Прогулянка Ужовою: яблуневий сад, привітні діти та покинуті хати

11 Червня 2020, 15:15

7099

Кожен з нас по різному інтерпретує село. Для когось це – рідна домівка, там, де Я народився; для іншого це край, де існує можливість відпочити від шумного сірого міста на своїй дачі; хтось обожнює природу, а інший буває лише проїздом.

Цього разу моя мандрівка припала на село Ужова, що за 10 кілометрів від містечка Рожище.

Провели екскурсію місцеві діти: розповіли про те, чому село роз’єднане на дві частини. Кажуть, згарище під час війни було причиною. Нарвали мені черешень і ділилися історіями про походження назви села.

Є дві версії: перша – на цій місцині росте багато ожини, друга – спочатку назва була «Вужова» від великої кількості змій, Волинь як-не-як. З моїх власних здогадок, відбувалася заміна літер, оскільки в українській мові, за правилами милозвучності, на початку слова слід писати букву «У».

Ще однією особливістю села у порівнянні з Тростянкою, про яку я писала минулого разу, є велика кількість покинутих домівок. Такі місцини мають свою атмосферу і змушують думати про майбутнє.

Комбайн «Нива», велосипеди та спільні посиденьки – короткий опис. Соціологічний відступ. Природа, частина якої ми є. Людина здавна хотіла відтворити її функціональність, вигляд, можливості; полегшити собі життя та стати її володарем. Саме так з'явилося поняття культури – «друга природа». Люди творять – творіння існує – наслідки різні.

Попередній текст я хотіла зорієнтувати на один об’єкт, що присутній в цьому селі – дикий яблуневий сад. Один хлопчак сказав, що «паперівки» там смачні. Прохолода влітку, краса та спокій восени – прекрасна локація для естетів.