Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Сільськими дорогами: містичний край на межі Рожищенського і Ковельського районів

13:00 19.07.2016
1556

Шановні читачі, ми продовжуємо розпочату рубрику «Сільськими дорогами».

Нагадаємо, що її веде історик та краєзнавець, вчитель історії ЗОШ І-ІІІ ступенів села Копачівка, Сергій Янішевський.

На нас чекає нова подорож, гарні краєвиди та найпотаємніша історія про яку розповість нам автор.

Памʼятайте, хто не любить свою малу Батьківщину, неспроможний любити Україну. Тож, відкривайте для себе рідний край по-новому та любіть його всім серцем!

Ми вже побували у Іванівці та Соколі.

Ну що ж гайда мандрувати!

Цього разу завітав я до самісінького краю нашого району. Розташоване це село неподалік річки Стохід, по якій в цих місцях проходить межа Рожищенського і Ковельського районів. Та й саме село, чесно кажучи, треба ще пошукати. Невеликі хати потопають в купі зелені – різноманітних кущах, деревах, а подекуди й бур’янах. Зовсім забув – село називається Линівка.


Такий собі маленький форпост захований в зеленій гущі від зайвого ока. Ще по дорозі до села якось повіяло містикою. Болотиста місцевість і ліс неподалік ще більше додавали відповідного настрою. Навіть виникало питання: «а чи є взагалі там якесь поселення?», бо окрім дороги, насправді, жодних слідів людини не було видно.

Аж ось з’являється на початку досить приємного вигляду хатинка, через якийсь десяток метрів видніються ще хатини – значить таки село.


Вікіпедія каже, що населення тут всього лише 81 людина. Я ж тут побачив лише одну бабцю, що рвала вишні в автентичну плетену корзину. До речі, сама бабця теж була ніби не з нашого часу.

Побачивши неподалік невелику насипану під деревом могилку з хрестом, я вирішив запитати, а що ж то за могила і хто там похований.


Виявилось, що тут лежить солдат з часів Другої світової війни. І це все, що розповіла мені бабця про Линівку. Як тільки я попросив розповісти більше, вона почала говорити досить дивні речі: «Це все брехня. Правди ніхто не знає. А хто й знає правду, то все одно нікому не буде казати. В кожного своя правда». І ще багато такого типу слів. У відповідь я не зміг нічого навіть сказати, стояв і з ввічливості слухав повчання.


І тут бабця попросила зачекати хвилинку і побігла в хатину (яка, до речі, теж була досить давньою). Принесла вона годинник, з усього видно, що старовинний і з дуже дивним циферблатом на якому цифри розміщенні в зворотному порядку, тобто там де має бути «12» написано «6» і навпаки. «Ніхто не знає навіть за яким ми часом і коли живемо, - показуючи на годинник, казала вона, - все відносно тепер, все видумки».

Після такої зустрічі Линівка для мене стала взагалі мегамістичною місциною. Під враженнями від розмови я ще проїхав до кінця села, де загалом не зустрів нічого цікавого, навіть людей. Хатини розміщені досить далеко одна від одної, бо коли здавалося б, вже село закінчилось, з’являється нова будівля. На полях неподалік села догоряла суха трава і сморід від диму мене супроводжував ще досить довго. А ще я помітив, що в селі немає жодного магазину... Місцеві, мабуть, по необхідне прямують аж до Переспи чи Мильська.


Якщо ж говорити про історію Линівки, то багато інформації немає. Лише в Олександра Цинкаловського зустрічаємо скупі відомості про це село – в кінці XIX ст. тут було 26 домів і 119 жителів, а ще біля села знаходились (а може й зараз є, але я не зустрічав?) 2 кургани, щоправда, не вказано з якого ж часу. Можливо, комусь із нащадків линівців захочеться пізнати історію свого краю, тоді й історії буде більше, а поки що тільки таке...

Здавалося, що час тут інколи зупиняється і розвитку немає взагалі. І якщо та ж Іванівка, до прикладу, дихає якоюсь свіжою давністю і відкриває бажаючим свої таємниці, то Линівка, таке враження, що ховається навіть сама від себе. Якоюсь непривітною видалась вона мені, вкрай дивною і похмурою, навіть не зважаючи на сонячний день. Хоча покидав я це село так, ніби я торкнувся до чогось нереального. Далі буде.

Сергій Янішевський

Коментарі

Знаючий до Читача

13:42 19.07.2016

Можливо це ти накурений(на)? Напевне живеш у Рожищах та і світу білого не бачиш крим своїх стандартів у голові.
Лінівка досить цікаве місце. Історично цікаве місце. Друга війна там була мало, а от перша... Звідти можна привезти огогого статтю) Просто потрібно знати де там походити, що побачити і сфотографувати
Сергій молодець!

чИТАЧ

14:14 19.07.2016

сЕРГІЮ НЕ ХВАЛИ САМ СЕБЕ НУ НЕ ДОТЯГНУВ ТИ В ЦІЙ СТАТТІ.НЕ ДОТЯГНУВ

ДО ЗНАЮЧОГО

14:21 19.07.2016

ДОБРЕ Я ВСЕ ЗНАЮ І ВСЕ ТУТ НАБАГАТО ПРОСТІШЕ-ЛИНІВКА-ЦЕ ЗАБУТЕ БОГОМ І ЛЮДЬМИ СЕЛО.КОЛИСЬ КОМУСЬ СТУКНУЛО В ГОЛОВУ ЩО ВОНО НЕПЕРСПЕКТИВНЕ І ЙОГО НЕ ТРЕБА РООЗВИВАТИ.ДО СЬОГОДНІ ТАК ДУМАЮТЬ.В НАС ЩЕ Е МІЛІН ТАМ ЩЕ ГІРША СИТУАЦІЯ. ДО ЧОГО ТУТ МІСТИКА.НЕ ПРО МІСТИКУ А ПАРО БОЛЮЧІ СОЦІАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПОДІБНИХ СІ ТРЕБА ПИСАТИ.НЕ СМІШІТЬ ЛЮДЕЙ.

ДО ЗНАЮЧОГО

14:25 19.07.2016

ВСЕ Я ЗНАЮ ЖОДНОІ МІСТИКИ.ЛИНІВКА-ЗАБУТЕ БОГОМ І ЛЮДЬМИ СЕЛО ПРО БОЛЮЧІ СОЦІАЛЬНГІ ПРОБЛЕМИ ТАКИХ СІ ТРЕБА ПИСАТИ А НЕ ШУКАТИ В НИХ МІСТИКУ.

Ліна

14:36 19.07.2016

А чому нема фотографій бабусі? Чи це придуманий персонаж?

Сергій Янішевський, автор статті

14:47 19.07.2016

Так цікаво читати коментарі) Кажіть краще такі речі (я про обкурених і т.д.) в очі. Так легше сприймається. Писав те, що бачив. Яким село побачив таким його і описав. Соціальні проблеми, людські турботи, і таке інше - цим хай займаються уповноважені і люди самого ж села.
P.S. Cам себе ще не хвалив, тому не пишіть дурниць)

Марія

14:51 19.07.2016

Линівка - це село що вже немає майбутнього. На теперішній час там проживає 17 людей в 9-ти будинках. Просто про людей ніхто не подумав раніше. І тепер поряд з чудовою природою(грибами , рибою) жити немає кому.

До Ліни, Сергій

14:58 19.07.2016

Бабуся персонаж реальний, але сфотографувати її було нереально) Якби я її ще фотографував, то б змушений був тікати мабуть дуже швидко))

Редакція

15:06 19.07.2016

Так прикро, що деякі читачі, в коментарях обурюються, що буцімто, не пише Район.Рожище гарних статей. Сергій Янішевський, людина, яка внесла пропозицію створити гарну рубрику, гарно пише і, взагалі, повинна бути велика повага до таких людей, які люблять свій край. Але, на жаль, знову знаходяться люди, яким все не так, все не то. Виникає таке питання: а можливо тоді самі почнете писати "про то" і "про тих"? Чи ображати людей - це основне ваше мистецтво?

Постійний читач

15:09 19.07.2016

Цілком підтримую редактора! Складається враження що Район Рожище - вигрібна яма! Сюди злітаються коментатори щоб обіс***ти вся і всіх: редакцію, авторів, публікації, сусідів, людей, раду, адміністрацію. Про себе забувають. ЛЮДИ! БУДЬТЕ ДОБРІШИМИ! Зло з вас цвиркає!

11

15:13 19.07.2016

Ей, ви, всезнайки не сподобалась Сергія стаття то напишіть по- своєму, а читачі оцінять. А нам цікаво. дякуємо, Сергію! Приємних ВАМ подорожей СІЛЬСЬКИМИ ДОРОГАМИ Тема актуальна.

Читач

15:38 19.07.2016

ТАК ТЕМИ ТО НЕМА! в ТОМУ ТО Й РІЧ

123

19:39 19.07.2016

А бабуся то цікава .Міцеві знають про кого то мова.І село то цікаве можна й більше написати.

123

19:39 19.07.2016

А бабуся то цікава .Міцеві знають про кого то мова.І село то цікаве можна й більше написати.

Знаючий до умніків

21:19 19.07.2016

МОжливо село вже і вимираюче, але з багатою історією. Не одноразово спеціально їздив до Линівки та околиць по цікавих історичних місцях.
Згадується одна фраза "Бджола - навколо одні квіти/Муха- навколо лайно, купи лайна"
от така ж філософія деяких коментаторів цієї статті :)

Віталій

10:31 22.07.2016

Дякую, Сергію, за цікаву рубрику. Село Линівка має цікаву історію. Через цю місцину проходив Брусилівський прорив. Місцеві ще досі знаходять на місцях бойових дій цікаві знахідки: баварські кокарди, російські та австрійські пряшки та нагорорди, особисті речі солдат. Ліс біля села встелений кістками загиблих у Першу Світову війну. Свого часу в селі проживав повний кавалер ордену "Георгіївський хрест", ветеран Першої війни нагороджений, прізвище не згадаю. За свою мужність та героїзм російський цар нагородив його земельним наділом у цьому селі. У 2011-2012 року росіяни хотіли за свій кошт поставити йому памятник у с.Переспа.

Сергій

23:09 23.07.2016

Дякую за коментар! Ніколи про це не чув. Для того, власне, й створена рубрика, щоб ті хто знають більше - доповнювали і разом дізнавались більше! Дякую!

Надія Солярчук (дівоче Бондарук)

19:25 05.03.2017

Колись ще навчаючись в школі села Башова я, під керівництвом учителя-історика Миколи Пилиповича, писала історію села Башова Рожищенського району, яка повинна була бути в тодішній школі, якої в тому селі давно уже немає. В даний час і вчителів цієї школи немає в живих, Живою залишилась тільки Ткачук Євгенія Миколвївна,котра пізніше викладала в Копачівській школі, була у ній завучем, в якої сьогодні помер її чоловік Ткачук Микола Ничипорович, мій двоюрідний брат. Він працював в цьому радгоспі головним економістом. Я Вас прошу відтворити пам'ять про спеціалістів Копачівської селищної ради, якщо ще можна віднайти, за період минулих 20 років. Дякую Вам за Вашу роботу з історії сіл Волині!

19 вересня
Вчора
17.09.2018
16.09.2018
15.09.2018
14.09.2018
13.09.2018
12.09.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин