Затятий рибалка з Рожища ловить рибу на... халву

26 Вересня 2015, 16:00

6818

Рожищанин Анатолій Левчук, електромонтер місцевої філії обленерго, називає себе не просто рибалкою-любителем, а фанатом цієї справи. Бо рибальство не просто його хобі, а спосіб життя, пишуть «Волинські новини».
— Тільки-но випадає вільна хвилина, я відразу берусь за вудочки і до води, — зізнається Анатолій Богданович. — Бо на березі річки з вудочкою в руках відпочиваю від щоденних турбот, а навколишня природа дає релакс для душі. І байдуже, наскільки багатим є улов. Кращого відпочинку не придумаєш.

А почалось усе з дитинства. Родина Левчуків проживала на вулиці Мазепи. До Стиру — рукою подати. От маленький Толик і спостерігав, як рибалять чоловіки. А в шість рочків зробив свою першу вудочку з підручних засобів і подався до річки, нікому про це не повідомивши. Зловити нічого не зловив, а от від мами на горіхи отримав.

Перший рибальський досвід наполегливого і допитливого Анатолія не розчарував, і в 10 літ він із друзями ходив уже з дозволу батьків у копачівський ліс по ліщину для вудилищ, вміло майстрував вудки і приносив додому впійману рибу.

З роками риболовля захоплювала Анатолія все більше, хоча ніколи не ставив для себе завдання наловити багато. Для нього час, проведений на річці, — це можливість поміркувати про життя, насолодитись красою довкілля, розібратись у собі, відпочити тілом і душею.

За сорок літ любительського рибальства наш співрозмовник пізнав чимало премудростей успішного лову. Наприклад, важливу роль відіграє глибина водойми. Що глибша, то краще. Також, зі слів Анатолія Богдановича, потрібно шукати такі місця, де дно є нерівним, рельєфним: туди найбільше полюбляє запливати риба. Та влітку карп любить погрітися на сонці, тому його можна зловити і на мілині.

Не підсиплеш — не зловиш, наголошує Анатолій Левчук і захоплено розповідає про прикорм риби, а пізніше про наживку, яку власноруч виготовляє з макухи, осипки, додаючи аніс, мед і навіть халву.

Слухаючи розповідь Анатолія Володимировича, роблю висновок, що рибальство — задоволення не з дешевих.

— Враховуючи те, що рибалю давно, у мене назбиралося чимало вудок, приманок, всякої всячини, — каже Анатолій Богданович. — Але коли заходжу на базар, ніколи не минаю ятки з рибальським начинням. Хоч маленький гачок, та куплю. Краще витрачати кошти на риболовлю, ніж на задоволення шкідливих звичок. Адже рибалка – це і азарт, і насолода водночас. Знаєте, який викид адреналіну, коли доводиться поборотися з рибою. Якось я спіймав ляща близько семи кіло, то три рази тягнув його, і якби не підхватка, втратив би. В такі миті забуваєш про все на світі, а коли риба вже у тебе в руках – неповторний момент.

Дружина Анатолія Левчука Валентина за 30 років спільного життя зрозуміла, що риболовля є потребою душі для її чоловіка, тому не заперечує проти улюбленого заняття Анатолія Богдановича. Правда, до риби жінка байдужа, тому страви із неї господар готує сам. Про те, що робить він це на «відмінно», свідчить той факт, що на ювілей друга Анатолій Богданович варив юшку для сімдесяти гостей. А для наших читачів пропонує простий рецепт: посмажте свіжу рибу не в пшеничному, а в кукурудзяному борошні. Буде цікавий новий смак.

На думку нашого співрозмовника, справжній рибалка бережно ставиться до природи й ловить рибу лише дозволеними снастями, бо ставить на перше місце не кількість виловленої риби, а сам процес, що приносить неабияке задоволення.