Історія, вареники та пісні під гітару: як рожищани вітали приїжджих військових

14 жовтня українці відзначили чотири великі свята: День Захисника України, 76 річницю створення Української повстанської армії, День святої Покрови Пречистої Богородиці та День Українського козацтва.

У неділю, 14 жовтня, на запрошення військового комісару Рожищенського РВК, підполковника Олега Алєксєєва до військових із зенітно-ракетного дивізіону, який дислокується в нашому краї, приїхав краєзнавець Микола Вавренчук.

До слова, згаданий дивізіон залучається до багатонаціональних навчань «Чисте небо» у яких, окрім України, беруть участь ще дев’ять країн, а саме, Бельгія, Велика Британія, Данія, Естонія, Нідерланди, Польща, Румунія та США.

Микола Вавренчук розповів військовим про Рожищенський край та свою працю в напрямку краєзнавства. Особливо зупинився на своїх книгах «Вірні присязі» та «Нариси визвольної боротьби. Волинь».

Краєзнавець розповів про пошук і дослідження життєвого шляху учасників національно-визвольного руху – уродженців 60 сіл Рожищенського району. Повів солдат, які тут зібралися зі всієї України, сторінками історії нашого славетного краю, де зароджувалося УПА. Говорив і про повстанців, і репресованих членів їх родин, односельців, які допомагали воякам УПА продуктами, одягом, переховували від енкаведистів у своїх хатах і прибудинкових спорудах.

Більше зупинився Микола Вавренчук на розповіді про знайдений рукопис провідника повстанського руху, уродженця села Рудки-Козинської Олексія Пархомчука на псевдо «Чумак». До речі, оригінал рукопису Микола Макарович привіз із собою. Військові з цікавістю розглядали, так би мовити, історичну цінність, якій вже понад 60 літ.

«Новий поштовх для продовження краєзнавчої роботи дала мені зустріч із жителем села Іванчиці Степаном Самосиком. Він передав мені для оприлюднення рукописи, де було понад 900 сторінок, написаних у підпіллі одним з провідників повстанського руху в нашому районі в 1930-1950-му роках, уродженцем Рудки-Козинської Олексієм Пархомчуком на псевдо «Чумак».

Його нарис-спогади знайшли у вулику, який придбала жителька сусіднього села Трилісці. У них Пархомчук писав: «Я не знаю: буде це кому потрібне чи ні, як і не знаю, що мене чекає кожної хвилини враз з цим рукописом. Але моїм обов’язком є працювати. Бо, може, хоч одне слово з цього всього колись знадобиться і я допоможу тим, які продовжать боротьбу за волю України й з краплин творять море», - розповідав присутнім автор краєзнавчих книг.

На завершення своєї розповіді Микола Вавренчук зазначив, що його мета в житті показати, що повстанський рух був масовим, назвати поіменно його учасників й репресованих членів родин, надати коротку інформацію про участь тієї чи іншої особи у визвольній боротьбі. І найголовніше, щоб не підтвердилися слова Василя Симоненка, який писав «Народ вас ніколи не забуде, бо він ніколи вас не буде й знать». Адже, не можна забувати людей, які у важких умовах, йшли до омріяної мети – бачити Україну незалежною.

Звісно, цього святкового дня Микола Макарович не міг приїхати до військових без подарунків до купівлі яких долучилися фермери району Руслан Хомич та Сергій Самолюк. Також краєзнавець подарував солдатам свої книги.

Особливо приємно та зворушливо лунали цього дня пісні у виконанні військових. Вони звучали по-особливому. Серед залитої сонцем галявини у височінь линули пісні про війну та кохання. І добре, коли над нами в той день було чисте та мирне небо, де не лунали вибухи. І саме за це ми маємо завдячувати цим вірним присязі військовим, серед яких, чимало вже пройшли через жахіття війни. А інші – готові щохвилини приступити до оборони своєї країни.

До слова, серед чоловіків у дивізіоні є й представниця прекрасної статі – 23-річна Катерина з Івано-Франківська. Дівчина щиро зізнається, що, в принципі, й не уявляла себе в іншій професії, адже вся її сім’я це військові.

1

Цікава зустріч підходила до завершення, як до солдат навідалися працівники культури міста Рожища. Заспівали кілька пісень, подарували гарний настрій та побажали військовим «Многая літа…» та висловили вдячність за мирне українське небо.

Командир дивізіону щиро дякує місцевому населенню за допомогу. Каже, що серед численних виїздів, саме у нашому районі люди найкраще віднеслися до військовослужбовців та допомагали продуктами.

Слова вдячності просив передати й військовий комісар Рожищенського РВК, підполковник Олег Алєксєєв.

«Щиро дякую за допомогу з продуктами старості села Кременець Леоніду Хведчаку, Пожарківському сільському голові Григорію Щибороку та Руднянській сільській голові Світлані Якимлюк. Особливо, хочу відзначити Світлану Адамівну, яка заручившись підтримкою громади, спільно наліпили хлопцям 600 вареників на свято. А також підприємцям Володимиру Безверхому та Олександру Козлюку. Є багато людей, які допомагають, тому щиро їм дякую», - каже військовий комісар району.

Бути військовим – не просто. Незалежно від координат на глобусі військові схожі між собою. Інакше бачать світ, вміють вмирати за кодексом, чесно. А також вміють красиво жити, любити, бо не знають, коли треба буде з честю загинути за свою Батьківщину. Тому не забувайте дякувати солдатам не тільки на свята, а й при зустрічі.