Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
ІD-картка
ІD-картка

Рожищанам нагадують про необхідність оформляти паспорт із 14 років

18:00 20.09.2018
670

Громадянам України при досягненні 14-річного віку необхідно оформити ІD-картку.

Згідно з вимогами чинного законодавства, кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов’язаний отримати паспорт, – повідомляють у Міграційній службі Волині.

Наявність у 14-річному віці паспорта впливає на нарахування субсидії.

Любомльчан просять вчасно оформлювати паспорт громадянина України дітям, що досягли 14-річного віку.

Оформити перший паспорт громадянина України можна винятково за місцем реєстрації. В усіх територіальних підрозділах Волинської області подати документи можна за попереднім записом на сайті Державної міграційної служби. https://dmsu.gov.ua/services/online/citizen.html?s=1

Послуга з оформлення першого паспорта громадянина України у вигляді ID-картки є безкоштовною.

Коментарі

Правовий радник громади

22:27 20.09.2018

Позов до суду для отримання паспорта громадянина України у формі книжечки - зразок
Паспорт Громадянина-Власника України повинен бути у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ. Все інше - від лукавого.


Дякуємо пану Євгену з Хмельницької області за його громадянську позицію і наданий для публікації матеріал:

До Хмельницького окружного адмiнi-стративного суду
Позивачі: ____________________(ПІБ) батько, ___________________(ПІБ) мати
вул.. ___________ 16 с. ___________ ____________ р-н Хмельницької області
в інтересах неповнолітньої дитини ______________(ПІБ)
вул.. ________________ 16 с. _______________ _____________ р-н Хмельницької області
Відповідачу _______________ районний відділ Державної міграційної служби
Адреса:
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Ми, ___________ (ПІБ батько), та ________________(ПІБ мати) (далі - Позивачі), є батьками _______________(ПІБ дитини) 2000 року народження (далі - дитина) та відповідно до ч. 1 ст. 242 Цивільного кодексу України є її законними представниками. Згідно з ч. 4 ст. 56 Кодексу адміністративного судочинства України права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб захищають у суді їх законні Представники - батьки.
По досягненню дитиною шістнадцятирічного віку дитина та позивачі звернулись до ________________ районного відділу Державної міграційної служби у Хмельницькій області (далі - Відповідач) із заявою від 15.04.2016 вх. № 33/2; 28.05.2016 вх. № 3; 11.10.2017 без вхідного номера, з проханням оформити і видати дитині ___________________(ПІБ) паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
У заявах повідомлено про відмову, від оформлення і отримання паспорта у формі картки - документа Реєстру у зв’язку з порушеннями прав людини, та невідповідність релігійним переконанням, та обґрунтовано право на паспорт-книжечку.
Проте Відповідач листом від 28.04.2016 вих. №33/717; 02.06.2016 вих. №33/925; 12.10.2017 вих. № Г/33-9 відмовив у наданні дитині такого паспорта, посилаючись на Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - закон «Про ЄДДР»), відповідно до якого оформлення і видача паспорта громадянина України здійснюється розпорядником ЄДДР у формі картки. Ми вважаємо, що такою відмовою Відповідач грубо і безпідставно порушує законні права та інтереси нашої дитини, нашої сім'ї, виходячи з наступного.
Конституція України проголошує, що людина, її життя честь і гідність, недоторканність … визнаються найвищими соціальними цінностями, та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3).
Згідно Конституції визнається і діє принцип верховенства права, відповідно до якого Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ст. 8). Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені… (ст.. 64). При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст.. 22).
Кодекс адміністративного судочинства України гарантує звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України (ст. 8).
____________________
(Витяги з первинних джерел приведені мовою оригіналу, щоб уникнути помилок в перекладі, тут і далі)
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як зазначено вище, відмовляючи дитині у видачі паспорта-книжечки, Відповідач спирається на закон «Про ЄДДР». Але відповідно до вказаного закону Єдиний державний демографічний реєстр (ЄДДР, Реєстр) створений для обслуговування тих суспільних відносин, які «пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням конфіденційної інформації» (ч. 1 ст. 1; ч. З ст. 8).
Проте відповідно до ст. 32 Конституції України «Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини».
Стаття 10 закону «Про ЄДДР» вимагає від громадян особистого звернення та підпису на заяві про включення персональних даних до Реєстру та формування унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР). Тобто цей Закон передбачає отримання згоди людини на обробку її даних в ЄДДР.
Таким чином, умови включення даних до ЄДДР не відповідають статті 32 Конституції України, за якою згода не вимагається, а навпаки, передбачає згоду людини на обробку її даних.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» термін «згода» означає «добровільне волевиявлення за умови поінформованості». Отже, при ненаданні людиною згоди її персональні дані не повинні оброблятися. Рішенням Конституційного суду України встановлено, що «збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя» (20.01.2012, №2 - рп/2012, Справа №1-9/2012).
Наведені норми дають підстави для висновку, що документи Реєстру, передбачені законом «Про ЄДДР» (зокрема паспорт-картка), можуть видаватися виключно на добровільній основі.
Чинним нормативно-правовим актом, що регламентує оформлення і видачу паспорта громадянина України у формі книжечки, є прийнята відповідно до ст. 5 Закону України «Про громадянство України» Постанова Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» (із змінами, у т. ч. згідно з Законом України від 03.07.2012 №5029-VI) (далі - Положення про паспорт). Відповідно до цього Положення «паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України» (п. 1); паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України після досягнення 16-річного віку (п. 2); «Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України» (п. 3); «Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується» (п. 8).
Чинним наказом Міністерства внутрішніх справ від 13.04.2012 №320 (далі - Наказ МВС 320) затверджено Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, розроблений, зокрема, відповідно до Положення про паспорт.
Згідно з Порядком, «Паспорт громадянина України видається територіальними підрозділами Державної міграційної служби України за місцем проживання кожному громадянинові України після досягнення 16-річного віку» (п. 1.2). Чинною Постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 р. №415 відновлено дію Постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 1994 р. №353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України» «у вигляді паспортної книжечки» (п.1), що відповідає Положенню про паспорт.
Отже сьогодні діють дві самостійні групи нормативно-правових актів стосовно видачі паспорта громадянина України: як у вигляді паспортної картки - закон «Про ЄДДР», так і у вигляді паспортної книжечки - Постанова про паспорт та інші акти. Проте, незважаючи на чинність нормативно-правових актів, що регламентують видачу паспорта-книжечки, і на відповідність їх Конституції України, зокрема нормам статей 22, 32, 35, Відповідачем було відмовлено дитині в отриманні такого паспорту.
Дві різні форми паспортів несуть в собі різний зміст та сутність. Якщо звичайний паспорт в формі книжечки всіх задовольняв, то потрібно хоча б коротко вияснити що представляє собою так званий електронний паспорт.
Електронний паспорт діє в комплексі з демографічним реєстром, та «Законом про захист персональних даних» що відносяться до сфери управління, у даному випадку людьми. Про яку свободу чи інші блага можна говорити, якщо вся життєважлива інформація людини знаходиться в реєстрах тобто заключена в певне приміщення, та знаходиться під постійним контролем.
Уже розглядаючи тільки на цьому рівні можна сказати, що людина відсічена від прав та свобод, та робиться залежною, та підлеглою системі державного управління. Тобто на місце головної соціальної цінності – людини, виступає система державного управління цією людиною.
Якщо врахувати що закон передбачає адаптацію, зміну, і використання системою уже змінених персональних даних. В такій ситуації система збереження даних перетворюється на систему управління людьми, і всі зміни будуть виконуватись без відома людей, оскільки згоду на обробку персональних даних люди дали наперед.
Якщо врахувати присвоєння людині номерових, та штрих-кодових ідентифікаторів, то людина робиться рівнозначною товару.
Міжнародне законодавство також визнає що втручання в особисте життя людини є протиправним: «Всеобщая декларация прав человека: ст. 12. Никто не может подвергаться произвольному вмешательству в его личную и семейную жизнь, произвольным посягательствам на неприкосновенность его жилища, тайну его корреспонденции или на его честь и репутацию. Каждый человек имеет право на защиту закона от такого вмешательства или таких посягательств».
Зрозуміло, що ця система не є абстрактною, за всіма її діями, починаючи з прийняття законів, до виконання на місцях стоять державні службовці. І якщо до цих дій примінити принцип верховенства права, то така практика є перевищенням службових повноважень. В компетенцію виконання службових обов’язків не входять ні автоматизована система управління, та передачі персональних даних, ні створення системи управління, яка ставиться поверх прав та свобод, та залучення для цих систем цифрових комп’ютерних технологій відкриває нові, більш широкі можливості для зловживання та злочинів.
Остається довершити думку що на другій стороні цієї системи державного правління також знаходяться люди. І достатньо одній, чи декільком неадекватним людям сісти за кермо цієї системи, чи зараз, чи в майбутньому, щоб замкнути кільце тоталітарного правління.
Ст.. 40. Конституції України передбачає: «Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до … та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк». Подібну практику має міжнародне законодавство, наприклад: «Декларация прав человека и гражданина ст. 15: «общество имеет право требовать у любого должностного лица отчета о его деятельности»».
Слід зосередити увагу на тому, що коли ми вчасно звернулись до міграційної служби з питання отримання паспорта, то спочатку вони відмовляли посилаючись на внутрішні постанови, а коли звернулись через деякий час, то причиною відмови було названо відсутність бланків. Це є зловживанням використання службового положення з певною вигодою, на користь насильного присвоєння електронних паспортів. А причина що немає бланків, сама говорить про недбайливе відношення до своїх службових обов’язків, також на користь насильного присвоєння електронних паспортів. Якщо немає бланків, то зробіть запит по другим відділам міграційних служб, там де вони є, якщо там їх немає, так замовте щоб виготовили нові, на що ви тратите державні кошти? Народ вибирає як йому жити, що передбачено ст.. 5 Конституції України, а не повинен стояти перед умовою того що йому нав’язують.
Людина поставлена в такі умови, що даючи погодження на оформлення паспорта-картки, відповідно до закону «Про ЄДДР», також автоматично дає згоду на присвоєння їй персонального номера УНЗР (про що не всі люди можуть усвідомлювати), який відповідно до статей 4, 10 цього закону за своєю суттю є довічним незмінним ідентифікатором конкретної людини, складеним з її персональних даних. За висновками наукових експертів різних країн, у тому числі України (http://www.zaistinu.ru/articles/?aid=2655; http://www.zaistinu.ru/articles/ ?aid=2656), цифровий ідентифікатор УНЗР для електронної системи є цифровим ім'ям людини.
Міжнародним Нюрнберзьким трибуналом у 1946 році визнано присвоєння людині персонального номеру злочином проти людяності, що не має терміну давності. Постанова Верховної Ради України від 19.04.2011 р, №3248-VI нагадує про чинність вироку Нюрнберзького трибуналу.
За таких обставин погодження людини на присвоєння їй і використання у системі цифрового ідентифікатора означає погодження її на ототожнення свого імені, себе з числом, цифровим ідентифікатором, отже, зі штрих-кодом - як товар, а через присутність у штрих-коді символа антихриста - погодженням на єдність з ним. Про духовне значення і наслідки прийняття людиною такого числового/штрих-кодового імені попереджає Откровення Іоанна Богослова (Откр. 13. 16-18; 14, 9-11).
За експертними висновками цифровий ідентифікатор у штрих-кодовому варіанті запису (використовується для автоматизованої обробки даних) у міжнародній системі EAN-13, що впроваджується в Україні, містить символіку, яка уособлює антихриста. Ця остання обставина є викликом Богові та віроломним втручанням у духовне життя людини, безпрецедентним насильством над душею людини. Сутність символів розкриває вчення Православної Церкви: «Символ не є просто нагадування, деякий спогад, щось зовнішнє, але вказує на єдність двох осіб або двох речей, оскільки вони з'єднуються і утворюють ланку, кільце. Більше того, символ є знаком єдності тварного і нетварного, є знаком визнання цієї єдності» (Богослов'я і гідність символів. Митрополит Навпактський і св. Власія Ієрофей [Влахос]).
Надання згоди на користуванням ідентифікаційним номером на містичному рівні рівнозначно відріченню від свого християнського імені (яке нарицалось в честь святих), в Таїнстві Хрещення. Під час Хрещення, при Миропомазанні, православний християнин получає Печать Христову, четверокінцевий Хрест (Печать Дара Духа Святого, - говорить священик). Печать антихриста, складовими якої є: ідентифікаційний номер людини, заключений в коді ЕАН – 13, який є символом трьох шестірок, зображення штрих-коду, лазерне татуювання цих символів на тіло людини, та технологічні носії електронний паспорт і мікрочіп, - є рівнозначно протилежною Печаті Христової. Тому приймаючи частково, елементи печаті антихриста, людина відрікається від Бога.
Крім цього сам штрих-код, що уже фігурує на багатьох документах є, на рівні містичного сприйняття не що інше як звичайна тюремна решітка, тільки в межах всієї планети. Для того щоб це зрозуміти необхідно зробити поправку на те, що навколишній світ не стоїть на місті, а трансформується, і не обов’язково в плані розквіту цивілізації. Ми кожен день бачимо скільки зла нас оточує, десь воно сидить, генерує, акумулює та виривається на білий світ. Ті загрози про які застерігають православні християни, про що говориться в Одкровенні Іоанна Богослова, слід мати на увазі. Антихрист має прийти як всесвітній властелин, зрозуміло що правління його буде тоталітарне, а зовні, для недосвідчених він буде видаватися за великого добродія, що і границь між державами не буде (приклад Шенгенська зона), тільки шлях для тих хто прийняв цю систему. Тюрма буде на містичному рівні (духовному, ніякої свободи, ні волевиявлення, ніякого інакомислення, тільки поклоніння антихристу як богу…).
Введення номерової системи ідентифікування людини в супереч права та обов’язків на користування своїм іменем є перевищення службових повноважень, якщо врахувати що більшість людей нашого народу православні, і прийняли ім’я в Таїнстві Святого Хрещення, то примушення віруючої людини до прийняття цифрового ідентифікатора є посягання на Богом дану свободу та являється тяжким гріхом. А також прямим та грубим порушенням її конституційного права на свободу світогляду і віросповідання.
Від прийняття ідентифікаційного номера ми відмовилися ще в 2000 році, а через суд в 2004 році, і вважаємо що згідно нашого світогляду, нашої громадянської позиції, дана позиція буде корисною і нашій дитині, бути вірним Богові, та своїй земній Батьківщині, в її історичній приємності православ’я. Зберегти в собі людське обличчя, берегти традиційний народний уклад життя, та покращувати свій моральний облік, тому що кожна капля добра чи зла яка виходить із людини, тим чи іншим чином відображається на суспільстві.
Відповідно до Цивільного кодексу України людина набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям, а також не може бути позбавлена цього права, яким людина володіє довічно (статті 28, 201, 269, 294, 296). Право дитини на ім'я захищає також Закон України «Про охорону дитинства»: «Кожна дитина з моменту народження має право на ім'я» (ст. 7). Стаття 22 Конституції України гарантує нам збереженість цього права.
Автоматизована обробка персональних даних передбачає оцифровання підпису, зняття відбитків пальців, сканування райдужної оболочки ока … що є прямим порушенням ст. 28. Конституції України: «Кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам».
В традиційному понятті ми знаємо, що відбитки пальців беруть у кримінальних порушників закону, і то не у всіх, а скоївших тяжкі злочини. Тобто проста чесна, чистосердечна людина ототожнюється з кримінальними злочинцями. При чому мотивом для введення такої системи контролю, називаються причини, що мов існують злочинці ... Зрозуміло що такий погляд не відповідає дійсності. Тому що в любому суспільстві процент злочинців не сопоставимий з загальною масою порядних людей. Тим більше що в нашому суспільстві відображені приорітети православного народу, де Церква вчить про покаяння та застерігає не скоювати навіть дрібних проступків, не кажучи про злочини. Це спроба не належне виконання службових обов’язків, перенести на відповідальність людей, тому що при сучасних технологіях можливість знаходити, та контролювати злочинність досить досконала.
Також злочинність залежить від економічного добробуту, морального стану суспільства, виховної роботи на всіх рівнях суспільства, приорітетних цінностей на які спрямоване суспільство… Що в свою чергу ставить питання до доброякісного відношення державних службовців у сфері і економіки, освіти, культури, та інших державних структурах…
Якщо врахувати вік отримання паспорта 14 років, то на вагу порівнянь береться те, що повноліття наступає в 18 років, тобто дитина має право на дитинство ще чотири роки. Замість світлого образа дитинства, їй проводять маніпуляції з відбитком пальців, у її свідомості, на її рівні розвитку відображається, «я є, або можу бути одним з тих злочинців, яких потрібно шукати для притягнення до відповідальності». Це не є засадою що сприяє розвитку суспільства. Наприклад міжнародне право передбачає: «Всеобщая декларация прав человека: ст.. 29. п. 1. Каждый человек имеет обязанности перед обществом, в котором только и возможно свободное и полное развитие его личности». Виникає підозра що робиться це для того, щоб зламати ще не сформовану волю дитини, та підкорити в певному напрямку.
І коли зараз практика маніпуляцій з біометричними даними людини видається на рівні норми, презумпція невиновності автоматично міняється на презумпцію виновності, що всі люди повинні робити відбитки пальців на рівні карних злочинців, то для нормальної людини це нездоланний бар’єр, вона завжди буде відчувати дискомфорт, та порівняння себе з тими що знаходяться за межею закону. Ст.. 62. Конституції України говорить: «Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину … доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях».
Такі дії обов’язково відобразяться на статусі людини, зникнуть самі собою поняття про гідність, честь «забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя».
Такі дії слід розглядати не тільки як втручання в особисте життя людини, а керування, маніпуляція життям людини за рахунок обмеження прав свободи, розвитку…, підпорядкування її життя постійній підзвітності державним органам. Якщо врахувати орієнтир на споживацьку тенденцію, вищий сенс такого суспільства зникне. Ніякого розвитку, та досягнень не можливо передбачити.
Шахрайським шляхом проходить введення номерової символіки антихриста в коді ЕАН – 13 з числами 666. Повторюється як в древності, під приводом збирання податків: «В золоте, которое приходило Соломону в каждый год, весу было шестьсот шестьдесят шесть талантов золотых, сверх того, что получаемо было от разносчиков товара и от торговли купцов, и от всех царей Аравийских и от областных начальников». (3-я Царств 10:14,15)». А зараз як ми бачимо розповсюджується на всі сфери життя.
Займаючи офіційне положення в суспільстві, офіційно не роз'яснюється зворотна сторона, які загрози несуть суспільству, особистості ці нововведення, у тому числі на духовному рівні, що є обманом для залучення великої кількості населення. При тому, що поняття про містику досить популярне в суспільстві.
Ст.. 11. Конституції України говорить: «Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури» Ми живемо в православній країні, яка має історичну приємність. Всі наші здобуття та звершення відбулися завдяки нашому православному менталітету. І на даний час православний народ являється державоутворюючим, За соціологічним опитуванням Київського міжнародного інституту соціології за 19-31 травня 2016 року 69,7% опитуваних являються православними. В передмові на прийняття Конституції говориться «спираючись на багатовікову історію українського державотворення … дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя … усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями … приймає цю Конституцію - Основний Закон України.
Ст.. 35. Конституції України говорить: «Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова». При тому, що не надається переваги нашій православній суттєвості - антихристова символіка визнається головною, та закріпленою на державному рівні.
Ст.. 5 Конституції України визначає: «носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ», та зобов’язує нас пильнувати над тими процесами що відбуваються в країні. Як до нас минулі покоління дбали, турбувалися, накопичували багатства, та сприяли розвитку та розквіту держави, так і ми замислюємось над тим, що представляє собою наша країна, куди спрямований її шлях, яке майбутнє буде у нас, та у наших дітей.
Міжнародна практика говорить: «Декларація прав человека и гражданина ст. 3 Источником суверенной власти является нация. Никакие учреждения, ни один индивид не могут обладать властью, которая не исходит явно от нации». З другого боку, якщо подивитись, то ініціативи прийняття сумнівних законів, та порядків не належить народові, ніхто із народа не делегував законодавчим органам протиправні нововведення. Так що про яку довіру може йти питання, коли деякі ініціатори із них, нікого не питаючи, не ставлячи для обговорення серед народу, про доцільність цих нововведень одноособово протягують свої ініціативи як можуть, замовчуючи протести народу, стотисячні звернення з підписами. За спинами народу, у свій час приймались рішення депутатів у десять годин вечора, коли трудяща людина лягає спати, щоб набратися сил для нового робочого дня. Яка доцільність прийняття цих програм, коли електроніка знищує робочі місця, при чому нові робочі місця не створюються. Самі програми забирають великі гроші, які могли піти на добробут народа, на розвиток суспільства, економічний, науковий, технічний, культурний, соціальний… розвиток сприяв би створенню робочих місць. Люди змушені шукати роботи за три-дев’ять земель, порушується сімейний уклад життя. Життя людей від цього не покращується, не підвищується рівень життя… Міжнародне законодавство також говорить: «Всеобщая декларция прав человека: «Ст.. 30. Ничто в настоящей Декларации не может быть истолковано как предоставление какому-либо государству, группе лиц или отдельным лицам права заниматься какой-либо деятельностью или совершать действия, направленные к уничтожению прав и свобод, изложенных в настоящей Декларации»».
Більш розкрито про порушення прав та свобод, та про наслідки потроєння системи державного контролю, та залучення цифрових, комп’ютерних технологій в додатках – висновках п’яти наукових експертиз, та відео матеріалах.
Мінімальною умовою для здійснення людиною будь-якого конституційного права всередині країни є наявність у неї внутрішнього паспорту. Штучне створення протиправних перешкод для отримання паспорта-книжечки та примушування до отримання паспорта виключно у формі картки з обов'язковими збором і обробкою конфіденційних даних, зокрема біометричних, і з присвоєнням людині цифрового/штрих-кодового ідентифікатора, що стає її персональними даними, є насильством над добровільним волевиявленням людини, яка усвідомлює духовний сенс такого кроку, є протиправним втручанням в особисте духовне життя людини, посягання на право на свободу віросповідання, закріплене у статті 35 Конституції України.
Примушування людини до прийняття паспорта-картки є насильством над «переконаннями і світоглядом», що заборонено ст. 3 Закону України «Про свободу совісті і релігійні організації», згідно з якою «ніхто не може встановлювати обов'язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії». Обмеження прав громадян, які не приймають символіку, не сумісну з віросповіданням, заборонено ст. 4 вказаного Закону: «Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав громадян залежно від їх ставлення до релігії чи ображання почуттів громадян тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом».
Таким чином, відмовою Відповідача у видачі дитині паспорта-книжечки згідно з Положенням про паспорт грубо порушуються права дитини і нас, її батьків, на свободу світогляду і віросповідання, на добровільне волевиявлення у питанні щодо обробки персональних даних, на ім'я, честь і гідність, здоров'я, навчання, працю та заробітну плату, розвиток особистості тощо, право на саме життя - на ті права, що захищаються нормами статей 21-24, 27-29, 31, 32, 34, 35, 41-43, 46-48, 53, 60, 67, 68 Конституції України.
При цьому Положення про паспорт-книжечки повністю гарантує реалізацію прав, захищених статтями 32 та 35 Конституції України, оскільки не примушує діяти всупереч віросповіданню та не примушує до обробки персональних даних.
У статті 3 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.91 № 789-XII, зазначено: «В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини».
Відповідно до п. 7 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 69-72, 94, 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПРОСИМО:
1. Визнати протиправною відмову __________ районного відділу Державної міграційної служби у Хмельницькій області у видачі _________ (ПІБ дитини) в зв'язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
2. Зобов'язати _____________ районний відділ Державної міграційної служби у Хмельницькій області оформити та видати _________ (ПІБ дитини) 2000 року народження у зв'язку із досягненням ним 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, без передачі будь-яких даних про дитину і про нас, її батьків, до ЄДЦР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису особи, без відцифрованого образу обличчя особи, без відцифрованих відбитків пальців рук, без використання будь-яких засобів ЄДДР.
3. Звільнити Позивачів від сплати судового збору.
Додатки:
1. Копія свідоцтва про народження (дитини).
2. Копії паспортів позивачів (батьків дитини).
3. Копія заяви від 15.04.2016 вх. № 33/2; 28.05.2016 вх. № 3; 11.10.2017 без вхідного номера від ________________(ПІБ мати) до Відповідача.
4. Копія відповіді Відповідача від 28.04.2016 вих. №33/717; 02.06.2016 вих. №33/925; 12.10.2017 вих. №Г/33-9 на вищезазначені заяви.
5. Копія позовної заяви для Відповідача.
6. Копія Ухвали про відозву позовної заяви від ____________ міськрайонного руду.
7. Наукові експертизи ІНН - Институт электродинамики Київ, Харківська Національна Юридична Академія України ім.. Ярослава Мудрого, Віницький НАУ, Віницький МАУП, Львівський Регіональний Інститут Державного Управління. (в електронному вигляді).
Позивачі:
______________ (ПІБ батько)
______________ (ПІБ мати)
______ січня 2018 р.
http://pravogromady.blogspot.com/2018/02/blog-post_17.html

Брєд

14:46 21.09.2018

Рябої кобили, ще й з посиланнями на якісь незрозумілі декларації усі на москальській мові, схоже на витвір хворого з москальського патріархату. І не треба писати за людей, таких дебілів на весь район чоловік двадцять, а може й тих нема.

До Брєд

18:05 21.09.2018

З таким іменем можна було вже нічого й не писати...

також до Бред ..

14:24 22.09.2018

Якщо навіть на весь район таких людей які розуміють велику духовну не безпеку від біометричних паспортів і взагалі електронних носіів всього 20(хоча на справді слава Богу на багато більше)та і вони в цій країні не менші права ,тим більше як будь який Бред.Нічого дивного що Бред не може побачити та зрозуміти Істини,тоте саме що свиню вийняти з болота,а вона не зрозуміе навіщо,бо ж їй в багнюці приемніше..Та ще й хрюкае на тих хто в те болото не хоче .Кожен мае право вибирати як йому жити .

19 жовтня
Сьогодні
Вчора
17.10.2018
16.10.2018
15.10.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин