Рожищенська сім'я поділилася «рецептом» щасливого подружнього життя

У понеділок, 15 травня, відзначається Міжнародний День сім'ї – день наших з Вами родин. Адже саме сім'я є тією цеглинкою, з якої складається добробут та спокій у нашій державі. З нагоди цього свята кореспондент Район.Рожище поспілкувався з чудовою дружньою і великою сім’єю Глинюків з Рожища.  

Подружжя Глинюків познайомилося ще в школі. Вони навчалися разом із п’ятого класу. Одразу не звернули один на одного уваги. Через деякий час, після закінчення школи Оксана і Руслан зустрілись якось на вулиці, перекинулись декількома словами та й розійшлись.  

«Руслан мені  спочатку не подобався, він був в окулярах, «лахматий» і ходив в шортах, на яких були дірки. Тобто, був модним. Та потім змінив свій стиль: постригся, одягнув костюм. Я як його побачила, то аж заклякла на місці – не повірила, що то Руслан», – з посмішкою пригадує пані Оксана.

Згодом молодий чоловік почав залицятися до пані Оксани, приходив, навіть, на роботу. Працювала вона на той час в бібліотеці для дорослих. Але, хоч і думала, що ніколи не буде зустрічатися з однокласником, та Бог видно мав зовсім інші плани. Так склалося, що все-таки їхні долі поєдналися 17 жовтня 1999 року. І далі пішли спільною, щасливою дорогою сімейного життя під спільним прізвищем Глинюк. Цьогоріч відсвяткували вже 18 років спільного життя.

Сімейна пара має п’ятеро діток: Улянку, Олеся, Ніну, Данила і прийомного сина Миколу. Батько каже, що вирішили взяти дитину з притулку, бо «там де четверо дітей, там і п’ятеро». Сім’я хотіла допомогти комусь.

«Ми одразу сказали Миколі, що якщо його все влаштовує, то оформляємо опікунство над ним. Але він має дотримуватися таких правил, як вся сім’я: ходити на зібрання до церкви, допомагати в сім’ї. Для мене немає такого, що свої діти чи прийомні, для мене всі однакові. Микола любить футбол, тому я знав, що спільну мову з ним знайду, адже теж захоплююсь цим видом спорту», – зауважив Руслан Глинюк.

Сімейна пара зазначає, що діти одразу потоваришували, всі прийняли хлопця в сім’ю як рідного брата.

Сім’я – це важкий труд, адже, щоб її збудувати міцною, потрібно докласти багато зусиль.

«Для нас сім’я – це радість, діти. Дуже важливо, аби виховати їх як справжніх людей: чистих і серцем, і думками. Сім’я – це відчуття спільності, це коли стоять один за одного, тобто це, дійсно, як одне ціле. Коли всі гуртом, то відчувається сім’я. Приємно, коли всі разом ходимо на богослужіння, читаємо Біблію, співаємо, гуляємо.

Ось не раз буває вийдемо прогулятися містом, поїмо насіння, морозиво, поділимося різними думками, переживаннями. Коли є діти, то є для кого жити. Сім’я – це все спільне: і перемоги, і радості, і невдачі. Це коли живеш не для себе одного, а для когось, для сім’ї», – діляться своїми думками чоловік і дружина.

Подружжя розкриває таємниці про те, що двоє їхніх дітей, Ніна та Уляна, знімають кулінарне шоу «Нямки від Ніни та Улянки». Вони закидають створені відео в YouTube і мають навіть своїх підписників. А монтує це відео син Олесь. Він дуже захоплюється цим. Ніна ще й до того ходить у музичну школу, грає на гітарі. А Улянка займається англійською.

Данил захоплюється футболом. Ходить у ДЮСШ на тренування і навіть планує пов’язати своє життя з цим видом спорту. А син Микола зараз допомагає нужденним сім’ям на Сході, виконує таку місіонерську роботу.

Одразу помітно, що батьки намагаються, щоб їхні кровинки не сиділи на місці, а розвивалися, тому й водять на різні гуртки. Цікавим є й те, що всі діти мають хист до малювання. Це вони перейняли від батька.

«Взагалі, будувати сім’ю дуже складно, – зізнаються Оксана і Руслан. – Адже треба старатися відступати від свого «Я», не потрібно сперечатися. Ось коли читаєш Біблію, то часто знаходиш правильні відповіді на важкі різноманітні запитання, які турбують. Вона часто допомагає і змушує задуматися над тим, що ми робимо».

Пані Оксана говорить, що сімейні проблеми починаються з дрібниць, тому варто їх уникати, не загострювати. А чоловік Руслан наголошує, що в подружньому житті не варто помічати якісь маленькі негаразди: чи то шкарпетки, які лежать не там де треба, чи то тарілку, яка не помита, адже це все дрібниці життя. Краще тихцем прибрати те що не правильно лежить, ніж вказувати на чужі недоліки, адже в кожного з нас вони є.

Сім’я Глинюків має таку маленьку традицію – вони обов’язково відзначають закінчення навчального року та літніх канікул. В ці дні сім’я обов’язково збирається на пікнік і веселиться.

Загалом Глинюки намагаються часто проводити час із сім’єю, хоча й багато працюють.

«Та якщо працювати забагато, то можна не помітити, як виростуть діти, тому ми намагаємося показати їм якнайбільше, хоча, звичайно, не стільки, як хотілося б насправді. З дітьми обов’язково треба спілкуватися, їх потрібно чути і розуміти, що вони хочуть», – додає голова сім’ї.

У сім’ї Глинюків панує справжня дружня атмосфера. А щоб був порядок, то батьки створили графік зобов’язань. Кожного дня на кухні хтось чергує. Графік придумали для того, щоб діти з самого дитинства відчували якісь обов’язки і виконували їх.

На завершення дружньої бесіди сім’я Глинюків побажала рожищенським сім’ям, аби у них вдома панували взаєморозуміння, взаємоповага, Божа мудрість, якої часто бракує багатьом, щоб любов супроводжувала впродовж життя. Бажає отримувати задоволення від того, що зробили добро іншому, і обов’язково не ідеалізувати сімейні стосунки, адже все ідеально ніколи не буває.

Район.Рожище теж приєднується до цих теплих слів. Міцна родина, віра в Бога, повага до матері та батька – споконвічні цінності українського народу! Дружна сім’я є головною складовою частиною життя та успішності кожної людини.

Нехай сімейні традиції зближують, роблячи всіх нас добрішими, більш близькими один до одного, створюючи ту невидиму опору в житті, на якій будуються наші взаємини з дітьми.

Рожищенці, вітаємо вас зі святами та бажаємо радості, щастя, здоров’я, мирного неба й благополуччя вашим родинам!

Анна Манюхіна