Ретро-Рожище: німецька колонія Вовнянка та виробництво сукна

31 Липня 2020, 10:10
Будинки німецьких колоністів на Вовнянці 10150
Будинки німецьких колоністів на Вовнянці

Здається, що може пов'язувати німців і наше Рожище, адже це немов два різних світи... Проте це не так.

Містечко Рожище упродовж своєї історії населяло не лише українців, але й інші народи, зокрема серед них були й німці. І саме виробництво сукна пов'язало ці два світи.

У 1832 році поблизу Рожища заснували німецьку колонію Вовнянка («Волнянка»). Цікавим є факт, що перші поселенці, які покинули Польщу, започаткували виробництво сукна на території Волині.

Печатка суконної фабрики Рожища
Печатка суконної фабрики Рожища

Фабрики Вовнянки виготовляли просте грубе сукно, яке продавалося на місцевих ринках. Матеріал для його виготовлення здобували у місцевого населення, яке розводило вівці.

Відомі такі прізвища засновників фабрик: купець К. Брокер і Г. Вутке та Г. Ренном, які були селянами, заснували аж три суконні фабрики у 1838, 1834 та 1858 роках.

Появою на території Вовнянки суконних фабрик відомі також засновники  Г. Штейнгаугер та Г. Ланге. Також відомі такі прізвища, як А. Кірхнером, Ю. Рейном, Е. Бюргером та інші.

Яким же чином функціонували фабрики? Про це досить цікаво і змістовно описує фабричний інспектор Київського фабричного округу. У своєму дорожньому журналі він описує технічний стан фабрик і одночасно деякі інші дані про ці фабрики.

Дорога в колонії Вовнянка
Дорога в колонії Вовнянка

Зокрема, як зазначає подорожуючий, на фабриці Густава Штейнгауера працювало вісім найманих робітників, з них двоє підлітків (один при чесальних машинах, а другий поганяв коней для приведення в рух машини) і шестеро дорослих (чотири ткачі, одна прядильниця і ще одна жінка готувала пряжу).

Оплата праці у прядильниці складала 100 рублів на рік плюс квартира і харчі. Підлітки теж квартирували та харчувалися коштом власника й отримували: 23 рублі – погонич коней і 30 рублів на рік – той, хто працював біля чесальних машин. Жінка, яка готувала пряжу, працювала на подібних умовах, лише оплата складала 25 рублів на рік, а ткачі без квартири й без харчування отримували від 3 до 3,5 рублів на тиждень.

Спали робітники в тому ж приміщенні, де стояли чесальні машини й ткацькі верстати. Тут же готували та вживали їжу. Навкруги було тісно, брудно, важке повітря.

Читайте також: 

Мирослава БРОДОСЮК

Коментар
19/03/2024 Вівторок
19.03.2024
18.03.2024