«Якби моя школа могла говорити»: у Копачівці відсвяткували столітній ювілей

Щирий текст про рідну школу написала випускниця навчального закладу з нагоди сторічного ювілею, який відзначили нещодавно у селі Копачівка.

Красуня осінь – справжня чарівниця.
Милуємося ми з її краси:
Які веселі фарби – подивіться,
Поклала осінь на сади й ліси.

Стоять немовби у казкових шатах
Берези золоті із низу до гори.
Природа готувалась так до свята
Чарівної осінньої пори.

І таке величне свято прийшло до нашої Копачівської школи – поважний столітній ювілей. Таки справді, якби школа могла говорити, то найперше вона б усім щиро подякувала: численним будівельникам і будівничим, учням, вчителям, працівникам школи і усім тим, хто долучився до відзначення її такого славного поважного ювілею. 

Озираючись на історію нашої школи, а найперше – зародження шкільництва у нашому селі, часто напрошується висновок, що досягались певні успіхи не завжди завдяки, а й всупереч. Про всі ті перипетії оповідає у своїй книзі «Сторінками шкільної історії» теперішній молодий вчитель історії нашої школи Сергій Янішевський. На святі ми ще й мали можливість побачити  це на екрані у відеоролику, створеному педагогами. 

А на імпровізованій сцені нинішні та колишні учні, вчителі і гості нашого свята переповідали історію сторічної ювілярки, свої життєві історії, висловлювали свою вдячність і побажання. З кожним кадром на екрані, з кожним виступом ми поринали у спогади, у роки безтурботного шкільного життя. Наша поважна ювілярка, як жива, раділа цим спогадам, вітанням, побажанням, раділа і пишалась. Бо ж таки пишатись є і ким, і чим. 

Найперше сама будівля школи. Із пристосованого приміщення колишньої поштової станції і приватних будинків тодішніх наших односельчан школа з 1939 року перейшла в теперішнє приміщення, до якого спершу у 1964 році було добудовано другий поверх, а у 1989 році – частину теперішньої школи разом із підвальними кімнатами, у яких розміщено тир та гардероб. І відтоді школа зажила бурхливим і сучасним шкільним життям у статусі середньої. 

Школа активно працює над новими викликами, що постають перед освітньою системою, а вони дають вагомі результати. На екрані імена переможців різноманітних змагань, кандидатів в майстри спорту… Словом, за останні три десятиліття, наша школа стрімко піднялась до високих позицій навчально-виховної роботи в районі. 

Уже сьогодні нове покоління наших школяриків вже другий рік навчається за програмою Нової української школи. Та й сама школа невдовзі черговий раз змінить свій статус, бо ж уже почалася процедура реорганізації у Комунальний заклад «Опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів села Копачівка» Копачівської сільської ради Волинської області. 

На завершення додам кілька слів про себе і своїх однокласників. Мій клас теж нині свого роду ювіляр, адже ми вперше сіли за парти 55 років тому. Євгенія Омелянівна Балка, наша перша вчителька, якій нині уже за 90 років.

А ось наша класна керівничка Віра Іванівна Кравчук, як і більшість наших вчителів, відійшла, на жаль, вже у вічність. Під час урочистостей їх згадали і вшанували хвилиною мовчання. Учні, вчителі і працівники місцевого БК впродовж святкової програми виконували ліричні та патріотичні пісні. 

Наша школа перегорнула соту сторінку своєї історії. Ми бажаємо їй нових і цікавих досягнень. Учням зичимо добре вчитись, сміливо і впевненно йти у доросле життя, а вам шановні вчителі побажання таке:

«Живіть в здоров’ї
І купайтесь в щасті
І діти хай в ваш храм ідуть 
Як до свого найвищого причастя
Бо в цьому праці вчительської суть».

Випускниця школи, депутатка сільської ради Віра Гресь