Малокомплектні школи без дітей – вчителі без роботи

На носі навчальний рік, а малокомплектні школи залишилися без дітей. Батьки не визнають індивідуального навчання та переводять своїх кровинок до повноцінних шкіл, хоча таке рішення і не дається легко. В результаті – до малокомплектних шкіл, де близько десятка учнів ходити нікому, а вчителі лишилися без роботи.

Під час засідання одинадцятої, позачергової сесії районної ради депутати підтримали малокомплектні школи. Обранці дали і вчителям, і учням зелене світло, мовляв, вчіться, поки є така можливість. Втім, батьки, і вчителі у якості індивідуального навчання все ж таки засумнівалися, як не як, а ЗНО дітям здавати доведеться. Приміром, школа у селі Єлизаветин вже практично існує на папері. Батьки добровільно перевели дітей у більші школи, розповідає сільська вчителька Оксана Лоборчук.

«В Єлизаветині мало б навчатися 4 дитини, наразі в школі не має жодної особової справи. У минулому році вже було індивідуальне навчання, але нам дозволили групову форму. Тепер виділяється 5 годин на тиждень, суто на дому. Це одна година математики, одна година української мови, одна година літературного читання, одна година природознавства та англійської. Як ми можемо тепер працювати суто на дому? Можуть бути претензії батьків. Чому я можу навчити дитину, якщо буду ходити до неї раз в тиждень викладати ці уроки. Решта 4 дні дитина буде не зайнята, що вона буде робити? - коментує Оксана Лоборчук, вчителька з села Єлизаветин, - Я буду зайнята, бо в мене 4 дітей, а вони ж будуть не зайняті, про який рівень викладання взагалі можна говорити? Я пояснила це людям, батьки мене зрозуміли, вони самі написали заяви, що вони відмовляються від індивідуальної форми навчання і перевели дітей у великі школи. Та і як би я ходила? Село розкинуте на кілька кілометрів, це ще добре, що у нас регулярно курсує маршрутка!»

 Деякі вчителі вже усвідомили складність ситуації, в яку їх заганяє так зване індивідуальне навчання, на яке повинні перейти діти. До слова, технічний стан цих шкіл бажає кращого: приміщення старе, ненадійне та небезпечне. Опалення протікає, а на голову може впасти шмат штукатурки.

«Навіть якби батьки погодилися б на таке індивідуальне навчання, то б я на це не пішла. В мене є теж сім’я, яку треба утримувати. Це оплата праці наполовину менша, адже фактично нам платитимуть за ті години індивідуального навчання, які ми відпрацюємо», - розповідає Оксана Лоборчук.

Минулого навчального року для школи батьки зробили чимало. Закупили за власний кошт тверде паливо, зробили ремонт, чим могли допомагали і школі, і вчителям. Допомагала і сільська рада.

Аналогічна ситуація і в селі Берегове. Діти фактично перейшли в більшу школу. Тамтешні батьки чотирьох учнів теж не захотіли щоб їх діти навчалися вдома.

«Після сесії районної ради я пояснила батькам, що індивідуально-групової форми тепер не буде. Я буду навчати дітей вдома. Батьки не захотіли щоб вчитель навчав дітей на дому тому і перевели своїх дітей навчатися в Мильськ», - каже Наталія Іщук, вчитель загальноосвітньої школи І ступеня села Берегове.

Батьки теж невдоволені нововведеннями, кажуть навчання вдома – не навчання.

«Ми за школу, за те щоб діти вчилися в Єлизаветині, Але утримувати її ще рік – не в змозі. Та й що то за навчання вдома раз на тиждень? Про якість такої освіти взагалі мовчу. Я хочу щоб моя дитина не відставала, мала хороші знання та оцінки, тому і перевів в іншу, більшу школу», - розповів Олександр Дігалевич, представник батьківського комітету.

Дітей у школах не має – вчителі без роботи. Ситуація не з найкращих. Втім, представники  влади вчителям обіцяли працевлаштування – слова дотримали. Для тих, хто змушений покинути звичну роботу, запропонували нову.

«Мені пропонують стати вчителем групи продовженого дня у школі №2 у місті Рожище. Це, звісно, набагато краще, ніж сидіти вдома без роботи. У мене є стаж і досвід, який ще згодиться» - розповідає педагог Оксана Лоборчук.

З думкою про те, що навчання в школі має бути змістовним та якісним, а діти повинні мати всі умови для повноцінного психічного та фізичного розвитку йшов на сесію депутат Сергій Дунець. Каже, з деякими колегами у цьому питанні не згідний.

«Підтримати малокомплектні школи – це чиясь піар акція. Депутати просто підтримали громаду, від якої обиралися. Але чи доцільна ця підтримка зараз? Багато депутатів проігнорували запрошення проїхатися по школах та реально оцінити ситуацію. Малокомплектні школи, де є всього кілька учнів, приміром той же Єлизаветин чи Берегове, щоб утримувати ці школи, з районного бюджету треба буде зменшити фінансування великих шкіл з нормальним навчанням. Всі ми знаємо, що індивідуальне навчання – це не та якість освіти стандартам вона не відповідає, це до нас доносять і вчителі. В Європі теж укрупнюють школи. Звісно, для цього має бути відповідна інфраструктура, але це питання часу», - розповів депутат Сергій Дунець.

«Шпарини» в законі: чи є вони?

Каменем спотикання на сесії стало тлумачення Закону «Про загальну середню освіту». Зокрема, депутат Олександр Нікончук стверджував, що навчання за місцем проживання дітей це не вдома, а в школі, мовляв саме село, де перебуває дитина і є місцем проживання. Однак юристи запевняють, що таке тлумачення закону не вірне.

«01.04.2016 набуло чинності нове Положення про індивідуальне навчання наказ від 12.12.2016 №8. Визначено, що індивідуальна форма навчання забезпечується педагогічними працівниками за місцем проживання учнів. Індивідуальна форма . Індивідуальна форма це не прив’язка до будинку, школи чи фактичного місце перебування фізичних осіб згідно наказу «Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні» та зразків необхідних для цього документів. Місце проживання – це місце реєстрації людини, але не школа точно!», - прокоментував юрист, Володимир Кривович.

І хоча кожен тлумачить закон по-своєму, діти з малокомплектних шкіл змушені вчитися не в школі, а вдома. Оскільки батькам це не до вподоби – єдиний вихід: велика школа, але в найближчому селі. В райдержадміністрації саме постало питання довезення учнів з малокомплектних шкіл. Також, ніхто не лишається осторонь і працевлаштування педагогів. Всі ті, хто не мали роботи отримали пропозиції, і тепер вирішують погодитись чи ні.

Тож питання малокомплектних шкіл, де не має необхідної кількості учнів поки лишається відкритим. Вирішенням питання буде займатися районна рада, його знову винесуть на розгляд позачергової сесії.