Одеса. Навіщо я поїхала сюди?
-
-
>
-
>
-
>
4010
Навіщо я поїхала сюди? Щоб перебороти внутрішній страх.
Коли ти два роки живеш в тилу, то у твоїй голові новини й інформаційні війни створюють образ.
Я багато мандрувала до війни. Мене цікавили реальності й культури. Постійно говорила з місцевими й спостерігала за реакціями.
Моя країна змінилась. І я повинна розуміти, як саме. Я повинна усвідомлювати всі ризики. Мій мозок так працює. Моє бачення майбутнього – це розуміння реальності станом на зараз.
Для мене ця маленька поїздка стала психотерапією і підтвердженням моїх гіпотез.
Видно справжніх військових за кілометр, підлітки на вулицях й пенсіонери – це основа основ перехожих, в закладах 80% – це жінки, кілька розмов про страх ТЦК та виїзд за кордон. Інтелігенція україномовна, неформали навпаки.
Багато, дуже багато поліції. В п’ятницю ми були єдиними силуетами й десятки людей в темно-синій формі. Поодинокі туристи. Всі інші працюють. Вимикання ліхтарів. Майже всі одягнені спортивно.
Інфраструктура в порівнянні зі Львовом чи Луцьком відстає. Готелі з цінами 2018 року. Фітнес-зал, в який ми заходили в туалет (на березі моря), там займаються красиві дівчата й паралельно люди з протезами й великий банер про реабілітацію.
Плакати третьої штурмової. Багато радянських пам’яток. Я не побачила ні стели Небесній Сотні, ні фото загиблих у російсько-українській війні, взагалі нічого. Ніяких інформаційних кампаній, на одному пляжі тільки була вивіска про морські міни. Дивно.
Коментарі