Голодомор в Україні: Кому було вигідно підрубати хліборобську націю під корінь

Кожного року, в останню суботу місяця листопада, Україна вшановує пам’ять безвинних жертв голодомору.

Саме цього року ця дата припадає на 25 листопада.

85 років тому розпочався голодомор в Україні: комуністи на Україну принесли чорну хмару – безневинним хліборобам – голод, люту кару.

Український народ на своєму шляху зазнав чимало трагічних випробувань, однак усе, що випало на його долю в отой ніби мирний час, затьмарило своїм жахом навіть воєнне лихоліття. Спланований і реалізований комуністичним режимом голодомор та масові політичні репресії поставили під загрозу існування української нації.

Голодомор став національною катастрофою: тільки протягом 1932-1933 рр. загинула п’ята частина сільського населення України. За різними підрахунками штучний голодомор забрав від семи до десяти мільйонів життів.

Люди вимирали цілими сім’ями, селами. Це був геноцид цілеспрямований, ретельно спланований проти українського народу. Ми повинні пам’ятати, яку жахливу ціну заплатив український народ за право жити.

Московсько-більшовицькі окупанти з метою зламати і знищити українське селянство, що є основою української нації, по-диявольськи спланували і цинічно зреалізували штучний голодомор 1932-1933 рр. в Україні. Цивілізація не знає жорстокішого, безжаліснішого, жахливішого, антихристиянського злочину за весь час свого існування.

На початок 1933 року практично хліба не залишилось. Люди їли мишей, щурів, горобців, земляних хробаків, слимаків, дохлих котів, собак, коней, варили шкіру із взуття, їжу з лободи, кропиви, кульбаби, липи і т.д. Прагнучи врятувати від голодної смерті хоча б дітей, селяни везли їх у міста і там залишали на вулицях, у лікарнях, в установах.

У містах існувала карткова система: робітники і службовці згідно з нею забезпечувались частково хлібом і деякими продуктами, а також працювали продуктові магазини. Голод охопив повністю південні, східні та центральну частини України. У людей розпухали обличчя, ноги, животи. Померлих, а часто ще й живих звозили і скидали в ями. Доведено було людей до божевілля і канібалізму.

А тепер після того, як виповнилось 85 років від початку голодомору в Україні, ми можемо відповісти на запитання: чого хотіли досягти організатори голодомору? Кому було вигідно підрубати нашу хліборобську націю під корінь?

Комуністичний режим не міг змиритися з існуванням вільних, незалежних від нього людей, людей, у яких вкоренилась українська мова, звичаї і традиції, народні обряди, не згасла пам'ять про подвиги предків, про мужніх холодноярців, лицарів під Крутами.

Основу незалежності українських селян становила їх власна праця на своїй землі, і вони чинили одностайний протест відносно колективізації. І тому згідно злочинного плану селян слід було знищити. Удари завдавалися цілеспрямовано: з українських селян видерали хліборобську душу, ламали хребет нації, свідомо провокували на канібалізм.

Найжахливіше у голодоморі в Україні є те, що природні умови не були причиною його виникнення.

Сам Сталін заявив: «Ніхто не може заперечити, що загальний урожай зерна на Україні у 1932 році перевищував урожай 1931 року». Але увесь урожай забрали заготівельники, навіть посів, залишивши селянам голодну смерть.

Заготівельна комісія на чолі з Молотовим вимагала від селян здати навіть запас, який залишився у них на харчування. Заготівельники вишукували зерно в печах, коморах, шукаючи його, за допомогою залізних прутів, нишпорились у землі та в снігових заметах. Голод в Україні був утаємничений комуністичною владою.

Те, що відбувалось в Україні 1932-1933 рр., віднайшло відображення в офіційних документах. Навіть у стенографічних звітах пленумів ЦКП(б)У і протоколах політбюро цього періоду слово «голод»  відсутнє. Сталін наказав ставитись до голоду як до провокації.

Заборонялась будь-яка допомога селянам з боку міжнародної громадськості. В західних областях України в той час не було голоду. І тому їхня громадськість спробувала надати допомогу голодуючим, але їм було заборонено сталінським режимом.

Але в той час до виконання заготівельного плану надзвичайна комісія перевела Україну на блокадне становище. Деякі села заносилися на «чорну дошку», у них селяни позбавлялися права на виїзд.

Законом 7 серпня 1932 року заборонялося збирати колоски на полі. Жертвами цього закону були навіть восьмирічні діти.

В ці дні, коли по всій Україні відбуваються заходи-реквієми, відчинімо свої душі для пам’яті про ті жахливі роки, зробімо все для того, щоб ніколи, за будь-яких обставин, подібна трагедія не повторилась. Піднесімо слова своєї молитви Богові за упокій душ, замордованих голодомором мільйонів українців.

Шановні громадяни, пильнуйте свободу України, аби новий тиран, каїн північного сходу не залив кров’ю, не встелив трупами нашу святу землю.

Шановні краяни, 25 листопада запаліть свічку і поставте її на вікні своєї оселі в знак  вшанування пам’яті убієнних.

Боже, Україну збережи, Господи, помилуй нас!

Марія Рейкіна, голова Рожищенської районної громадської організації Союзу українок