Яблучний Спас 2017: що потрібно знати про свято

Рубрика «Духовні бесіди» на Район.Рожище продовжує висвітлювати проблемні питання, пояснювати релігійні поняття, розповідати про свята та інше.

Мабуть, у кожного з нас є багато запитань до священиків, але далеко не завжди трапляється нагода знайти на них відповіді! Нині кожен з вас може запитати у священнослужителя все, що стосується релігії, свят, Біблії, Законів та іншого.

При формулюванні запитань просимо дотримуватися норм християнської етики.

Слід коротко та чітко сформувати своє питання та вказати його тематику – в такому разі ви отримаєте вичерпну та швидку відповідь. У випадку, якщо питання має великий обсяг або є дуже особистим – надсилайте повний текст на електронну пошту: [email protected] з поміткою «Духовні бесіди».

Дуже сподіваємось, що рубрика допоможе знайти відповіді на важливі для вас запитання, які виникають у кожного читача.

Сьогодні прес-секретар Рожищенського благочиння, священик Дмитрій Теравський розповість читачам Район.Рожище про Яблучний Спас.

*************************

В кінці літа Православна Церква відзначає відразу три свята, які безпосередньо відносяться до особистості Христа і так чи інакше пов'язані з Його життям. У народі їх називають Спас– Медовий (14 серпня), Яблучний (19 серпня) і Горіховий (29 серпня).

Медовий Спас – походження Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього. Яблучний Спас – це Преображення. А Горіховим Спасом називають свято на честь перенесення з Едеси до Константинополя Нерукотворного образу Ісуса Христа. Особливе місце в цій тріаді посідає Преображення Господнє – одне з найважливіших свят Православної Церкви.

Історія Яблучного Спаса

Про подію Преображення Господнього ми читаємо зі сторінок Нового Завіту (Мф. XVII: 1-13, Лк. IX: 28-36, Мк. IX: 2-12). Після бесіди про хрест і про славу царства Свого, Ісус Христос, під час перебування Свого в Галілеї, взяв з учнів Своїх трьох свідків воскресіння дочки Іаіра, Петра і двох братів, Якова та Івана, і тільки з ними одними пішов на найвищу в тому місці гору – Фавор, щоб там помолитися.

Зійшовши на вершину гори, Він став на молитву, а учні Його сіли відпочити і від втоми заснули. Під час молитви відбулася зовнішня чудесна переміна Ісуса Христа і учням Його відкрилася слава Його, як Єдинородного від Отця. Вигляд його обличчя змінився: воно засяяло, як сонце. Одяг його став білий, як сніг, і блищав, як сонячне сяйво.

І з іншого світу постали сюди два найбільших пророка, законодавець Мойсей і ревнитель по Бозі Ілля. Вони з'явилися в прославленому вигляді, але розмовляли з Ісусом Христом про останні дні Його  земного життя, які Він повинен закінчити в Єрусалимі.

Прокинулися апостоли: і побачили славу Його й обох мужів, що стояли при Ньому. Серця їх наповнилися неймовірним захопленням: втім, вони спостерігали і слухали в глибокому мовчанні. Але коли пророки відходили від Ісуса Xриста, Петро не втримав пориву захопленої душі і вигукнув: Наставнику Учителю Господи! Як добре нам тут! Якщо хочеш, поставимо тут три намети, один Тобі, один Мойсею і один Іллі.

Коли він це говорив, раптом стала світла хмара осінивши їх, і було чути із хмари голос: Це Син Мій Улюблений, в якому все Моє благовоління, Його слухайте. Почувши цей голос, учні попадали від страху  обличчями до землі. Але Ісус Христос підійшов до них і сказав: встаньте і не бійтеся. Коли піднялися вони, то біля себе нікого вже не бачили, крім Самого Ісуса Христа. А коли вони сходили з гори, то Ісус Христос звелів їм нікому не розповідати, що вони бачили, поки Син Людський не воскресне з мертвих.

Свято Преображення Христа досить довго не мало свого дня в календарі, і, як не дивно, дата 19 (6) серпня не є реальною датою цієї події. Так, як ми не знаємо точну дату Різдва Христового, так ми і не знаємо дату Його Преображення.

Саме свято з'явилося завдяки історичній  події  в IV столітті на горі Фавор при імператриці Олені. В цей день був освячений храм, і в місцевій традиції виникло свято в честь відкриття нової базиліки.

Згодом історичний зміст відійшов на другий план і стали відзначати лише подію Преображення. Ця традиція збереглася в Єрусалимському Уставі, і з часом, коли цей Устав витіснив практично всі інші устави Православної Церкви, день Преображення стали відзначати однодушно.

Преображення  Господнє являє собою  дуже важливий богословський момент. Справа в тому, що все, що відбулося з Ісусом Христом в Його земному житті станеться і з нами. Ми так само воскреснемо і так само змінимося. Стан воскреслого Спасителя – це обоженний стан людської природи, який придбають у вічності всі люди.

Преображення – це вказівка ​​на те, що чекає на всіх нас після другого пришестя. Слава Преображення – це доля всіх людей, які увійдуть зі Спасителем у вічність і розділять з Ним радість Царства Божого. Саме тому Церква так дорожить цим святом, і з року в рік нагадує нам про ту благу мету, до якої ми покликані Самим Богом.

Преображення – це блиск Вітчизни, де нас пам'ятають, люблять і чекають.

Традиції Яблучного Спаса

На свято Преображення існує традиція освячення  плодів. Дуже часто далекі від Церкви люди надають цьому освяченню магічний відтінок.  Зміст освячення в цей день плодів полягає в тому, що ми приносимо Богу початки нового врожаю.

Ще за часів Старого Завіту була встановлена ​​Богом традиція приносити все, що з'являлося першим на полі або в хліві – пшеницю, плоди, ягнята. Навіть первістки серед людей присвячувалися Богу, і за них приносилася особлива жертва. Цю традицію перейняли і християни, ставши приносити в храм плоди своєї праці.  

У період святкування Преображення в Палестині дозрівав виноград. Його і приносили для освячення, тим самим благословляючи новий урожай, з якого робили свіже вино для Євхаристії.

Коли свято прийшло на Русь, виноград у цих краях розводити ще не навчилися, тому його замінили яблуками від чого і назва в народі – Яблучний Спас. Але зміст залишився той же – принести Богу все перше і краще.

Преображення! В цьому слові безліч відтінків. У ньому переплелися і різноманітні фарби літа, що минають, і очікування дива, і подяка Богу за дарований урожай. Але найважливіше – не забувати, що за всім цим стоїть Особистість Христа, який явив нам справжнє світло, світло Істини. Світло, на яке ми повинні йти з-за будь-якої погоди.