В Топільні живе дівчина, яка народилася з копачками та м’ячем
-
-
>
-
>
-
>
5933
Район.Рожище продовжує знайомитися з цікавими людьми і писати про їх долі, аби ви, читачі, також могли побачити, які неординарні особи живуть в нашому районі.
Вчора ми поспілкувалися зі справжньою патріоткою спорту – Вікторією Лясковською.
Народилась і проживає Вікторія в селі Топільне. Таких як вона в цьому селі більше немає. Ця дівчина ще з самого дитинства захоплюється спортом.
«У мене є брат Ілля старший від мене на рік. Він дуже любив футбол із дитинства. Завжди брав мене з собою грати. Ось так від нього я й перейняла любов до футболу. Взагалі, я в дитинстві більше дружила з хлопцями, та й зараз так само», – посміхаючись розповідає Вікторія.
Одним футболом Віка не обмежується, грає і в баскетбол, і у волейбол, і в теніс. Та все-таки серце дівчини належить футболу.
Ще у школі вчитель фізкультури Василь Присяжнюк помітив, що в цієї дівчини є талант і запросив на тренування в шкільну команду. Віка каже, що вчитель дивувався, що дівчина може грати так футбол.
Ще підлітком спортсменка почала їздити на змагання з футболу за шкільну команду. Ставились до Віки як, дійсно, до спортсменки, ніколи не ставили клейма «дівчина-слабачка».
«Якось влітку Юрій Бенещук, спонсор Топільненської команди, побачив як я граю футбол, і теж здивувався. Він вирішив, що мене потрібно кудись відправляти далі вчитися, вдосконалюватися. Приїжджали до нас у школу з Володимира-Волинська, запрошували декілька учнів до себе, аби ми здобували спортивну освіту там, але ми вирішили, що спершу потрібно довчитись у школі, а потім думати про своє майбутнє», – розповідає любителька футболу.
І цей талант у школярки помічали багато людей. Часто доводилось їздити на різноманітні змагання. Запрошували й в молодіжні луцькі команди на тренування. Тобто Вікторія як могла так і розвивалась.
Вікторія Лясковська полюбляє дивитися футбол й по телевізору. Улюблені команди Віки – це «Шахтар», «Динамо» та «Реал Мадрид». Їй дуже подобаються їхні ігри. Адже в них видно, що футболісти прагнуть чогось досягти. Вони бачать ціль і стараються йти до неї.
Також слідкує за футбольними новинами в інтернеті. Має декілька спортивних груп у соціальних мережах, де читає потрібну їй інформацію.
«Шкода, що у нас немає в Рожищенському районі дівочої футбольної команди. Я б обов’язково грала там», – зауважує співрозмовниця.
Та окрім футболу, Вікторія під час навчання в школі займалася й іншим спортом. Зокрема, розвивалась у легкій атлетиці, волейболі, баскетболі, тенісі. Неодноразово їздила на змагання й поверталася звідти з перемогами.
Також Віка часто приходить і вболіває за місцеву Топільненську команду. Вона навіть була ініціатором, аби створити команду вболівальників. І таки втілила це в реальність: групу створили, назвали її «Ультрас». Існує вона вже три роки. Дівчата придумують різноманітні кричали, шукають щось в інтернеті та приходять на матчі і вболівають за команду.
«Ми хочемо, щоб наші хлопці знали, що вони не одні. А ми завжди готові їх підтримати і вселити віру в перемогу», – з посмішкою на обличчі говорить Віка.
У селі багато хто говорить, що Віка народилася одразу з копачками та м’ячем.
«Кожний вид спорту є різним. Завдяки одному спорту стають сильнішими руки, а завдяки іншому – ноги. Тому займалась в школі і футболом, і баскетболом. Та й взагалі, я не уявляю свого життя без спорту. Без спорту це не була б я», – коментує Вікторія.
У 2015 році Віка була капітаном команди з баскетболу. Вона хоч і маленька ростом, та дуже спритна, тому завжди гарно грала і влучно закидала м’ячі. Команда завжди надіялась на капітана. Вони, дійсно, вважали її лідером. І Віка в свою чергу старалась не підвести своїх друзів.
Та бувало різне в спортивній кар’єрі Вікторії. Неодноразово ламали їй ніс. В спорті без травм – ніяк.
Вікторія пригадує, що якось їй робили операцію на ніс в той самий день, коли були фінальні змагання з баскетболу. І як тільки вона почала відходити з наркозу, то заявила мамі, що йде на гру. Ось такі вони наші рожищенські спортсмени, навіть, після операції думають не за стан, а за гру та команду.
Та після школи Вікторія Лясковська не вступила в навчальний заклад на вчителя фізкультури, як хотіла це зробити. А пішла вчитись в Луцький центр професійно-технічної освіти на фотографа.
«Мама дуже переживала за мене. Казала, що можу зазнати багато травм. Тому я послухалась її, але в майбутньому ще планую вступити на омріяний факультет. Спорт точно не залишу в своєму житті», – радісно говорить дівчина.
На кінець розмови Вікторія бажає, аби дівчата, які займаються спортом, ніколи не відмовлялися від своєї мрії. Не думали, що в них щось не вийде. «Потрібно завжди бути борцями, і йти до кінця», – підкреслює топільненська спортсменка.
Анна Манюхіна
Коментарі