Храм апостола Івана Богослова УГКЦ: яким він буде?

Відшуміли Різдвяні свята з піснями, колядками, віншуваннями. І хоча метушня зимового циклу свят ось-ось завершиться, всі ми пригадуємо урочисту атмосферу трьох празників.

Одним з найочікуваніших, найсвітліших свят для українців є Різдво Христове. Духовність, святкова ялинка, прикраси та невід’ємна частина свята – невеличкий вертеп. Встановлювати вертеп біля храму – традиція християн західного обряду, яка дійшла і до нас.

В Україні вертеп біля Церкви найчастіше можна побачити на Галичині. Як відомо, більша частина галичан є греко-католиками.

Втім не так давно з’явилася така традиція в Рожищі. Стаціонарний, імпровізований вертеп встановили біля храму Української Греко-Католицької Церкви апостола Івана Богослова на вулиці Коте Шилакадзе 21а.

Невеличка шопка за допомогою матеріальних засобів передає людям велику духовну радість – сповіщує усім про народження Месії, спасителя людства.  Вона привернула увагу містян, примусила згадати про сутність свята, подумати про духовність.

Чимало рожищан виявила бажання підійти помилуватися та зробити фото на пам’ять біля вертепу. Втім, як виявилося, не всі навіть знають, що в районному центрі не так давно є Українська Греко-Католицька Церква. Існує громада вже 3 роки.

Українська Греко-Католицька церква в Рожищі: зі сторінок історії.

Як нам розповів настоятель храму отець Сергій Василів, ще у довоєнний час у Ковелі працювали отці-редемптористи, було 60 діючих парафій. Це свідчення того, що греко-католики на Волині були.

Відколи ж з’явилася Українська Греко-Католицька Церква в Рожищі? Як виявилося, є рожищани, яких доля закинула далеко від дому. Тож вони перебували в пошуках звичного для себе духовного життя.

«У 2012 році потрапив на Волинь для архидияконського служіння біля владики Йосафата Говери, екзарха Луцького. З ним мав нагоду їздити по всіх парафіях Волинської та Рівненської областей. Зрозумів, що саме ця земля потребує праці, здібностей для відродження Церкви, допомогти людям відкрити Бога.

У серпні я отримав благословення архиєрея зорганізувати парафію у Рожищі. Адже була потреба: в Рожищі як і на Волині загалом є багато греко-католиків, які за радянських часів покинули свої домівки для праці в інших регіонах. Це лікарі, вчителі, інтелігенція, у яких не було звичної для них Церкви. Вони змушені були або пристати до Церкви яка є, або шукати близьку собі Церкву. Дві родини, які були вірні родинним духовним традиціям, шукали свою Церкву і знайшли її в Луцьку.

Одна родина – сім’я Кметюків кожної неділі і свята долала 25 кілометрів для того щоб потрапити туди та помолитися. Також Любов Музика, яка також шукала рідної Церкви і знайшла її у монастирі отців Василіан у Луцьку. Саме з цих двох родин розпочалася наша парафія, яка була зареєстрована 5 грудня 2013 року.

З часу заснування, лише ці дві родини відвідували каплицю, але іноді приходили люди для того, щоб подивитися з цікавості, що то за церква. Міська рада виділила нам земельну ділянку за адресою вул. Коте Шилакадзе, 21а. Через рік після відкриття, 24 серпня 2014 року ми освятили каплицю.

Від часу коли вона була освячена віднайшлося багато греко-католиків в Рожищі, також відсотків 40 нашої парафії – це місцеві волинські сім’ї, які долучилися і вважають себе парафіянами храму, допомагають при будівництві», - розповідає настоятель храму, отець Сергій Василів.

Парафія Української Греко-Католицької Церкви святого апостола Івана Богослова у релігійному житті Рожища

Поява нового храму, який лишень розпочнуть будувати викликала неоднозначне ставлення громадськості.  Люди сприймали по-різному: хтось дивувався, хтось обурювався через незнання.

«Ой, були різні думки у людей! Хтось нашу церкву ідентифікував з польською церквою, де моляться по-польськи. Хтось одразу казав що ми греки і запитував: «А що? В Рожищі так багато греків?» Хтось через незнання був досить вороже налаштований, але з часом люди побачили, що нічого страшного в тому не має.

Побачили якою мовою моляться парафіяни, що греко-католики це ті ж православні, але з’єднані з Апостольським престолом з Папою Римським. Ми прийшли для того щоб опікуватися душами, які нас шукали. Наша Церква не є закритою, орієнтованою для вірних з Галичини. Ми відкриті для всіх тих, хто ще не віднайшов Бога, хто не має певної конфесійної приналежності. Хто шукає і хоче відкрити люблячого Бога», - з усмішкою коментує отець Сергій.

Власне, саме дружелюбність, ентузіазм отця, вміння згуртувати людей навколо себе та активно діяти і стимулює подальший розвиток парафії в райцентрі. І хоча скільки людей – стільки думок, міжконфесійних конфліктів в райцентрі не має.

«З православними у нас спільний обряд, календар, звичаї і традиції, богослужіння. В Рожищі не маємо конфліктів з іншими релігійними організаціями, - впевнено констатує отець Сергій, - ми спілкуємося, священики входять в громадську раду при райдержадміністрації, зустрічаємося з різних нагод, вітаємося, спілкуємося.

Не має ворожості. Можливо, серед вірних різних церков і є непорозуміння, але з боку священнослужителів неприязні не відчув. Не можу сказати, що це дружні відносини, ми намагаємося толерантно ставитися один до одного».

На разі, на території споруджений тимчасовий храм, де кожного дня проводяться богослужіння. Помітно, що біля каплиці з’являються і будівельні матеріали, невдовзі має розпочатися будівництво.

Громада храму має надію, що уже в 2017 році буде залитий фундамент під будівництво храму. Є певні амбітні плани, можливо, з Божою поміччю, вдасться зреалізувати.

Храм апостола Івана Богослова УКГЦ: проект та плани

 Біля самої церкви має бути парафіяльний будинок, і не тільки. В планах – парафіяльний центр, де має бути дитсадок при парафії для міста.

«Діти наше майбутнє, щоб вони могли зростати і мати радісне дитинство.

Допомагає багато людей: зусилля наших вірних, наших парафіян, які під час будівництва зверталися до своїх родини, допомагають греко-католицькі парафії, архієреї. Пишемо благодійні проекти закордоном, зокрема в Німеччину, які також допомагають», - каже отець Сергій Василів.

Вже не вперше парафіяни відвідують домівки мешканців району з Вертепом.

«Для Волині вертеп є щось нове. Це театралізоване оспівування народження Ісуса в колядках, жартах, також це є гра акторська, з метою просвітлення вірних, приносить радісну атмосферу людям. Чимало людей відкрили нам свої домівки, маю надію що і серця не лише в Рожищі. Це і мешканці Милуш, Брища у Луцькому районі.

У Топільному, Копачівці, Кременеці та інші довколишніх селах нашого району, - тішиться отець Сергій, - сам сценарій був складений так, щоб максимально розповісти про народження Христа. Учасники вертепу Йосип та Марія, ангели, пастушки, царі які приносять дари, негативні персонажі -  цар Ірод, який намагається вбити Месію, комедійні персонажі Мошко і Сара, які дбають за своє – це історія, яку намагалися донести до кожного серця».

Відомо, яким має бути і храм, оскільки вже є розроблений проект. Прогнозовано, має він бути хрестовидної форми, просторим, з великою кількістю світла.

«Запроектовані зручності для людей з обмеженими можливостями: це пандуси чи підйомник, визначимо уже тоді, коли розпочнеться будівництво, тепла підлога, туалети, розкладні крісла для сидіння, щоб парафіяни могли себе вільно почувати. Крилоси для хору, щоб під час свят люди могли вміститися в храмі та бачити богослужіння.

Плануємо місця для матерів з дітьми та людей з обмеженими можливостями, куток для дітей, де вони могли б гратися. Це має бути храм, який має єднати людей, які ще не віднайшли для себе Бога. Ми не намагаємося залучити людей до певної конфесії, ми намагаємося залучити людей до віри  в Єдиного Бога», - каже отець Сергій.

Діє при храмі дві школи: катехизації дітей, яка на разі призупинена поки тривають різдвяні свята, де готують дітей до першої Сповіді та урочистого Святого Причастя. Також є школа катехизації дорослих. Існує спеціальна скринька запитань та пропозицій, де кожний прихожанин храму, якщо боїться спитати особисто священика, може це зробити анонімно. Після літургії щонеділі у певний час надаються відповіді, для того щоб подолати  релігійну неосвіченість.

Протягом року відбувається багато спільних зустрічей: це і вертеп, і розколяда, щоб колядками провести різдвяні свята та, щоб скласти план дій на цілий рік, спільні парафіяльні пікніки, відпочинки на природі, молитовні прощі до святих місць. Які попри духовну користь можуть об’єднувати людей за інтересами.

Щорічно проводяться екзархальні літні табори, які зближують сім’ї та дітей, зміцнюють та стимулюють передавати дар віри.

Традиційно, двічі на рік відбуваються реколекції: дні духовної віднови. Що таке реколекції? Це час задуматися над тим, як людина прожила своє життя, що в ньому було не так. Робити такий аналіз, повинен кожен християнин, щоб потім не допускати помилок у житті. Для реколекцій приїздять священики з інших парафій, проводяться зустрічі, молитви, розмови, які мають на мені відродити людей духовно.

Регулярно здійснюються поїздки до Зарваниці, Унева, Глинян де є чудотворні ікони. В Ураїні є багато духовних місць, які притягують прочан з України та закордону. щоб випросити у Бога для себе ласки.

«Маємо бажання побувати в Крехові, Страчі, Гошеві, де є такі місця. Приміром, в Страчі є хресна дорога, яка входить в десятку хресних доріг світу, вилитих з бронзи. Таких місць є дуже багато. На Волині таким місцем є Володимир-Волинський -  батьківщина священномученика Йосафата.

Він віддав своє життя за віру Христову. Йому розрубали голову, за те, що намагався поєднати уніатську церкву з православною. Бо якщо порівнювати греко-католиків та православних – маємо набагато більше спільного, ніж з християнами західного обряду. У нас спільний календар, обряд,  богослів’я.

Нас більше єднає, ніж роз’єднує, так що важливо, щоб християни пам’ятали про духовну єдність любити ближнього свого, любити один одного і навіть любити своїх ворогів, саме для цього служать ці духовні подорожі – навчитися любити і прощати», - резюмує отець Сергій.

Як би там не було, а Україна – європейська країна, а у Європі – не місце конфліктам на релігійному підґрунті. Толерантне ставлення до людей інших конфесій та повага – запорука мирного релігійного та світського життя не лише в районі, в цілій Україні.