Юридична консультація: порядок оформлення спадщини

Спадкоємцям, котрим уперше довелося відвідати нотаріальну контору маючи намір оформити спадок, звичайно не дуже зрозумілі вимоги нотаріуса щодо надання певних документів та встановлення фактів, які пересічній людині здаються очевидними.

Тож ця стаття призначена для пояснення цих дій з точки зору нормативних актів України. 

Спадкування є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкоємець, на підставі ст.  66 Закону України «Про нотаріат», має право отримати свідоцтво про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину - це процесуальний нотаріальний акт, який засвідчує перехід права власності на майно спадкодавця до спадкоємців.  Не можна успадкувати лише право на спадкове майно, не прийнявши на себе обов'язки з ним пов'язані.  Спадкоємець не може прийняти одну частину спадщини, а від другої відмовитися. 

Видача свідоцтва про право на спадщину за загальним правилом проводиться нотаріусом після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.  Процесуальний строк у шість місяців встановлюється для того, щоб нотаріус у достатній мірі зумів перевірити всі підстави для видачі спадкоємцям свідоцтва про право на спадщину:

 - Встановити факт смерті спадкодавця;

 - Час і місце відкриття спадщини;

 - Наявність спадкового майна то відсутність обтяжень його боргом;

 - Визначення кола спадкоємців (за законом і за заповітом);

 - Визначення частки спадкового майна, яка належить кожному із спадкоємців.

Важливе практичне значення має місце відкриття спадщини.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна (частина перша та друга ст. 1221 Цивільного кодексу України).

При цьому, необхідно мати на увазі, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частини перша та друга статті 1220 Цивільного кодексу України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування отримують спадкоємці за законом в порядку черговості, визначеною у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (частини перша та друга статті 1223 Цивільного кодексу України).

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, коли спадкоємцями укладено договір про зміну черговості права на спадкування.

Статтею 1270 Цивільного кодексу України  встановлено строки для прийняття спадщини. Період у часі, протягом якого спадкоємець може вчинити передбачені законом дії, що спрямовані ним на прийняття спадщини, називається строком для прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом цього строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Для отримання свідоцтва про право на спадщину спадкоємець зобов'язаний особисто подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, або надіслати її поштою, попередньо засвідчивши справжність підпису на заяві в нотаріальному порядку. 

Спадкоємець, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Така заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника, а заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.

Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини на підставі ч. 5 ст.  1269 ЦК України, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини (6 місяців).

Не допускається прийняття заяв про прийняття спадщини, складених від імені спадкоємців їх представниками на підставі довіреностей.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Спадкоємці мають право як на прийняття спадщини так і право на відмову від прийняття спадщини, тобто спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого для прийняття спадщини. Заява про відмову від прийняття спадщини також подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування, а неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Такий порядок та строки видачі свідоцтва про право на спадщину застосовуються до спадкоємців за заповітом і за законом.

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов'язковий порядок для спадкоємця звернутися до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину, якщо у складі спадкового майна є нерухоме майно.

Об'єктами нерухомого майна, які можуть успадковуватися, є земельні ділянки, житлові будинки, садиби, квартири, інше нерухоме майно.

При видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, нотаріус зобов'язаний вчинити ряд нотаріально процесуальних дій:

- Перевірити на підставі правовстановлюючих документів належність спадкодавцеві нерухомого майна та проведення реєстрації права власності в електронному реєстрі права власності на нерухоме майно. 

- Після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві нотаріус перевіряє відсутності заборони або арешту цього майна.

Видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, витягу з поземельної книги, а також витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Про видачу свідоцтва про право на спадщину нотаріус проставляє відмітку у верхньому лівому куті державного акта на право власності на земельну ділянку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 № 439 „ Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку ”.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, то свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них окремо із визначенням імені та часток у спадщині.  Таке правило діє також у випадку, коли спадщину на нерухоме майно прийняло кілька спадкоємців. В цьому разі свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців. 

Виходячи з позицій охорони прав спадкоємців, нотаріус, у разі коли свідоцтво про право на спадщину видається не всім спадкоємцям і не на все спадкове майно, зобов'язаний в тексті свідоцтва зазначити, яка частка спадщини залишається відкритою.

Відомості про видачу свідоцтва про право на спадщину підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі заповітів, спадкових договорів та спадкових справ, у порядку, передбаченому Положенням про Єдиний реєстр заповітів, спадкових договорів та спадкових справ.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»  нотаріус як спеціальний суб’єкт в день видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно проводить державна реєстрація прав у Державному реєстрі речових прав.

Разом з тим, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена.  Тому отримання свідоцтва про право на спадщину є правом спадкоємця, яке він може здійснити в будь-який час. 

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, адже, прийнявши спадщину в порядку, передбаченому ст.ст.  1268, 1270 України, він забезпечив своє право на отримання свідоцтва в майбутньому.

Відділ «Рожищенське бюро правової допомоги»

Луцького місцевого центру з надання безоплатно вторинної правової допомоги

Тел. 2-13-79