Сім’я, конструювання та рідна земля – це основне в житті Леоніда Козярчука

18 Вересня 2016, 08:00
4505

«Мабуть, я отримав небо в подарунок ще хлопчаком… Коли із захватом, з якоюсь містичною сумішшю захоплення та радості поглинав будь-яку доступну в ті часи інформацію про літальні апарати. Небо притягувало і манило, і з часом неабиякі емоції почали викликати ті люди, які вміли їх створювати…».

Саме такі слова, колись в майбутньому напише у своїй книзі наш, нині досить відомий земляк, людина із невеличкого села Єлизаветин, що загубилося серед Рожищенських лісів.

Про досягнення в конструюванні автожирів, про сімейне життя та любов до рідного краю ми розмовляємо з Леонідом Козярчуком, людиною відомою не лише в Україні, а й за її межами.

Родина Козярчуків із переселенців, котрих під час так званого «обміну населеням» після війни було переселено на терени нашого району. Батько Леоніда, Леонід Павлович, мабуть, став отим зерном, яке породило в синові любов до техніки та створення чогось своїми руками.

Свого часу Леонід старший виготовив саморобний велосипед з механічним приводом і, навіть, власноруч змайстрував скрипку!  Мама ж Леоніда Козярчука працювала педагогом.

Ще в молоді роки Леонід менший відвідував гурток радіолюбителів в ЗОШ села Єлизаветин, згодом почав конструювати саморобні велосипеди. А пізніше захопився авіамоделюванням. Виписував відповідну літературу «Юний технік», «Моделіст-конструктор» та інші.

«Свій перший літальний апарат ми з двоюрідним братом Віктором Яценюком спорудили... з водопровідних труб ще у шостому класі, - пригадує наш співрозмовник. - Люди вибігали з домівок, аби подивитися, що за чудо у вигляді саней із пропелером гуде і мчить вулицею. Сусіднє село Суськ розбігалося, коли на своєму дельтаплані ми взяли надто низьку висоту.

Було, що обламувався гвинт, і ми падали у кукурудзяне поле. Згодом перелітали через Стир, сідаючи на аеродромі у Кобче, катали на дельтаплані дітвору з Ольганівки. Чого тільки не було», - посміхається Леонід Леонідович.

2
Єлізаветин та Дубище з МДП (1995 р.)
Єлізаветин та Дубище з МДП (1995 р.)

Після школи навчався у Харківському авіаційному інституті, отримав диплом інженера-конструктора, мав можливість йти далі, так би мовити у «широкий світ», але обрав повернення у рідні краї. Під час навчання, створив власний маленький автожир, модель якого йому наснилася, з нею і зайняв перше місце в Радянському Союзі серед надлегких гвинтокрилих літальних апаратів.

Повернувшись на малу Батьківщину наш земляк при ДТСААФі організував мале підприємство «Комета», де займалися і дельтапланами, і ремонтували мотоцикли.  Пізніше працював представником київської фірми «АЕРОС» в Україні і Польщі. Виконував сервіс, технічний огляд, обслуговував дельтаплани та допускав їх до польотів.

Завжди Леоніду Леонідовичу хотілося стати частиною тієї реальності, у якій існували літальні апарати, знати та вміти більше. Це його спонукало у 1985-у, а згодом у -87, -89, -91-у роках побувати на зльотах (сам був учасником НЛА-7, що проходив у Радянському Союзі). Саме тут ентузіаст познайомився із відомими авіаконструкторами, обмінювався інформацією про автожири й гелікоптери, переймав досвід.

Настав час і Леонід Козярчук почав самотужки конструювати та виготовляти аматорські автожири. Був призером НЛА-87 в Тушино за сконструйований автожир «ЛК-1». В ті часи конструктор мандрував на запрошення аматорів-конструкторів і відомих авіаційних конструкторів СРСР до них на зустрічі.

2
З дружиною Ольгою на зльоті в Стальовій Волі (Польща, 2005 рік)
З дружиною Ольгою на зльоті в Стальовій Волі (Польща, 2005 рік)

Окрім виготовлення, ще задався ціллю написати книгу про автожири та гелікоптери. Аби втілити задумане в життя часто їздив у Москву, у відому Ленінську бібліотеку, спілкувався з конструкторами-любителями, які проектували гвинтокрилі літальні апарати через Інтернет.

Зібрав дуже багатий матеріал про майже сотню аматорів-конструкторів, їхні винаходи і таки добився свого – в 2012 році на світ з’явилася книга «Автожири й гелікоптери 1945-2000. Каталог конструкцій». Тут, безумовно, кожен, хто хоче пов’язати своє майбутнє з авіацією, знайде для себе щось цікаве та повчальне.

Повірте, розмовляючи із Леонідом Козярчуком просто «заряджаєшся» неймовірним бажанням жити та творити. Його наполегливості позаздрив би кожен. Проте, маючи безліч нагород та створених власними руками літальних апаратів, він залишається простим у спілкуванні, відкритим та щирим.

Закрадається думка, що можливо, якби він таки залишився у великому місті, то став би знаменитим авіаконструктором. Та склалося життя так, як склалося. Побачивши нашу землю з небес, він опустився на землю, знайшов свою «половинку» Ольгу в сусідньому Суську, збудував дім…

2
З висоти пташиного польоту - 2008 р
З висоти пташиного польоту - 2008 р

До речі, дім! Свій будинок Леонід Козярчук також збудував власними руками та спроектував за польською спеціальною літературою, яка на відміну від нашої детально розписує цей процес для аматорів. Матеріали для будівництва будинку теж купував у сусідній Польщі, каже, на той час там і якість була кращою, і ціна дешевшою.

Дім Козярчуків вийшов чудовим: двоповерховим з мансардою. Відразу видно руку майстра та вишуканий смак господині. А яка з вікон відкривається краса – ліс, річка і безмежний небокрай! Але найголовніше, що тут панує любов та злагода.

 

2
Будинок змайстрований та спроектований Леонідом Козярчуком (2007 рік)
Будинок змайстрований та спроектований Леонідом Козярчуком (2007 рік)

А ще дитячий сміх та постійне бажання творити. Адже найстарший син Леоніда Козярчука, чотирнадцятилітній Борис, також конструює саморобні аеробаги, аеромотоцикли з пропелером. Дванадцятилітня Олександра полюбляє малювати, вже неодноразово займала призові місця на конкурсах. Чотирирічна Мар’янка, поки ще не визначилася і втішається всезагальною любов’ю близьких та рідних. А в далекому Ізраїлі проживає найстарша донька від попереднього шлюбу, Наталія.

2
Леонід Козярчук зі старшою донькою Наталією, Борисом та Олександрою
Леонід Козярчук зі старшою донькою Наталією, Борисом та Олександрою

За словами Леоніда Козярчука, особлива заслуга в його досягненнях, саме у дружини Ольги. Це вона стала тією підтримкою та опорою в його житті. Жодного дня кохана жінка не дорікнула, що, багато часу проводив щось конструюючи та створюючи. Мабуть, в тому той щастя, знайти таку людину, яка тебе розуміє та підтримує.

2
З донькою Мар`янкою біля конструкції нового автожира (2016 рік)
З донькою Мар`янкою біля конструкції нового автожира (2016 рік)

Напевно, варто нагадати, що саме цей чоловік написав книгу «Сторінки історії містечка Рожище». Де розповів на основі великої кількості архівних документів, спогадів та інших джерел, цікаві факти та події, які відбувалися на теренах нашого райцентру.

Прикро лише те, що ця книга є не в кожного жителя нашого міста, бо автор, за відсутності коштів на друк, не може видати її більшим накладом.

Сім’я, конструювання та рідна земля – це основне в житті Леоніда Козярчука. Поділився цей чудовий чоловік і своїми планами на майбутнє.  А ще сказав, по-секрету, книга про які села незабаром побачить світ. Але, то вже інша історія і надіємось зовсім скоро ми про неї вам розкажемо. Словом, видатні люди народжуються та проживають в нашому районі. Нам є ким гордитися!

Ірина Зенц

Коментарі
19 Вересня 2016, 15:01
Ось такі чудові люди живуть зовсім поряд! )
20 Вересня 2016, 15:07
Дякую редакції. Ось про таких людей треба побільше писати- талановитих, щирих, працьовитих,щоб інші брали приклад. А Вам ,Леонід Леонідович, велике спасибі за дарунок нам плодів своєї нелегкої праці, за те, що Ви такий живете з нами.Хай Бог Вам помагає в усьому!!!
Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
28.03.2024