Сільськими дорогами: козацьке село з чеськими колоніями

Шановні читачі, ми продовжуємо розпочату рубрику «Сільськими дорогами».

Нагадаємо, що її веде історик та краєзнавець, вчитель історії ЗОШ І-ІІІ ступенів села Копачівка, Сергій Янішевський.

На нас чекає нова подорож, гарні краєвиди та найпотаємніша історія про яку розповість нам автор.

Памʼятайте, хто не любить свою малу Батьківщину, неспроможний любити Україну. Тож, відкривайте для себе рідний край по-новому та любіть його всім серцем!

Ми вже побували в Іванівці, Соколі, Линівці, Немирі , Доросинях, Копачівці, Залісцях, Рудці-Козинській та Любче.

Сьогодні ж, Сергій Янішевський, пропонує нам незвичну мандрівку дорогами одного з Рожищенських сіл. Чому незвичну? Читайте далі))) А ми бажаємо вам гарного дня та приємних вражень від прочитаного! Ну що ж, вперед!

***************************

З цієї статті було вирішено спробувати окрім самого тексту зробити такий собі «саундтрек» для кращого сприйняття та й, можливо, створення певної атмосфери. Вмикайте музику і вперед.

Село Козин – ще один населений пункт, що має цікаву, своєрідну, але, на жаль, зовсім невивчену і запущену сьогодні історію. А якщо хтось щось і знає, то тримає свої знання під сімома замками, в шухлядах, рідко кому показуючи, немов би чогось боячись. Але Козин свою історію хоч трохи та все ж привідкриває.

Саме село розташоване в двох частинах, які, як здається з першого погляду, навіть не контактують, бо розташовані трохи далі одна від одної. Хоча з самого початку існування села, частини, що розташована понад дорогою не було. Перші хатини тут почали з’являтися після розподілу землі в 1912 році, і переселення селян на хутори.

Раніше село мало назву Козин Став і часто згадується як козацьке. Хоча якихось документальних свідчень про те, що козаки якось причетні до заснування села я не зустрічав. З часом слово «став» відпало і постала саме така назва якою користуються сьогодні. Може у народній мові козацьким село стало тому, що селяни брали активну участь в Національно-визвольній війні Богдана Хмельницького. Наприклад, є дані, що напередодні війни, у 1647 році, з села втекли 5 родин. Думаю, зрозуміло чому втекли... 10 років спокою для Речі Посполитої закінчувались, селяни хотіли свободи... 

Село Козин є одним з тих, давніших сіл Рожищенського району. Вперше згадується в 1570 році, про це також є дані в Олександра Цинкаловського, який згадує, що тоді село належало до Миколая Ярославовича, разом з Голобами, Іванʼєм і Томаховом. За іншими даними в той час село належало князю Роману Сангушку, що на той час був досить впливовою на Волині особою. А в 1583 році з Козина платили Димитр і Фелон Козинський.

Частина села, що знаходиться при дорозі є досить типовою для всіх населених пунктів з таким розташуванням. Люди активно користуються вдалим географічним становищем і виставляють на продаж при дорозі яблука, грушки та й інше, не завжди, до речі, їстівне (наприклад в Козині продають ще велосипеди).

Повз цю частину села, окрім міжнародної дороги, пролягає і залізниця.

Колись у Козині була власна старовинна церква. Існувала вона приблизно до кінця XVIII століття. А потім чи то перенесли церкву до Рудки Козинської, чи то згоріла, чи були й інші причини зникнення храму – розповідають різне. До речі, в Житомирському архіві зберігаються метричні книги саме з Козинської церкви.

Козин - одне з сіл нашого краю, яке в другий половині XIX ст. колонізували чехи. Масової колонізації тут не було, але деякі чеські родини згадують з теплотою і до цих пір. Великими землевласниками тут були, зокрема, Ауліхи. А на місці сучасної птахоферми жила сім’я Махачів, які дуже допомагали місцевим селянам в часи скрути.

До нашого часу збереглася карта наділу землі селян Козина 1912 року. На цій карті окрім того, що позначені номери паїв, так ще й вказані назви урочищ, як їх називали на той час селяни. Зокрема – Бірок, Під дубиною, За шосою, Плискачин та інші.

Сьогодні Козин – село, що активно розвивається, зокрема, завдяки своєму вигідному розташуванню. Через Козин, як і повз сусідні Любче, Рудку, Переспу, проходить туристичний маршрут «Магія волинської казки». Хоча й екскурсій в рамках цього маршруту давненько не було, але все ж, думаю, що все попереду. Далі буде.

Сергій Янішевський