Разом – до перемоги: як волонтерка об'єднала односельчан у допомозі ЗСУ
-
-
>
-
>
-
>
6039
З 24 лютого волонтерити в Україні почали всі – від малого до великого, від найбільшого міста до найменшого хутора. Добродії готували їжу військовим, збирали гуманітарну допомогу для жителів міст, що постраждали у війні, плели маскувальні сітки, допомагали вимушеним переселенцям.
Не лишилися осторонь і мешканці невеличкого села Сокіл у колишньому Рожищенському районі, а нині у Рожищенській громаді. У XVI столітті воно було багатим князівським містом, а сьогодні тут проживає близько 800 людей.
З перших днів повномасштабного вторгнення Росії жителі Сокола організували волонтерський хаб у місцевому кафе. Його ініціаторкою та керівницею стала власниця закладу Людмила Сасовська.
Як успішний заклад перетворили на центр волонтерства
У пані Людмили з чоловіком Миколою у Соколі до війни працювало прибутком кафе та млин. У закладі святкували вважливі події соколяни та жителі інших сіл й навіть Луцька: і хрестини, і весілля, і дні народження.
Тут збиралися й у жалобі на поминки. Крім того, заклад надавав дуже популярну послугу кейтерингу – готували їжу на вивіз по всій області, особливо популярними були обіди.
Війна застала зненацька. Людмила Сасовська пригадує, що відносно швидко змогла опанувати себе від першого шоку та налаштуватись на активну роботу.
«Перший день війни був дуже складний, важко було усвідомити те, що відбувається. Це були сльози, крик, як і в усіх в Україні. Уже 25 лютого у мене з'явилося бажання допомогти, тому вирішила ліпити вдома вареники. Не знала, куди їх везти й кому передати, але почала ліпити. Прийшла сусідка, питає: «Що ти робиш?», кажу: «Вареники буду ліпити». Вона почала ліпити зі мною, згодом сусіди долучилися і теж почали готувати», – розповідає волонтерка.
Читайте також: Вижити у Бахмуті та евакуюватися до Луцька: чотири історії порятунку від війни
Коли вареників було чимало, почали шукати, куди їх відправити. Усі, до кого зверталися селяни, казали, що займаються більшими й суттєвішими проєктами, як-то, автомобілі, техніка тощо.
У результаті знайшли волонтерський центр «Старе місто» у Луцьку, з яким налагодили співпрацю. Людмила з сином щодня завозила туди приготовану їжу. Так тривало до квітня.
«У «Старому місті» ми познайомилися з волонтером Володимиром, який возить передачі безпосередньо до військових, він почав регулярно приїздити вже до нас у Сокіл і забирати все, що ми підготуємо. Так ми налагодили нашу роботу. Наразі кожні десять днів він приїздить до села», – ділиться пані Сасовська.
Крайній раз соколяни збирали передачу під Харків для військових волинської бригади. Склали й адресні пакунки для односельців, адже саме в цій бригаді проходять службу 11 чоловіків, яких мобілізували з 24 лютого.
Паски та тушкованки готували всім селом
На пасхальні свята Сокільський волонтерський центр спік майже півтори тисячі пасок, які роз'їхалися до військових у різні куточки країни. Для всіх охочих долучитися до акції місцеві волонтери роздавали частину інгредієнтів: масло, муку, яйця.
Люди вдома пекли паски, згодом звозили все приготоване до волонтерського центру, а звідти смаколики прямували на передову. Участь в доброчинній акції взяло понад 15 хат. Кожна господиня готувала за своїм рецептом, у якому була упевнена.
«Потім кожній, хто долучився до випікання пасочок, ми організували таку маленьку приємність – подарували цим людям маленькі пакуночки, в які входила кава, вермішель та чай. Це такий символічний подарунок для людей, які вклали свою працю, час та краплинку душі. Усі дуже хвилювалися, аби вдалося, відповідально поставилися до процесу. І, на щастя, усе вийшло якнайкраще», – каже Людмила.
Читайте також: Проживання, харчування і розваги: як у пансіонаті «Шацькі озера» приймають вимушених переселенців
У волонтерському центрі паски освятив місцевий священник, архімандрит ПЦУ Яків Мільян. Тоді вони відправилися у різні куточки фронту.
Ще у Соколі Людмила організувала виготовлення м'ясних тушкованок. До цього процесу долучилося шість хат, кожна з яких приготувала від 60 до 80 тушкованок – загалом дві тисячі банок.
Спочатку для приготування закупляли куряче м’ясо, а потім і свинину. Щоправда, улітку, через спеку, виробництво м'ясних консервів зупинили, але восени знову планують відновити.
Улітку господині закривали помідори та огірки для військових. Уже мають і свої лайфхаки, як краще готувати й транспортувати продукти для таких цілей
«Спочатку засолюємо в банки, потім, як овочі заквашуються, перекидаємо в бутлі 5-літрові пластмасові, заливаємо гарячим сиропом і так відправляємо», – ділиться секретом волонтерка.
Наприкінці літа до Сокола на екскурсію завітали учасники краєзнавчого проєкту мережі Район.in.ua «Волинська експедиція». Традиційно заїхали й до кафе пані Людмили.
Для гостей волонтерки приготували благодійний обід, який справив на всіх неабияке враження. Тож екскурсанти віддячили благодійними внесками на потреби волонтерського центру.
«Я була в захваті від того масштабу волонтерства, який розгорнули у маленькому селі місцеві жителі. І їжа була така смачна – відчувалося, що приготована з любов'ю. Ця подорож і візит до волонтерського центру додає впевненості у нашу перемогу. Адже у кожному куточку нашої країни є люди, які роблять внесок у нашу Перемогу», – розповіла одна з учасниць експедиції, пані Наталія.
Звісно, залучені кошти у волонтерському центрі використали з користю. Частину грошей витратили на покупку продуктів для випічки, на залишок придбали енергетики для військових, адже мали запит на це.
Пані Людмила зізнається, що такі акції допомагають накопичити грошей на нагальні потреби, адже зазвичай продукти та кошти здають одні й ті ж люди. Тому, коли є можливість отримати допомогу від, так би мовити, сторонніх, її радо приймають.
Волонтерська допомога з закордону
Крім приготування страв для військових, привозять й закордонну гуманітарну допомогу. У цьому дуже допомагають невістка пані Людмили Анастасія та племінниця Оксана, які на початку війни тимчасово виїхали за межі країни. Уже тричі вдалося привезти різну допомогу з Кракова. Вдалося отримати досить велику партію дитячого одягу та памперсів від тамтешнього садочка. Ці речі розподілили між родинами наших військових, які чекають татусів із війни.
Також багато допомоги, яку отримали з Німеччини, передали в село Первомайськ Миколаївської області: дитяче харчування, коляски, їжа.
Пані Людмила додає, що, крім перерахованого вище, соколяни закуповували та передали військовим майки, футболки, труси. Каже, побутові речі на щодень теж потрібні нашим захисникам і захисницям.
Читайте також: «В селищі знайшла спокій і роботу, але мрію повернутися в рідне Запоріжжя» – вимушена переселенка з Шацька
Сокіл прийняв переселенців, а волонтери допомогли
У Соколі знайшли прихисток дві сім'ї переселенців із Луганської та Донецької областей.
«Дзвонять якось до мене о 7 ранку, мовляв, веземо сім’ю переселенців, їх треба десь поселити. Почала я бігом шукати, але, на щастя, у нас у селі місця досить, тож знайшли їм житло, заселили й теж надали гуманітарну допомогу», – згадує Людмила Сасовська.
Окрім житла, селяни допомогли вимушеним переселенцям і продуктами, й іншими необхідними речами.
Раніше в Соколі жила ще одна родина з Луганської області, але з часом вирішили повернутися. Громада їм теж допомогла, чим могла.
Волонтерки не планують зупинятися
З першого дня волонтерської роботи Людмила запрошувала долучатися до добродійства всіх охочих. Перших два місяці громада дуже активно включилася у роботу. Усі щось готували, варили та пекли. Долучилися до процесу працівниці місцевої школи та дитячого садка.
Волонтерка розповідає, що навесні та влітку, у час гарячих польових робіт, активність соколян дещо зменшилася. Утім, є люди, які постійно відгукуються на заклики допомоги. Зокрема, це – Інна Окуневич, Валентина Саковець, Оксана Полянська.
Хоч би що там було, активісти зі Сокола, учительки та учителі місцевої школи під керівництвом завучки Ольги Гаврук та працівниці садочка під керівництвом Валентини Богачук, трудилися ціле літо, щоб підтримувати захисників, нагодувати їх та одягнути.
«Наша сім'я не може лишатися осторонь. У мене чоловік та син зараз служать. Я б, можливо, уже і зупинилася, якби не підтримка мого чоловіка. Я завжди з ним раджуся, як правильно зробити. Разом ми ухвалили рішення волонтерити, боротися аж до Перемоги», – зізнається пані Людмила.
Ентузіазм волонтерки не дає зупинятися й іншим. Якщо ви бажаєте допомогти сокільським волонтеркам і пришвидшити нашу Перемогу, надсилайте кошти на картку.
Матеріал створено за підтримки ГО «Жінки в медіа» та Українського Жіночого Фонду. Відповідальність за зміст інформації несе авторка. Представлена інформація не завжди відображає погляди УЖФ
