Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Найдавніша культова споруда Рожищенського району знаходиться у селі Сокіл
Найдавніша культова споруда Рожищенського району знаходиться у селі Сокіл

20 цікавих фактів про Сокіл, що існує на Волині 475 років

10:20 07.02.2020
8065

«Йду на місто» – так досі кажуть старі люди у Соколі Рожищенського району, коли вибираються у центр села в магазин чи, скажімо, на пошту за пенсією. Соколяни пишаються історією свого села і люблять розказувати про славні часи, коли воно було містечком.

У медіа соколян часом називають «сокілчанами». З точки зору правопису, це правильно, однак самим мешканцям села така назва не до душі, бо вже не одне століття вони звуться саме «соколянами» – від історичної назви села Сокуль (Сокол).

До 475 річниці від першої писемної згадки про село Сокіл Район.Рожище зібрав 20 цікавих історичних фактів про цей населений пункт.

1. Розвідкова експедиція Волинського краєзнавчого музею під керівництвом Віталія Коноплі у 1989 році на території села виявила дев'ять пам'яток археології – поселення давньоруського періоду ХІ-ХІІІ століття площею від 0,5 до двох гектарів кожне.

Поселення виявили в урочищі Цвелень на правому березі Лютиці, у південній частині села на лівому березі Стиру та на схід від шосейної дороги, у центральній частині села на правому березі Лютиці, на підвищеній ділянці біля двох озер Вузького і Круглого, в північно-східній околиці села на правому березі Стиру, в урочищі Острів на правому березі Лютиці, в урочищі Красикове на лівому березі Лютиці та в урочищі Під Навіз на лівому березі Лютиці.

2. Історик Олексій Златогорський вважає, що городище-замчище, яке також згадане у цьому переліку, помилково продатоване ХІ–ХІІ століттям. Він зауважує, що пам'ятку слід датувати XVI-XVII століттям. Городище-замчище впродовж двох століть відігравало значну роль в історії тоді ще містечка Сокуля. Завдяки його функціонуванню мешканці містечка вели жваву торгівлю та брали участь в різних історичних подіях.

3. Історична пам’ятка знаходиться на північно-східній околиці села, на території лікарні та колишньої садиби родини Стемпковських. Вона займає домінуюче положення в навколишній місцевості, оточена низинними болотами з півдня та сходу. Городище має чотирикутну форму, зі штучно насипаною площадкою на підвищенні. Збереглися частково північні, південні та західні (з в’їздом до городища) вали замчища. Із західної сторони воно мало б бути захищене ще ровом – нині це забудована територія села. Городище займає площу 6 800 метрів квадратних.

У східній його частині розміщене перебудоване з шляхетського маєтку приміщення лікарні, у східній і північній – господарські споруди, у західній – залито фундамент, по центру – засаджені дерева.

4. Уперше Сокіл згадується у 1545 році у досить відому документі «Перелік нововстановлених і усталених здавна митниць на Волині», складеному урядовими ревізорами. На кінець ХІХ століття Польський географічний словник описує в Луцькому повіті містечко Сокіл (Сокуль) над Стиром, до якого належало й село Навіз. Там же говориться, що в Соколі побутувала легенда про схований у містечку привілей, за яким 1564 року Сокіл отримав міське право від Сигізмунда Августа, польського короля.

5. Власниками Соколя вважалися князі Збаразькі, які разом з князями Острозькими, Заславськими, Вишневецькими належали до найбільших землевласників у Луцькому повіті, князі Сокульські (Рюриковичі – нащадки турово-пінських князів) – родичі Четвертинських і Збаразьких, та Єловицькі.

Княжна Варвара Сокульська була дружиною Стефана Матушовича Войнича Вороницького зі Збаража. Сестра Стефана – Олександра Матушівна вдруге була одружена з Кшиштофом Єловицьким, другою дружиною якого була Олександра Сокульська.

З 1803 року Сокіл від родини Єловицьких переходить до родини Стемпковських. Село Навіз так і лишається власністю Сокульських до початку 70-х років ХІХ століття. Таким чином, протягом майже 200 років маєтності знаходились в руках однієї родини.

6. За даними А. Зайця, у XVI столітті (до 1565 року включно) існують звістки про появу 63 міст на Волині. Серед інших міст згадується і Сокіл під 1563 роком, коли це поселення отримало або дозвіл на локацію, або Магдебургзьке право, оскільки його перша згадка датується 1545 роком.

7. Згідно з подимним реєстром Луцького повіту, за атестацією на 1629 рік Сокіл (Сокол, Сокуль) згадується як місто – центр Сокольської волості. Там же показано ім’я дідички – Олександри з Соколя Криштофо-Шимкович-Шклінської (Криштоф Шимкович 1620–1634 роки, земський підсудок в Луцьку), яка вдруге вийшла заміж за Криштофа Єловицького. Згадані маєтності Олександра могла успадкувати від брата Стефана, після того як останній постригся у ченці і помер у 1617 році, або отримати як посаг від батька Марка Сокольського, який помер у 1612 чи 1583 році.

8. Згаданий подимний реєстр 1629 року містить перелік чотирнадцяти поселень Сокольської волості, з яких дев’ять, у тому числі і село Навоз (Навіз), збереглися до нашого часу, а чотири зникли. До зниклих належать: Довга Воля, Красилівка, Передзамче, Михалківська Воля. Ще одне поселення – Копиль, можливо, відповідає теперішньому селу Копилля (перша згадка 1577 рік) – центру сільради у Маневицькому районі.

Таке припущення ймовірне, оскільки, по-перше, інші поселення, що збереглися, як виявилося, тепер включені до Ковельського, Рожищенського, Луцького, Ківерцівського районів, тобто відбулося розпорошення сталої протягом кільком століть адміністративної одиниці волості; по-друге, опосередкованим підтвердженням можна вважати однакову дату – 1577 рік – першої згадки Копилля та Навоза (тепер – село Навіз Рожищенського району), що присутнє серед поселень Сокольської волості у подимному списку 1629 року.

9. За подимним реєстром 1629 року з’ясувалося, що сім сіл Волинської області існують вже понад 370 років. Серед назв поселень, що зникли, особливу увагу привертає назва Передзамче. Така назва свідчить про існування у Соколі замку чи укріплення, де перебували його власники.

10. Фактично, поселення Сокіл, яке отримало у 1563 році локалізаційний привілей, тобто дозвіл «садити» на місто з правом проводити торги та ярмарки, а 1564 року дістає міське право, вочевидь, при підтримці своїх власників вдало реалізувало надані йому права.

Сокіл як місто і як адміністративний центр Сокольської волості згадується і 1629 року, і 1648 року. Місто проходить успішно першу фазу локації – правову і дістає право утримувати корчми, мати торги у визначений день, ярмарки двічі на рік, право працювати ремісникам. Без сумніву, була вирішена і друга фаза – просторова: у місті мав існувати ринок, певна кількість вулиць.

11. Сокіл, за визначенням П. М. Саса, можна віднести до так званих міст середнього розміру (від 200 до 700 димів). Населення нових міст могло зростати за рахунок втікачів-селян. Так, 1566 року князь Андрій Курбський марно намагався повернути понад 100 кріпосних, які втекли до новооселеного міста Сокіл (Сокол, Сокуль) Луцького повіту. У 1595 році до Соколя втекли дві родини підданих Андрія Коровля-Селецького, у 1627 році захисту згаданої вище Олександри Шклінської попросили втікачі з сіл луцького біскупства Дворець та Садів.

12. Міщани Соколя брали участь і у «домашніх» війнах своїх власників. Похід війська князів Сокольських на Івана Олізаровича у Черняхів описав у своєму історичному творі «Ганна Монтовт» Орест Левицький.

13. У місті працювало 39 ремісників, серед яких були і золотарі, тобто ювеліри. Крім того діяло 10 мукомельних млинів і 3 рудничих. Цілком ймовірно, що місто спеціалізувалося на торгівлі рибою, бо є відомості за січень 1569 року про купця з Пінська, який їхав на двох санях до Сокола і віз шість бочок солоної плотви для продажу на місцевому базарі.

Вивозили з Сокольської волості і поташ до Бугу, зокрема є згадка про проїзд з Сокола через Рожище у 1570 році підвод з цим відомим експортним товаром шляхтича-купця Станіслава Граєвського, який вів досить жваву торгівлю з Ґданськом.

14. Православні міщани Соколя підтримували зв’язок з Луцьким братством, у Пом’янику якого згадані як члени братства соколяни Василь Александрович (XVII століття) та Євксимія (1714 рік).

15. У Національному музеї Кракова зберігається рукописна книга останньої чверті XVII століття «Проповіді і погребальні промови Феофана Гірського», «оправована в церкви Соколницкой» для Луцького братства. Ймовірність того, що Сокіл мав організацію міського самоврядування, не викликає сумніву, проте реальний його зміст гіпотетичний, оскільки відсутній самий текст привілею.

Читайте також: Сім цікавих фактів про найдавнішу культову споруду Рожищенського району

16. Оскільки Сокіл – середнє приватновласницьке містечко, то ним міг керувати звичайний урядник. Проте на сьогодні віднайти грамоту з привілеєм, чутки про яку існували у Соколі на кінець ХІХ століття, не можливо. Сталося так, що у 1990 році при реставрації Успенської церкви на околиці села вдалося віднайти лише вислу воскову печатку Сигізмунда Августа з гербом Великого князівства Литовського «Погоня» із залишками шнурівки, якою печатка кріпилася до грамоти, можливо пергаментної, яка загинула. Оскільки на вказаній печатці прочитуються тільки перші цифри «15..», то печатка могла належати як локаційному привілею, так і привілею на магдебурзьке право.

17. Таким чином, поселення Сокіл в XVI–XVII столітті існувало як місто середнього розміру. На його успішний розвиток і становлення вплинуло декілька причин. Відбувалося загальне економічне пожвавлення XVI – початку XVII століть і, зокрема, орієнтація експорту збіжжя та поташу в Західну Європу. Місту було надано магдебурзьке право. Можна також говорити про зацікавленість його власників у розвитку поселення, що носила мабуть не тільки амбіційний характер, але й фіскальний, оскільки дохід з містечок навіть і невеликих був значно більший, ніж з села.

До того ж з початку XVII і до початку ХІХ століття місто належало одній родині – Єловицьким. Як центр Сокольської волості – Сокол, маючи право тримати корчми, млини, рудні, проводити ярмарки (двічі на рік – 1 листопада і 15 серпня) і торги, мати ремісників поставав для навколишніх сіл центром місцевого обміну, тобто посередником між містом і селом.

18. Цілком ймовірно місто мало і спеціалізовану торгівлю – рибну, про що свідчить і наведений вище факт про пінського купця і наявність серед міського населення рибних перекупень. Його минуло і таке лихо, як здача та перевіддача в оренду. Лише одне село (Михалківська Воля зникла) було віддано посесору Андрію Здитовецькому. Водночас Сокіл поставав центром адміністративно-господарського комплексу і резиденцією власника, про що опосередковано свідчить характерна назва зниклого села Передзамче і конкретно – сучасні залишки пізньо-середньовічного замчища.

19. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року пам’ятка внесена до Реєстру за № 842 як національна і як городище ХІ–ХІІІ століть. У 1936 році під час проведення розвідки відомий польський археолог Ян Фітцке виявив на ній фрагменти кружальної кераміки ХІ–ХІІІ століть. Тим же періодом помилково було продатовано городище В. Коноплею.

Під час складання паспорту пам’ятки у 2010 році експедицією ДП «Волинські старожитності» ДП НДЦ «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України під керівництвом Олексія Златогорського матеріалів чи культурного шару давньоруського часу виявлено не було. Враховуючи матеріали Фітцке і натурне обстеження, пам’ятка була перекваліфікована як поселення давньоруського часу ХІ–ХІІІ століть та городище пізньосередньовічного часу ХVІ – ХVІІ століть.

20. Поселення давньоруського часу ХІ–ХІІІ століть виникло на терасі внаслідок заселення лівого берега річки Стир та його притоків по лінії від сучасних населених пунктів – села Копилля Маневицького району та міста Рожище. Центр цього поселенського комплексу розташовувався, ймовірно, на території сучасного забудованого центру міста Рожище.

Городище (замок) на місці поселення виникає значно пізніше – у XVI-XVII столітті. Розміщення замчища безпосередньо над річкою (і Лютицею і Стиром) дозволяло контролювати як сухопутний, так і річковий транспортний рух. Саме такі укріплення, як у сучасному селі Сокіл, з’являються в Україні у XVI–XVII столітті.

Підготувала Ірина Воротна
за матеріалом директора ДП «Волинські старожитності» ДП НДЦ «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України
Олексія Златогорського «Сокільське городище-замчище в історії України».

Коментарі

Народна мудрість

10:58 07.02.2020

Коли соколян народився -- жид заплакав

Колгосп ім.Свердлова

11:03 07.02.2020

Шкода що наслідком біганини випірдишів майдану стало масове закриття сільських амбулаторій. Незабаром все роздерибанять і залишаться лише спогади і фотознімки.

Соколянка

11:54 07.02.2020

Чудова стаття! Дякую!

ДЯКУЄМО

13:26 07.02.2020

Головне що в Соколі залишаються такі патріоти колгоспів як Орест Ласкавий,які прославляють своє село на весь район.

Соколянка

13:44 07.02.2020

Оооо Орест крепко прославляє. Як ми жили без такої слави?)

Читач

14:24 07.02.2020

475 років ото вже соколяни гульнуть! Наливатимуть чарку за кожен рік))) Перед створенням отг таку нагоду профукати гріх)) коли буде двіж - 1 листопада чи 15 серпня?

Буде двіж

14:57 07.02.2020

ОТГ і сокільська дорога це потужна частинка в розбудові України. Вірю що скоро жителі німецького Мюнхена захочуть приєднатись до Сокільської ОТГ

Читач

15:22 07.02.2020

при чом тут сокільська отг?)) Сокіл буде входити в рожищенську отг

за двіж!

17:18 07.02.2020

В листопаді то буде пізно
треба перед виборами
15.08 - само раз ще й субота випадає
мені подобається ідея по стопці за кожен рік

район

17:46 07.02.2020

побільше таких статтів. є що почитати, а то, тільки одні біди

Ласкавий

14:06 13.02.2020

Як мене не згадати. А колгоспи дійсно прогресивна форма господарювання і доречі в Канаді така формація є однією з провідних, як і в Ізраілі. В Канаді то кооператив в Ізраілі це кібуц. В Україні кооперативний рух знаходиться на етапі зародження. Щодо того, що село втратило освічених людей нажаль правда. І я я за ці 5 років, що постійно проживаю тут переконався наскільки ми розколоті. Можей втічу в Рожище. Всетаки перспективи мислення людей я не бачу, одні стареотипи мислення. Суцільна інфантильність плітки та інтриги. Залишу я село нашим Ромео і Джульєті.

9 серпня
Сьогодні
Вчора
07.08.2020
06.08.2020
05.08.2020
04.08.2020
03.08.2020