«Війна» з газовою колонкою: протилежна точка зору
-
-
>
-
>
-
>
5985
Місяць тому в редакцію інтернет-видання Район. Рожище звернулася мешканка райцентру Марія Трофімчук із проханням висвітлити конфлікт, який виник у неї із сусідами та газовою службою. За словами жінки, у квартирі поруч встановлений газовий котел, який при роботі створює такий шум, що не дозволяє ні спати, ні відпочивати.
У статті «Рожищани боряться за право зимувати у власній квартирі в тиші» ми надали слово родині Трофімчуків, а тим часом звернулися за роз’ясненням до газовиків і сусідів – власників колонки.
І одні, й інші запевнили: обладнання встановлене без жодних порушень, а от в тому, хто заважає жити сусідам – треба ще розібратися. Мовляв, за останні півроку довелося пережити купу перевірок і навіть викликати поліцію, бо протестуючи проти роботи колонки, Тарас Трофімчук взяв за звичку у вечірній час гамселити по стіні, доводячи сусідів до панічного страху.
Нове сусідство
Родина Демчурів-Лоборчуків проживає у будинку № 71 на вулиці Незалежності із 1967 року. «Наш будинок – відомчий, належить Рожищенському споживчому товариству, сюди заселяли людей, які мали відношення до споживчої кооперації району. Моя мама Віра Демчур усе життя пропрацювала бухгалтером товариства, відповідно – отримала житло. Наша родина проживає тут більше сорока років. Із 1980 року отримали технічну документацію на трикімнатну квартиру, загальною площею 58,6 м2, на якій проживає п’ятеро людей. Не думаю, що ця площа – розкіш для нас. Я наголошую: в нашому будинку на другому поверсі – лише три квартири, дві з них – однокімнатні і одна трьохкімнатна, а не чотири, як розповідають наші нові сусіди», – каже Оксана Лоборчук.
За роки проживання, розповідає жінка, їхня сім’я не мала жодних конфліктів із мешканцями, а за останні півроку, із появою нових сусідів – Марії та Тараса Трофімчуків, із їхньої квартири не переводяться різноманітні комісії та перевірки. Новим жильцям не дає спокою газовий котел, який, за їхніми словами, працює надто гучно.
«У публікації на вашому сайті Марія розповідає, що сусіди зустріли її не надто привітно. Нібито ми претендували купити їхню квартиру і сердимося, що не вийшло. По-перше, мені ця квартира не була потрібна, і щоб мої слова не піддавали сумніву, я навіть взяла відповідну довідку із райспоживспілки, яка була попереднім власником квартири. Більше того, у документі чітко пише, що нам першим пропонували її купити, і я – відмовилась. По-друге, щодо «непривітного» прийому. Заселившись, нові сусіди перші тижні навіть не віталися. Ніхто не приходив і не знайомився, а я не вважаю, що маю першою йти в гості. А якось стала випадковим свідком, як пані Марія «чемно спілкувалася» із жінкою, яка принесла їй рахунок за світло, і вже тоді я зрозуміла, що з такими сусідами доведеться несолодко», – розповідає Оксана Лоборчук.
Перший конфлікт виник наприкінці листопада. Трофімчуки прийшли до сусідів з категоричною вимогою: знімайте котел, бо він страшенно гуде. Оксана зізнається, що спершу злякалася, чи дійсно все добре, бо ж жарти з газом погані. Викликала майстра. А той лише посміявся: ваш котел не просто працює, він – шепче.
«На святвечір перед Водохрещем почався страшний стукіт в стіну. Ми спершу навіть не зрозуміли, що сталося. Знаючи нових сусідів, подумали, може, заголосно спілкуємося. Але розійшлися, я почала мити посуд, а стукіт в стіну – ще сильніший. Сусід каже, що я страшно скандальна людина? Так от: із 18 січня і до 11 березня я терпіла постійні стуки в стіну, ніяк не реагувала, не йшла на жодні провокації. Але 11 березня сусіди перейшли всі межі, і я нарешті викликала поліцію. Я вам дам прослухати аудіозапис того, що витворяв нам такий чутливий до шумів Тарас за підтримки своєї хворої молодої дружини! Із 22 години до 22 години 50 хвилин ми чули безперервний грюкіт в стіну. Минуло кілька днів, і вже 16 березня – знову виклик поліції. Моя мама – пенсіонерка, людина поважного віку, яка багато років прожила в цій квартирі, зараз залякана до такого, що панічно боїться найменшого стуку, а вночі просто не може заснути, бо чекає, який новий коник викинуть сусіди», – розповідає Оксана Лоборчук.
Аудіозапис: Два місяці довелося терпіти такі от «зауваження» від сусідів
Жінка розповідає, що котел – не єдина претензія, яку має до неї Тарас Трофімчук.
«Йду якось на роботу, о 7.15 відкриваються двері сусіда і він мені: «Скільки будете заважати спати? Всі ходять нормально, а ви каблуками стукаєте!» Ну, не смішно?.. Йому всі заважають: автомобілі заважають, бо вночі їздять, ми заважаємо, бо не так ходимо, радіо на кухні вже навіть не включаємо, бо теж відразу – гепає об стіну… От і виходить: прожили тут все життя, а тепер мусимо ходити навшпиньки», – каже жінка.
Причина – в горе-ремонті?
Купивши квартиру, сім’я Трофімчуків влаштувала капітальний ремонт. Саме це, переконана їхня сусідка, стало основною причиною того, що в квартирі стало чути роботу котла.
«Коли робили ремонт, повністю обдерли стіну: штукатурку, дранку – аж до дерева. Потім причепили шар мінвати та гіпсокартон, і кажуть, що зробили шумоізоляцію. Сусід розповідає, що почав чути котел із початком опалювального сезону, та насправді ми прогрівали хату ще з весни – і жодних скарг не було. А от після ремонту звуки почали доноситись. Хоча які там звуки? У нас на кухні гучніше чути холодильник, ніж котел. Майстри сміються з тих скарг, п’ять комісій було, усі переконують, що ні норм шуму не порушено, ні претензій до роботи котла немає.
Та треба розуміти, що наші сусіди – молоді люди з села, і просто не звикли жити за стіною з іншими. Колеги по роботі розповідають, що Марія спершу скаржилася на те, що автомобілі їздять під вікнами вночі і не дають спати, а в неї через те – страшно болить голова. Тепер от – наша колонка заважає… У багатоквартирних будинках люди звикли не помічати одне одного, я теж чую, як сусіди готують їсти, вмикають воду, слухають радіо, але ж я не викликаю всі можливі служби, щоб заспокоїти їх», – пояснює Оксана Лоборчук.
Жінка заперечує ще один факт, який родина Трофімчуків повідомила нашій редакції. Мовляв, Тарас пропонував фінансову допомогу, аби купити сусідці нового котла або перевісити цей.
«Ніякої мови про таке навіть не було. І зрозуміло, що це говорить людина, яка поняття не має, скільки зараз коштує котел, заміна проекту, робота газової служби… І взагалі – іншої стіни, щоб встановити котел – немає. Сусід не розуміє, що не ми самовільно приймали рішення, куди вішати котла, а над цим працювали фахівці. Котел встановили три роки тому, він перебуває на сервісному обслуговування і має гарантійний термін експлуатації», – коментує ситуацію сусідка.
Вона розповідає, що Тарас Трофімчук маніпулює документами, вириває із них уривки і таким чином намагається довести, що котел встановлений неправильно.
«Всі їм погані: і поліція, яка почувши «страшний гуркіт» нашого котла напівжартома порадила вдягати на ніч навушники, і санстанція, бо у них якісь не такі прилади, і газова служба, бо безробітний Тарас краще розуміє, за якими нормами треба встановлювати котла…», – каже Оксана Лоборчук.
Газовики запевняють: порушення відсутні
У відповідь на запит Району. Рожище у регіональній дільниці Ківерцівського УЕГГ ПАТ «Волиньгаз» також запевнили, що порушень у встановленні та роботі котла немає.
«Монтаж котла-колонки «Teplowest-18» парапетного типу в квартирі №2 по вул. Незалежності, 71, що в м. Рожище, виконано 16 липня 2013 року, відповідно до проектно-технічної документації на капітальній внутрішній стіні будинку, а не на тимчасовій. Дане газове обладнання українського виробництва має відповідну сертифікацію і його встановлення відповідає вимогам щодо монтажу, (згідно із п. 6.46 ДБН-В.2.5.-20-2001 «Газопостачання»), тобто дерев’яна стіна ізольована штукатуркою», – йдеться у відповіді.
Крім того, роз’яснюють і зауваження родини Трофімчуків щодо отворів димових каналів на зовнішній стіні будинку, які «можуть розташовуватися поруч з вікном на відстані не менше 50 см», і таку вимогу – теж дотримано.
Газовики резюмують: «Звинувачення у порушенні норм ДБН щодо встановлення газового обладнання в квартирі №2 по вул. Незалежності у м. Рожище є безпідставними», а сусідам радять вирішити конфлікт шляхом переговорів або ж – звернутися за допомогою до суду.
«Мені прикро, що швидше за все доведеться йти до суду. Але на відміну від сім’ї Трофімчуків, я цього не боюся, бо в моїх руках – документи, які підтверджують правоту. Хто знає нашу сім’ю, не має сумнівів, що ми – люди неконфліктні, але коли мова йде про здоров’я і безпеку моєї сім’ї, я теж не можу лишатися осторонь», – каже Оксана Лоборчук.
«І ще , користуючись нагодою, хочу подякувати всім, хто став на наш захист, за розуміння, підтримку і навіть просте людське співчуття у коментарях до попередньої статті», – коментує жінка.
P.S. Редакція Район.Рожище просить вибачення за те, що не відразу подали позицію усіх сторін конфлікту і це могло призвести до необ’єктивної оцінки ситуації читачами.
Коментарі