Котельню на Куліша законсервують, а тепло рожищанам надаватиме приватна компанія

Комунальна галузь – одна з проблемних в Україні, бо завжди фінансується по залишковому принципу.

Люди отримують неякісні послуги, однак сплачують за це чималі кошти. Особливо це стосується опалення.

Втім, погано не лише громадянам, старі котельні працюють в збиток, тому утримувати їх для місцевої влади ой як накладно. З такою проблемою зіткнулися і в Рожищенській міській раді.

Під час чергової сесії Рожищенської міськради стало відомо, що побудована у 1973 році котельня №1 на вулиці Куліша вже давно відпрацювала своє, остання реконструкція там відбувалася у 2005-2006 роках, коли було замінено 2 котли та 250 м.кв. труб. Однак ситуацію це не врятувало, особливо тоді, коли котельню №6 на вулиці Мазепи відключили.

«У 2005 році було прийнято рішення про переключення споживачів, які отримували тепло від котельні №6 на Мазепи, на котельню №1 на Куліша. Котельню №6 закрили. Відтак притулок, відділення Пенсійного фонду, гуртожиток на Незалежності, 94 і на той час міліція почали працювати в реверсному режимі. Малий діаметр труб не забезпечує нормальну роботу в мережі, зменшується тиск, зменшується кількість тепла», —  розповідає Анатолій Медвєдєв, директор КП ЖКГ Рожища.

За словами комунальника, всі тепломережі, а це 8 кілометрів, уже відпрацювали своє, а 1,1 кілометра по вулиці Шевченка - взагалі аварійний, як і ділянка на вулиці Куліша. В основному труби прокладені відкритим способом, а тому серед зими бачимо розталий асфальт або зелену травичку, а це все трати теплоенергії. По вулиці Куліша труби - в таких собі «хомутах», тобто вони вже не підлягають ремонту.

«Ми накладаємо хомути, вони виробляються в Білорусії, такий хомут один коштує 2,5 тисячі гривень. По цій трасі мусили перекопувати новий асфальт. Тепломережі своє відпрацювали, треба заміна. Очисна система також потребує ремонту, бо своє віджила. Рятує тепла зима, але якщо дати більше навантаження – аварії очевидні. Котельня потребує капітального ремонту. Ці кошти повинні виділятися з міського бюджету, бо саме міська рада є власником комунального майна. Але щоб провести ремонт – важко сказати, у скільки мільйонів це обійдеться. У 2012 році ми міняли труби на реверс – обійшлося в 2 мільйони гривень. На сьогодні це величезні гроші. В принципі, щоб розвантажити котельню, можна зменшити кількість споживачів. Але реальна картина нашої енергетики – немає на чому виробляти тепло і немає на чому її транспортувати. Очевидно, що ремонт старої, віджилої котельні – нерентабельний, і треба шукати вихід», — додає Анатолій Олексійович.

Враховуючи сучасні технології, він можливий, і його все ж таки знайшли. А запропонували вирішення — у ТзОВ «Грін Енерджі Маневичі».

Тож було прийнято рішення котельню на вулиці Куліша законсервувати та, згідно із ЗУ «Про особливості передачі і оренду чи концесію об’єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають в комунальній власності», розглянути техніко-економічну пропозицію від ТзОВ «Грін Енерджі Маневичі». Звісно, на пропозицію пристати, централізоване теплопостачання Рожища припинити, надати в концесію (договір про передачу об’єкту комунальної власності у тимчасове користування приватним власникам)  для створення індивідуальних мобільних котелень по місту.

«Буде встановлено 10 об’єктів – окремі індивідуальні котельні на біопаливі. Фірма встановлює ці котли. Ми встигаємо це зробити до опалювального сезону, якщо приймемо рішення. Або ми робимо це, або лишаємося з тим, що є. Скорочення споживачів призведе до того, що буде подорожчання тепла в половину, назріє бунт», - переймається В’ячеслав Поліщук, Рожищенський міський голова.

Депутати міської ради таки проголосували за рішення передати в концесію рожищенські тепломережі — простіше кажучи, труби, по яких курсує тепло в домівки містян.

Справа, здається, благородна і потрібна, якщо врахувати, що котельня дійсно збиткова, і гроші на її ремонт з бюджету можна збирати роками. Однак, що таке концесія, не з чуток знають у Луцьку. Там ця історія покрита мороком.

Якщо коротко, цілу котельню на вулиці Карбишева було передано в концесію ТзОВ «Східноєвропейська теплогенеруюча компанія», яка мала б забезпечувати теплом та гарячою водою велику частину обласного центру. От тут то і почалися «веселі» будні. Перебої з теплом, літо – без гарячої води, суттєва різниця в тарифах між приватним та комунальним постачальниками… А головне — величезні борги перед НАК «Нафтогаз України» і ледь не зрив опалювального сезону щороку по всій області. 

Минув час. Уже і «Східноєвропейської теплогенеруючої компанії» як такої не існує – НАК «Нафтогаз» подав до суду на визнання фірми  банкрутом, а котельню на Карбишева в Луцьку перепродали новій компанії «Західтек».

У лучан досі є перебої з гарячою водою влітку. А депутати Луцькради визнали свою помилку та намагалися повернути котельню у комунальну власність. Втім, віз і нині там.

Напрошується питання: а чи не обійдеться Рожищенській міській раді бажання зекономити бюджетні кошти, передавши в концесію тепломережі та створивши мобільні котельні по місту, надто дорого? Як це вийшло в обласному центрі. Можливо, все ж таки, реконструйована і залишена в комунальній власності котельня обійдеться дешевше споживачам тепла — фінансово й морально?..