Рожищенські Кубані: господарство без господаря?!.

Хто з рожищан хоча б раз у житті не купався чи відпочивав на ставках по вулиці Чехова, по-народному — Кубанях?

У кінці 90-х – початку 2000-х років ці ставки були свого роду рекреаційною зоною. Практично в центрі міста. Тож дітвора, молодь, старше покоління весь купальний сезон насолоджувались теплою водичкою і засмагали на сонці. Рибалки мали можливість порибалити на вудку, на «резинку», «покидати» спінінга… 

Ці ставки були викопані ще за часів Союзу. Коли "Сільгоспхімія", меблева фабрика, фабрика «Динамо», "Рожищесільмаш" почали будувати для своїх працівників по вулиці Чехова багатоквартирні будинки, постало питання осушення цієї місцини — потрібно було відтягнути воду від прилеглих територій, провести певні заходи з меліорації, оскільки рівень ґрунтових вод саме в цій частині міста досить високий.

У пам’яті жителів вулиці Чехова ще свіжі спогади про підтоплення у 2013 році, коли у підвальних приміщеннях усю весну та літо і аж до самої осені стояла вода.

Було прийнято рішення викопати копанки. Але оскільки то були торф’яники, заодно запланували ще виконати ряд заходів по районній програмі підвищення родючості грунтів. "Сільгоспхімія" копала ставки, торф вивозили на сільгоспугіддя і готували компости, поліпшуючи таким чином родючість грунту, а відтак і збільшували врожаї в колгоспах. 

Ще порівняно не так давно, років десять тому, на полях поблизу сіл Немир, Доросині, Щурин на облогуючих полях (у результаті сумнозвісної, так званої аграрної, реформи Леоніда Кучми – Катерини Ващук) у тих місцях, де колись готували компости, бур’яни родили особливо щедро та й росли більш активно… 

Словом, одним пострілом — три зайці: осушили, поліпшили, створили зону відпочинку. Приклад виваженої, мудрої політики справжніх господарників!

... Рішенням Волинської обласної ради про надання в оренду водного об’єкта за №14/20 від 22 листопада 2000 року один із ставків системи "Кубані" був наданий в оренду загальною площею 3,2 га, з яких площа водного плеса становила 2,1 га, а площа прибережної орендованої смуги – 1,1 га.

Орендар – Дмитрук Петро, відомий нині приватний підприємець в Рожищах, отримав даний ставок в оренду на 15 років. Причому укладання договору оренди земельної ділянки водного фонду і погодження договору оренди з обласними природоохоронними органами були зроблені лише у 2002 році.

Чи то орендар так «оперативно» займався оформленням документів, чи то просто бюрократична тяганина в органах — не відомо. Орендна плата за земельну ділянку становила "аж" 230 грн., а за водний об’єкт — 222,17 грн. Космічні суми! У 2011 році орендні ставки, щоправда були переглянуті в бік збільшення. 

Однак, у процесі орендування господар наче змінився… Петра Максимовича місцеві жителі бачили все менше й менше, а «бразди правлєнія» в свої руки взяв рожищанин Ігор Кучинський, котрий проживає у багатоквартирному будинку по вулиці Чехова, який збудувала колись меблева фабрика, неподалік ставочка… 

Цей чоловік, котрий постійно усіх запевняв, що він орендар, почав наводити свої порядки. Прийдуть хлопчаки, дітвора порибалити – повиганяє, позабирає вудки. Сам же риболовні сіті на ставку вже не один рік ставить, практично з того часу, як скресне крига і аж до пізньої осені, хоча такого роду риболовля наче заборонена усім без винятку Законом.

Місцевий мешканець Олександр Ващук розповідає про інцидент 2-річної давності, коли Ігор Кучинський позабирав у внуків вудки. Чоловік змушений був ходити забирати вудки, поскандалив з цього приводу… І це не поодинокий випадок. 

Результатом такої "господарської" діяльності стало те, що ставок обмілів, позаростав очеретом, ніхто його не чистить, забур’янений, в прибережній смузі та й на самому водному плесі — сміття. Особливо багато його в літній період. Прибережна смуга жахливо заросла бур’янами, повалені неприбрані дерева, хащі...

Зрозуміло, що це не самі орендарі розводять смітник, а відпочивальники. І тут, в принципі, є претензії до свідомості людей, до відпочивальників. Але ж, мабуть, і орендар має стежити за благоустроєм території. 

На острівцеві посеред ставка орендарі поставили вагончик, до якого підведене світло. Старожили стверджують, що по дну ставка від пункту перекачування нечистот до вагончика прокладений електричний кабель. Цікаво, чи таке може бути зроблено в правовій площині?

Можливо й так. Але це все-таки електрика, і люди купаються…

Дамба – гідротехнічна споруда, яка колись слугувала відчайдухам трампліном для пірнання — уже в принципі втратила своє пряме призначення, вона практично зруйнована, відсутній механізм підйому шлюзу, конструкція похилилась. В місцях, де були кладки, лишились стирчати з води кілки-опори. 

Край ставочка, на мілині, де дітвора облюбувала собі місце для купання, зараз наче навмисне насипано на дно якогось щебеню, а на березі — величезний насип з торфу – наче спеціально, щоб ніхто не ходив купатися.

Хіба так чинять добросовісні господарі? Невже не зобов’язаний орендар дбати про належний санітарний, естетичний стан ставочка? Можна ще зрозуміти, коли інші, сусідні, ставки — у занедбаному стані, адже там немає орендаря-господаря. Міські служби не пильнують їх, хоча, напевне, мали б це робити…

Хочеться вірити, що договір із цим орендарем не продовжуватимуть, що проведуть громадські слухання, що новий орендар – якщо такий зголоситься – буде соціально відповідальним перед громадою, що ця маленька екосистема стане осередком здорового відпочинку в місті. І що, відповідно до статті 135 Земельного Кодексу України, тут будуть проведені земельні торги. Бо це ж і є дохідна частина буджету…

А ще хочеться сподіватись, що влада міста в майбутньому звертатиме увагу на те, що твориться у неї «на подвір’ї»... Адже хто дав право боронити риболовити на одну вудку з одним гачком? Невже мерія не зацікавлена у доходах бюджету? І чому не проводяться роботи щодо передачі водних об’єктів в оренду, якщо влада сама не може навести лад? (Місцеві очільники вже неодноразово заявляли про відсутність грошей у бюджеті міста на впорядкування таких об'єктів інфраструктури, як ставки).

Запитань більше, ніж відповідей…

Петро Великий