Архієпископ Аліпій народився в селі Доросині

01 Лютого 2016, 12:00

1899

Мало хто знає, що наш славетний земляк, душпастир архієпископ Аліпій, в миру Антоній Антонович Хотовицький, народився 17 листопада 1901 року в селі Доросині, в тодішній Волинській губернії, тепер Рожищенський район, Волинської області.

Його батько був священиком, в родині народилося 13 дітей, однак вижило лише двоє близнюків, одним з них і був Антоній.

Відомо, що близькі родичі архієпископа Аліпія працювали лікарями: його дядько був офтальмологом і асистентом академіка В. П. Філатова., а прадід – великим вченим-педіатром, який виокремив цю галузь медичної науки.

Молодий Антоній закінчив Доросинівську церковно-приходську школу, а згодом — Волинську духовну семінарію та Житомирське духовне училище.

У 1922 році його було рукопокладено в сан диякона і священика єпископом Волинським Акверієм, розпочав службу в приходах Житомирської єпархії. Однак у 1937 році перебував на цивільній службі. Трошки пізніше, вже у 1941 році став благочинним Житомирського округу, а ще через деякий час – у 1947 році настоятель миколаївського собору в місті Бердичеві і благочинний цього ж округу. У 1955 році Аліпій став настоятелем Михайлівської церкви в місті Житомирі, а згодом єпархіальним ревізором і секретарем архієпископа Житомирського.

10 червня 1958 року єпископом Переяслав-Хмельницьким Нестором в Києво-Печерській Лаврі пострижений в монахи, а вже 11 червня того ж року зведений у сан архімандрита.

15 червня 1958 хіротонізований на єпископа Полтавського і Кременчуцького.
З 23 листопада 1960 року по 16 березня 1961 тимчасово керував Харківською єпархією.
З 19 липня по 14 листопада 1961 тимчасово керував Сімферопольською єпархією.
З 14 серпня 1961 року — єпископ Дніпропетровський.
З 14 листопада 1961 року — єпископ Полтавський і Кременчуцький.
З 30 березня 1964 року — єпископ Вінницький і Брацлавський.
24 квітня 1966 зведений в сан архієпископа і призначений тимчасово керуючим Київською єпархією.
14 травня звільнений від тимчасового управління Київською єпархією.
11 листопада 1975 звільнений на спокій через хворобу з призначенням архієрейської пенсії. Місцем проживання визначено Одеський Успенський чоловічий монастир.

У 1976 році здоров'я Владики Аліпія погіршилося, він осліп і був прикутий до ліжка.

30 травня 1977 року він помер. Відспівування 1 червня завершив митрополит Одеський і Херсонський Сергій. Похований на монастирському кладовищі Одеського Успенського монастиря.

Владика Аліпій залишив по собі добру пам’ять. До останнього дня він з допомогою близьких людей все ж таки намагався відвідувати храм. З молитвою він мужньо сприймав свою недугу, та достойно зустрів смерть. Молитва до Господа Бога була для нього глибокою, духовною втіхою. Архієпископ Аліпій був добрим, самовідданим душ пастирем, наставником, простим, доступним, добросердним. Мав щире серце і душу, був скромним та гостинним. Всі, хто навідувалися до нього отримували пораду і підтримку.