Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Алла Брожина
Алла Брожина

«Якщо ти українець, то не обов'язково маєш працювати в Польщі на виробництві чи борувках», - емігрантка з Рожища

12:35 12.09.2018
1798

Рожищанку Аллу Ожиєвську, а нині Брожину, знає багато хто. Цілеспрямована, креативна, наполеглива, у вічному пошуку нового та, здавалося, недосяжного, людина.

Алла довгий час працювала журналісткою «Волинських губернських відомостей», згодом редакторкою корпоративного часопису мережі «Наш Край», а також редакторкою інтернет-видання Район.Рожище.

Доля так склалася, що молода жінка знайшла своє щастя далеко за межами Рожища та країни, а саме у Польщі. Її обранцем став поляк Пшемек.

Молоде подружжя живе у маленькому містечку Сілезького воєводства Жори. Каже, за кількістю населення це приблизно, як Ковель.

Переїзд у Польщу був не таким легким, як видається на перший погляд, було потрачено багато часу та нервів.

«Легалізація, тобто виготовлення документів для офіційного проживання за кордоном (карта побиту), та пошук роботи. Перше зайняло близько півроку з моменту подачі документів, вартувало нам багато часу, грошей і, передусім, нервів», - зауважує Алла.

Але сьогодні зі щасливим промінчиком в очах щиро розповідає про свою тепер уже домівку та місто.

«Місто затишне, зелене, чисте. Міська влада, будинок культури, будинок спорту та активного відпочинку, а також різні громадські ініціатори роблять багато для того, щоб містянам жилося тут цікаво: проводяться заходи, фестивалі, які збирають людей з цілої Польщі, є великий скейт-парк для активного відпочинку, роллер-дром, велосипедні доріжки, майданчики для дітей, мотузковий парк, критий басейн. Реалізується багато соціальних проектів, в т.ч. фінансованих з коштів Євросоюзу», - розповідає наша співрозмовниця.


Позитивне те, за словами Алли, що там чистота на вулицях та в під’їздах будинків (реформа ОСББ в дії!), якісні дороги, особливо в їхньому промисловому воєводстві, дешеві автомобілі та продукти. Також, каже, тут немає бродячих котів і собак, поляки беруть тваринок з прийомника, рідко спокушуються на породистих, бо дорогі. Але серед «плюсів» є й «мінуси».


«Тут часто можна натрапити на жінок, які ідуть вулицею і палять, чоловіки рідше. Ще з негативного – дороге житло, співвідношення зарплат та квартплат вище, ніж в Україні, система медицини така, що щомісяця треба сплачувати страховку, а коли тобі треба терміново потрапити до спеціаліста – алерголога, гінеколога, окуліста і т.д., - то і так мусиш іти на приватний прийом, бо на безкоштовний черги на півроку-рік вперед. Ну, і поляки весь час нарікають на податки, які тиснуть на бізнес, в тому числі малий. Хоча, з іншого боку, тут для бізнесу хоча б є стабільність та якась впевненість у завтрашньому дні», - розповідає рожищанка.

Роботу знайти не проблема…

Роботу, за словами Алли, в Польщі знайти не важко. Адже українців на виробництво беруть з руками і ногами.

«Але я подумала: мови знаю, в тому числі на достатньому рівні польську, маю вищу освіту та великий досвід роботи на керівних посадах. Треба шукати щось краще та перспективніше. Тож порозміщала своє резюме з фото у вишиванці, на всіх можливих сайтах з оголошеннями про роботу, друковані екземпляри залишала в секретаріаті компаній з економічної зони.

У той період навіть завела свій «блог емігрантки» на Facebook, - посміхаючись мовить жінка. - Через два місяці, поляки казали, що досить швидко, знайшла роботу в експорті, працювала як ключовий менеджер з продажів для клієнтів зі Східної Європи (російсько- та україномовних). Особливу увагу власника фірми привернуло моє резюме з фотографією у вишиванці. Це був знак!».

Але невтомну жінку не покидало бажання рухатися далі та реалізувати свої мрії та плани.

«Тема репетиторства та перекладів назріла пізніше, коли за плечима вже був досвід роботи в продажах на експорт. Я об’єднала свої навички та створила практично унікальну на місцевому ринку пропозицію – лектора-перекладача з практичним досвідом у міжнародних продажах та комунікаціях та діловою українською та російською мовами», - розповідає Алла.


Не емігрантка, а особистість…

Непересічну мешканку Жори помітили польські журналісти. А саме, регіональні медіа зацікавилися соціальним проектом, який Алла реалізує під патронатом Міського будинку культури, «Жожанка в творчості», спрямованого на творчих та підприємливих містянок.

Однією з цілей ініціативи є міжкультурна інтеграція, тобто об’єднання російськомовних жожан (а тільки в цьому місті їх працює близько 3,5 тис. + близько 50 репатріантів, - авт.) та корінних поляків, інтеграція iмігрантів в суспільне та культурне життя міста.

«Ми зробили двомовні промоматеріали (польською та російською), вислали до ЗМІ. А вже потім медіа зацікавились проектом і, передусім, емігранткою, котра в їх місті реалізує соціальні проекти. Було інтерв’ю на місцевому Radio Żory, публікація в регіональному тижневику Nowiny, сюжет на телебаченні TVT Rybnik та готується чергове інтерв’ю на регіональному Radio 90. Мені здається, вони були трохи шоковані, що хтось приїхав з-за кордону і робить щось корисного для їх громади», - розповідає співрозмовниця.

«А я, зі свого боку, хочу показати, що серед українців є багато талановитих та розумних, освічених людей. І якщо українець, то не обов’язково мусить працювати на виробництві чи на борувках. Головне – вивчити мову, поляки на це дуже звертають увагу. Наші дипломи про вищу освіту тут визнаються (окрім, медичних), тож все перед нами, головне – бажання!», - додає згодом.

Приємно те, що, за словами Алли, її в Польщі сприйняли не як емігрантку, а як особистість.

«Не було такого жодного випадку, щоб я десь відчула у свій бік негатив – ані на роботі, ані в садочку сина чи в магазині, - розповідає жінка. - Знайомий продавець на ринку, такий старший чоловік, завжди вітався і питався, за яким рецептом ми в Україні солимо огірки J Можливо, це пов’язано з тим, що на той момент українців в нашому місті було небагато. Знайома з Лодзького воєводства каже, що українців там не люблять.

Загалом, жінок-українок хвалять у Польщі, як працьовитих та хазяйновитих, чого не скажеш про чоловіків-українців. Ще пригадую, як на початках колеги по роботі по-доброму жартували з мого протяжного східного акценту. Зараз він уже слабко помітний, натомість з’явився польський акцент в розмові українською».

Поступово переходимо до питання мовного бар’єру та, звісно, журналістики.

«Коли переїхала до Польщі, мову знала на такому рівні, щоб можна було знайти роботу в офісі та спілкуватися з колегами й керівництвом, - мовить співрозмовниця. - Щоденна практика та мотивація, помножена на здібності до вивчення мов, дають швидкий результат. Втім, на тому етапі знань було замало, щоб, працювати, наприклад, журналістом.

Зараз уже можна було б, та регіональна журналістика в Польщі - це не дуже оплачувана робота. Я навчена попереднім досвідом в Україні, коли маєш кілька проектів, працюєш ночами, не маєш часу, щоб погуляти з дитиною, заганяєшся, як той хомячок у клітці - натомість жодної тобі фінансової сатисфакції: поїхати за кордон на відпочинок проблематично, купити автомобіль для комфорту практично нереально.

Тому журналістика як професія та головне джерело фінансів мене вже не цікавить. А потішити своє «его» можна і в рамках якихось проектів – наприклад, зараз я записую аудіо-інтервю (підкасти) з талантовитими підприємливими жожанками, які досягли успіху в бізнесі, «Жожанка в бізнесі».



За чим в Україні найбільше сумуєш? - запитую співрозмовницю.

«За рідними, звісно. А ще за насінням соняшника, бо в Польщі немає таких смаколиків, і добрим оселедцем, - посміхаючись каже Алла. - А якщо серйозно, мені здається, я космополітка, і можу жити будь-де, де моя сім’я. Жори вважаю своєю другою домівкою».

Чого українцям варто навчитися у жителів Польщі та навпаки?

«Поляки більш дисципліновані та культурні, що стосується поведінки на вулиці, керування автомобілем. Втім, я вважаю, все це – результат вибудованої за роки системи відповідальності та штрафів, які реально діють. Українці, за словами поляків, більш гостинні та щирі.

Думаю, українцям варто повчитися у поляків патріотизму та категоричності у відстоюванні власних інтересів. Відстояли злотий, відстояли заборону на прихисток сирійських біженців, котрі зараз безчинствують в більш заможній і лояльній Західній Європі».

На завершення Алла щиро зичить своїм землякам добра та радості, наполегливості та цілеспрямованості.

«Бажаю читачам Район.Рожище наполегливості в досягненні цілей, постійного самовдосконалення, в тому числі у вивченні іноземних мов, працелюбності і пам’ятати, що ми, українці, нічим не гірші від інших націй, і можемо самореалізуватися за кордоном. Хтось там лишиться, а хтось повернеться, щоб пізніше, наприклад, впроваджувати найкращі закордоні практики в Україні», - додає землячка.

Розмовляла Ірина Зенц

Коментарі

випускник СШ1

23:54 12.09.2018

поляки не тільки відстояли злотий, не пустили арабів, а ще й в середні віки не пустили в Польщу інквізицію...

23 вересня
Вчора
21.09.2018
20.09.2018
19.09.2018
18.09.2018
17.09.2018
16.09.2018
15.09.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин