Діти, діти, куди вас подіти?

21 Січня 2016, 10:00
4518

Дитячий садочок №4 у Рожищі був найбільшим, розрахований на 12 груп, площею понад 2 тисячі квадратних метрів.

Улітку 1998 року міськрада прийняла рішення про закриття дошкільного закладу. Приміщення поділили й віддали в користування притулку для неповнолітніх, управлінню Пенсійного фонду й центру зайнятості.

Наприкінці 2000-х ситуація з народжуваністю покращилась, потужностей трьох дитсадків, які працювали в місті, стало замало. Й у велике приміщення на вулиці Шевченка повернувся дитсадок №4. Правда, для дошкільнят відвели лише кілька кімнат.

Зараз функціонує три групи, виховується 67 діток.

– «У зв’язку з відсутністю відповідного контингенту у дитсадку по вулиці Шевченка, що призвело до неефективного використання приміщення та втрат на його утримання, міська рада вирішила припинити функціонування дитсадка з 8 серпня 1998-го», – читає копію документа завідувачка ДНЗ Наталія Хведчак. – Багато людей тоді втратили роботу. У грудні 1999 року міськрада вносить зміни до цього рішення: «Здійснити розподіл основних засобів і малоцінного інвентарю дитсадка безоплатно дошкільним, шкільним та державним установам». Також – передати частину приміщення площею 1830 квадратних метрів у користування Волинській облдержадміністрації для організації дитячого притулку без права продажу та зміни профілю. Тоді ж новоствореному обласному притулку віддали майна дитсадка на суму майже мільйон гривень. Згодом із цієї площі 300 «квадратів» надали в оренду Пенсійному фонду, а в правому крилі розмістили міський центр зайнятості.

Дитсадка у будівлі, збудованій саме для дошкільного навчального закладу, не було десять років. З 1 листопада 2009 року міськрада відновила діяльність садочка: 305 квадратних метрів площі звільнив ЦЗ, який переїхав у новобудову.

Тоді зробили ремонт, відкрили дві групи, перебудували коридор, щоб облаштувати кабінет медика, завгоспа, завідувача. Згодом додали ще дві кімнати й відкрили третю групу.

Спортивного й актового залу в дитсадку нема. В ігрових кімнатах тіснувато. Малеча гуляє у дворі. На майданчиках лад наводили батьки: пофарбували паркан, драбинки, вкопані шини, доглядають за газоном і квітами. Самі придбали нову плитку на шість конфорок, піаніно, нові килими в групи, замовляли меблі.


– Для групи раннього віку наповнюваність – до 20 дітей, дошкільного – до 25 вихованців. У нас зручні умови, групи затишні, добре харчування, догляд, тому батьки хочуть віддати сюди діток. На сьогодні лежить до 90 заяв на зарахування дітей із 2 років, – продовжує завідувачка ДНЗ. – А розширятися нема куди, хоч і притулок, і пенсійний мали б розуміти, що вони тут не назавжди.

Два роки йде мова про виселення Пенсійного фонду в приміщення колишньої державної аптеки майже в центрі. У лівому крилі з’явиться можливість розмістити ще три групи. Міська і районна влада має бути зацікавлена у тому, щоб перенести притулок і звільнити все приміщення для садочка. Це потреба громади, є достатньо зареєстрованих заяв рожищан із проханням відкрити додаткові групи. Однак на мої звернення як керівника закладу чиновники відповідають: нема фінансів.

Крім нестачі коштів, є й інша проблема – територія закладів не розділена. У притулок привозять дітей із неблагополучних сімей, де батьки випивають, не працюють. Нерідко дітей забирають із вулиці, з вокзалів, де вони жебракували чи змушені красти. Вихованці до 18 років можуть перебувати тут три місяці, далі їх або повертають у сім’ї, або направляють в інші спеціалізовані заклади.

– Неодноразово підлітки погрожували працівникам садочка, ображали словами. Часто робимо зауваження, що викидають відходи у наш сміттєзбірник, а там трапляється що-завгодно. Вихованці притулку виходять на прогулянку, коли наші малюки гуляють, – розповідає Наталія Хведчак. – На щастя, чогось поганого не сталося. Та є постійне нервове напруження, воно відчувається в нашій роботі. Ініціативні батьки викликали місцеве і центральне телебачення, робили репортажі про небезпечне сусідство. Написали колективний лист до голови ОДА Володимира Гунчика. Він відповів, аби вирішували питання на районному рівні.

Місцеві жителі розповідають, що діти з притулку часто втікають, поліція розшукує їх по місту й району. Також ходять чутки, що підлітки зв’язали няню і знущалися з жінки. А у вересні минулого року один із вихованців побив чергового, бо той не відпустив його додому.  Хлопець підкрався до охоронця ззаду і вдарив по голові металевою трубою. Чоловік лікував закриту черепно-мозкову травму, побиті руки. Тоді майор райвідділу міліції Богдан Дем’янчук пояснив, що кримінальну справу проти малолітнього хулігана не порушували в зв’язку з його неповноліттям.

– Батьки були стривожені цим інцидентом, – каже мама одного з вихованців дитсадка №4 Тетяна Трофимюк. – З вересня моя дитина ходить у ясла, двоє старших уже закінчили дитсадок. Є побоювання, переживання, та нікого ця ситуація не цікавить, крім самих батьків. Голова батьківського комітету возила заяву у Луцьк з проханням кудись перенести притулок. Пробуємо зрушити з місця, та не знаємо, коли і який буде результат.   

– Після звернення батьків до губернатора ми надсилали запит у РДА. Звідти прийшла офіційна відповідь, що нема фінансової спроможності передати все приміщення садочку, – зауважує Алла Оніщук, керівник Служби у справах дітей ОДА. – Треба виходити з можливостей районного бюджету: у ньому грошей на ремонт і утримання чималого приміщення нема. Крім того, в притулку працюють 30 рожищан, платять податки в місто. Заклад тимчасового перебування для дітей із неблагополучних сімей, у середньому тут знаходяться 30 дітей. Є режим дня, діти відвідують школу, гуляють тільки з вихователем. Щодо відмежування території притулку і дитсадка, то коли відновлювали дошкільний заклад, не ставили питання про огорожу.


– Недобре, що режимний об’єкт і садочок межують, – погоджується міський голова Рожища В’ячеслав Поліщук. – Минулого року планували відкриття додаткових груп після відселення Пенсійного фонду. Та цього року, найімовірніше, нічого не буде. Садочок фінансується з районного бюджету, кошти на ремонт у ньому не передбачені. Можливо, ситуація зміниться у ході виконання бюджету або братимемо участь у програмах зі співфінансуванням. Приміщення – в комунальній власності, з місцевої казни треба оплачувати роботу працівників, опалювати, утримувати заклад. Не бачу доцільності розділювати територію парканом, бо сподіваємося, що колись все-таки тут буде тільки дитячий садочок. 

Юлія КОВАЧ

Тижневик "Сім'я і дім"

 

Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
28.03.2024