Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Такий вигляд мала поштова станція на початку 2000-х.
Такий вигляд мала поштова станція на початку 2000-х.

Історія однієї пам'ятки: Копачівська поштова станція

17:35 17.04.2018
1085

На території Рожищенського краю цікавих історичних об’єктів є чимало, але є один особливий, аналогів якому в районі немає.

І якщо духовні споруди так чи інакше оберігаються, то зі спорудою про яку піде мова далі все куди сумніше.

Поштова станція в Копачівці була збудована в час, коли край був у далекій периферії Волинської губернії в Російській імперії.

Повітове місто Луцьк (а колись центр Волинського воєводства у Речі Посполитій) потрохи ставало провінційним. Волосний центр Рожище тішилося своїм розташуванням поруч зі Стирем та дорогою з Луцька на Ковель, які давали можливість хоч якогось розвитку.

Та у середині XIX ст. російські чиновники вирішили збудувати дорогу, яка б з’єднувала Київ з Брест-Литовським через Житомир, Звягель (сучасний Новаград Волинський), Рівне, Луцьк та Ковель. Дорога ця оминала Рожище, залишаючи містечко збоку, але пролягала повз, тоді ще маленьке і непримітне, польське поселення під назвою Копачівка.

Шлях окрім своїх звичних функцій виконував також функції поштового тракту. Власне і мав назву згідно свого напрямку – Брест-Литовський тракт. Згідно імперських законів вздовж доріг такого типу через кожних 16 верств (десь 17 км) будували поштові станції, де подорожні мали змогу відпочити, змінити коней, а також змушені були заплатити кошти за дорогу, використання коней чи перевезення пошти.

Поштові станції розподілялися на казенні, вільні й ті, що діяли за особливими умовами. Всі такі станції збудовані в архітектурному стилі неоготика. Це можна помітити за загостреними вікнами, які відразу впадають у вічі. Архітектура станційних будівель була типовою. Будували їх за чотирма проектами — 1820, 1823, 1843 і 1846 років.


Станція становила собою цілий комплекс, який складався з центральної будови, місця, де жили люди, котрі працювали там, і господарських будівель — конюшні, сараїв і ін. У центральній споруді розміщувалися кімната для запису подорожніх, кімната станційного наглядача та кімнати для тих, хто приїжджав. Основна будівля виходила фасадом на дорогу. Були присутні також символи державності: двоголовий орел над входом, інколи — шлагбаум. Планування всіх станцій було однаковим. Товщина цегляних стін доходила до метра.

Цікавою була система опалення: всередині стін були прокладені спеціальні канали, завдяки яким усі кімнати обігрівались однією піччю. Дах покривали залізною бляхою. Їх характерний зовнішній вигляд — готичні вікна, високий ґанок, двері посеред головного фасаду, дві великі кімнати по боках від сіней, широкий двір із колодязем і навісом для коней і екіпажів.

Умеблювання поштової станції було продиктоване її призначенням: письмові столи, лави або стільці, приладдя, якого вимагає власне поштова справа — чорнильниці з чорнилом, папір і пера для написання листів, порошок для висушування написаного та гасові ліхтарі. При станції утримувалася казенним коштом квартира для наглядача, для її опалення (а також усієї станції) завозилися дрова.

Копачівська поштова станція збудована за типовим проектом 1846 року. Мала третій розряд. Комплекс станцій цього розряду не передбачав готелю, обмежуючись тільки ямськими службами, конюшнями та кімнатами для транзитних пасажирів. Задній фасад виходив в двір, замкнутий прямокутними одноповерховими будинками службових корпусів. Головним на станції був станційний наглядач.

Відомо, що у 1871 році в Копачівській станції цю посаду займав Василь Іванович Подгородніков. Він мав чин колежського реєстратора, що відповідало 14-му (найнижчому) класу в «Табели о рангах» і давало тільки особисте дворянство. Це була непрестижна робота: скромні доходи, багато справ, гнів поважних мандрівників.

Тоді ж, у 1871 році, на станції було 29 коней. Така ж кількість коней була і в наступних після Копачівки станцій в Волі Любитівській та Свидниках. У Луцьку коней було 55. Плату за проїзд шляхом, яку називали прогінні гроші, знімали безпосередньо на станції. Платили за кожну верству, яку планувалося проїхати, а також залежно від кількості коней, які використовувалися впродовж подорожі.

В Копачівці прогінна плата становила 2,5 копійки сріблом за верству для подорожніх і по 1,5 копійки сріблом, якщо перевозили пошту. У 1875 році на Копачівській станції було уже 10 коней, а прогінна плата становила для будь якого роду проїжджих (в тому числі й пошти) по 3 копійки сріблом. З появою залізниці в Рожищі, поштова станція в Копачівці поступово втрачала своє значення.


Вже у міжвоєнний період, будівля поштової станції стала пам’ятником архітектури, про що свідчить ще існуюча польська табличка. Але, незважаючи на це, споруда вже тоді використовувалася як житлова будівля. В той час там проживала заможна родина українців, які організували у будинку дитячий навчальний заклад. Голова родини був російськомовним, хоча називав себе українцем. У час війни його вбили.


За радянської доби у колишній поштовій станції розташовувався медпункт. Тоді будинок мав рожевий колір, за що його місцеві прозвали «Ружовий дом».

Зараз тут діє дорожньо-ремонтна станція, живуть люди, сам будинок перебуває у приватній власності, добряче перебудований і далеко не в кращому вигляді. На будівлі станції є дві таблички, які вказують, що це історична пам’ятка, яка перебувала і перебуває під охороною держав: перша, велика, — радянська, а друга, менша й менш помітна, — польська міжвоєнного періоду.

Донедавна була ще одна радянська – про те, що це геодезичний об’єкт. Таблички ж про те, що пам’ятку охороняють державні органи України поки що немає...



Коментарі

Володимир

10:03 19.04.2018

Кожного разу, проїжджаючи повз цю пам'ятку, дивуюсь: невже районна чи сільська влада не мають змоги виділити кілька сотень гривень та привести в належний вигляд історичну споруду? Соромно має бути за те, що будівля пережила стільки різних періодів та змін, але стан її фасаду бажає кращого... Тим більше, що знаходиться вона над трасою міжнародного значення. Маємо що показати, але не вміємо подати...

А

00:30 20.04.2018

Боюсь, що саме тепер ні сільська рада, ні районна влада не взмозі щось зробити, адже пам'ятка віддавалася коли колгоспникам (якщо не помиляюсь) квартири роздавали, а потім якось і приватизувалася. У будинку зараз 2 чи 3 сім'ї живуть, до того ж дорожньо-ремонтна станція функціонує. Чисто теоретично вихід певно таки можна знайти, а от реально... То все ж навряд. Час пройшов мабуть

26 вересня
Вчора
24.09.2018
23.09.2018
22.09.2018
21.09.2018
20.09.2018
19.09.2018
18.09.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин