Рожищанин розповів, як в Україні показують футбольні матчі
-
-
>
-
>
-
>
3426
Продюсер трансляцій каналів «Футбол 1»/«Футбол 2» Олександр Сосовський з Рожища розповів, як в Україні показують футбольні матчі і чому його плутають з арбітром.
Олександр Сосовський народився 22 вересня 1988 року в Рожищі. Закінчив Рожищенську ЗОШ №2 та Інститут міжнародних відносин у Києві. Спеціальність – міжнародні відносини. Провів 15 місяців на війні. 28 червня 2015 року підірвався на протитанковій міні. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
«Хотів стати футболістом, але завадили травми, - каже Олександр. - Спочатку працював на каналах «Футбол 1» / «Футбол 2» фахівцем зі зв'язків з громадськістю та пресою. Після повернення з війни вирішив змінити напрям діяльності.
Вже більше року працюю продюсером трансляцій. Ніби виходить. Бувають лажі, але про них говорити не буду (сміється)».
ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: Олександр Сосовський: «Головний наш ворог — це ми самі. Росію я б поставив на друге чи третє місце».
Чим займається продюсер трансляцій?
«Наприклад, ми показуємо матч збірної України. З самого ранку напередодні я, старший продюсер і режисер проводимо наради з УЄФА по трансляції, узгоджуємо всі питання, які стосуються показу гри.
Під час матчу працюю фломенеджером з гарнітурою біля поля. За моєю командою команди виходять на поле і арбітр дає стартовий свисток. Також підказую режисеру про якісь цікаві моменти, які відбуваються в матчі, хто отримав жовту картку, хто потрапив в офсайд, довколафутбольні історії. Адже в нього може бути 18-20 камер і щось можна пропустити. Це треба робити вчасно, коротко і чітко, щоб не засмічувати ефір.
Гра збірної України для мене продовжується 48 годин. Сама підготовка до поєдинку розпочинається завчасно до самої події. Інколи це триває декілька тижнів
Все виглядає дуже легко і просто, але до цього необхідно звикнути. Виникає багато позаштатних ситуацій, а при співпраці з УЄФА ледь не кожна секунда прописана. Мої основні завдання – якомога ретельніше підготуватися до гри, та коли виникають позаштатні ситуації – спробувати вчасно вирішити проблему».
Без вас матч не відбудеться?
«Теоретично — ні. Адже трансляція зараз займає важливу роль. Можливо, другу після самої спортивної події. Наприклад, на матчах під егідою УЄФА працює спеціальна людина, яка контактує виключно з бродкастером».
Скільки для вас триває матч?
«Наприклад, гра збірної України продовжується 48 годин. Хоча сама підготовка до поєдинку розпочинається завчасно до самої події. Інколи це триває декілька тижнів. В УЄФА є чіткі дедлайни, коли потрібно акредитувати людей, показати скільки камер, де вони розташовуватимуться, з якого боку будуть флеш-інтерв'ю. Все треба обговорювати і погоджувати з УЄФА. Тут відсоток самодіяльності дуже малий, не враховуючи творчу складову».
Як виглядає футбол, коли дивишся гру з поля між двома лавками запасних?
«Спочатку це виглядає роботою мрії кожного чоловіка. Для прикладу, ти бачиш емоції Жозе Моуріньйо і Юрія Вернидуба в матчі "Зоря" - "Манчестер Юнайтед" у Лізі Європи за декілька метрів від них. Інколи навіть вдається перекинутися декількома словами. Єдине, що ти сам не виходиш на поле і не граєш. Але з часом емоції притупляються і ти вже не звертаєш увагу на прізвища. Просто намагаєшся зробити трансляцію цікавішою з якомога більшою кількістю крутих кадрів. Звичайно, це робота операторів та режисера, а ти їм просто асистуєш.
На іграх збірної та єврокубків працює від 80 до 120 людей. Це інженери, ведучі, продюсери, оператори, оператори повторів, режисери, звукорежисери, коментатори та інші. На таких матчах ми задіюємо близько 30 камер, включно із студійними.
Поєдинки української прем'єр-ліги обслуговує штат до 30 людей. Навіть на якусь прохідну гру чемпіонату ми веземо 10 камер. Дуже рідко буває менше, але це швидше технічне чи логістичне питання. У чемпіонаті Іспанії матчі можуть спокійно знімати на 7 камер. А ми навіть зустріч аутсайдерів намагаємося показувати якомога ширше та якісніше, щоб глядач міг побачити усе по максимуму.
Поєдинки української прем'єр-ліги обслуговує штат до 30 людей. Навіть на якусь прохідну гру чемпіонату ми веземо 10 камер
Часто дивлюся міжнародні трансляції. Буває, що режисер домашньої команди дозволяє собі не повторити якісь суперечливі моменти. У нас, хто б не грав, такого немає. Наші ресижери 100% повторять всі спірні епізоди навіть, якщо вони не на користь нашої команди в єврокубках. Але це за умови, що цей момент знятий і є якісний кадр.
Також співпрацюю з четвертим арбітром. Якщо я з ним у нормальних стосунках, то інколи можу підказати наскільки їх бригада була права в тому чи іншому рішенні. Але таке трапляється не часто. Буває, що я його запитую чому гравець отримав жовту картку, бо з епізоду це було не зовсім зрозуміло. Тоді вже він мені підказує».
Які цікаві випадки траплялися під час матчів?
«Ми працювали на стадіоні "Метеор" у Дніпрі. Четвертому арбітру Катерині Монзуль потрібно було проводити заміну. В цей час у лайнсмена зламався прапорець, а в головного рефері закінчився спрей. Я передав їм прапорець і спрей. І навіть набив заміну на табло. Але допомагаю не тільки жінкам. За можливості стараюсь усіх виручити, бо завтра так само допоможуть мені.
Помічники тренерів інколи плутають мене з четвертим арбітром і просять провести заміну. Так було з асистентом наставника "Шахтаря" Паулу Фонсеки Ігорем Дуляєм. Я показую на суддю, або кажу, що передам, кому потрібно.
Буває, що тренери, які приходять до нас на прямі включення після матчів, запитують чи експерти їх не сильно критикували.
Запам'яталося, як Жозе Моуріньйо в Одесі під час матчу проти "Зорі" багато грав на камери. Ще до завершення гри підписував плакати вболівальникам і підходив до дітей. Камери люблять португальця, а він любить їх. Таке не у всіх якісно виходить».
Які терміни чи слова використовуєте під час матчів?
«Мені сказали, що я привніс у нашу роботу "плюс" і "мінус", відповідно "так" і "ні". Це більше армійські штуки. Там також є зв'язок, де "плюс" і "мінус" - це "прийняв" і "не прийняв".
Команди мають бути дуже чіткі - "офсайд". Не потрібно довго пояснювати, щоб не засмічувати ефір. Якщо розумію, що немає повторів і мене нормально чують, то можу довше розповідати про якийсь момент, особливо курйоз. Камери його зловлять і покажуть в ефірі.
Під час матчу мене чують всі оператори, режисер, титрувальник і оператори повторів».
А коментатор?
«Ні. Наші розмови будуть збивати його. Але якщо трапляється щось важливе, то можу передати коментатору інформацію через звукорежисера.
Нам весь матч потрібно зберігати концентрацію. Але бувають випадки, коли втрачається якийсь момент чи виходить неправильний титр. Але це стається вкрай рідко. Закордоном помиляються набагато частіше. Дуже багато людського фактору.
Вся наша творча група — дуже професійні люди. Оператори та режисери намагаються вивчити всіх футболістів в обличчя, щоб під час матчу швидко знайти на полі Бланко Лещука, Прядуна чи Загорулька. Часто переглядають інші трансляції за участю майбутніх команд, з якими доведеться працювати. Звертають увагу на особливості та нюанси. Навіть під яку ногу гравець зачасту обігрує своїх опонентів.
Оператори та режисери намагаються вивчити всіх футболістів в обличчя, щоб під час матчу швидко знайти на полі Бланко Лещука, Прядуна чи Загорулька
Також буває робота над помилками – перегляд минулих трансляцій, щоб в майбутньому не допускати повторення минулих похибок.
Наприклад, я скажу, що зараз готується до розминки Мілан Бадель, і якщо оператор чи режисер не знатимуть, як він виглядає, то це не матиме ніякого сенсу і телеглядач, можливо, пропустить цікавий момент. Тому всі намагаються добре готуватися до матчів. Неодноразово отримували подяки від УЄФА за якісні трансляції.
Основна наша знімальна група на чолі з режисером Дмитром Коротченком — це професіонали топ-рівня, які працювали закордоном на важливих спортивних подіях. Більшість з них спокійно можуть скласти конкуренцію колегам з британського Sky. Деяких навіть туди запрошували».
Скільки часу на місяць проводите у відрядженнях?
«Залежить від навантаження. Якось два тижні не вилазив з відряджень. Це мій рекорд. Графік був приблизно таким — тур чемпіонату на вихідних, єврокубки серед тижня або матчі Кубка України, знову тур УПЛ, а потім збірна України. Так може назбиратися 8 ігор поспіль. По телевізору стільки футболу б не подивився.
Матч УПЛ починається з ранкової наради з командами, арбітрами, представниками усіх необхідних служб. Буває, учасники просять показати якийсь момент у трансляції, або, навпаки, не показати. Але ми ніколи не йдемо на це і виходимо лише з того, наскільки це актуально і чи може бути цікавим для глядачів.
Відколи сезон стартував, то ми практично без вихідних до зимової перерви».
Чому в Україні не ходять на футбол?
«Людям стало нецікаво. Команди не завжди показують видовищний футбол. Зараз навіть погана погода може завадити зібрати повний стадіон. Ситуація в країні теж накладається.
Зараз все транслюється. Можна посидіти вдома в теплі з пивом чи кавою і спокійно подивитися все, що хочеш. Але не думаю, що це основний фактор. Все таки, на стадіоні є своя атмосфера.
Люблю працювати на камерних чисто футбольних аренах. Таких, як "Арена Львів". Особливо приємно, коли на матчі збирається повний стадіон. Неймовірна атмосфера надихає. Тоді можна спробувати зробити гарну картинку навіть, якщо сама гра ніяка».
Як ви, людина, яка пройшла через війну, реагуєте на піротехніку і петарди на стадіонах?
«Інколи буває неприємно. Я трохи глухий на ліве вухо і вибухи голова сприймає специфічно. У вусі одразу починається свист на декілька хвилин, що супроводжується головним болем. Точно ніяких радощів це не викликає. Буває настільки сильний шум чи вибух, що аж здригаєшся. Це все наслідки минулого. Думаєш, хоч би в цей момент не потрапити в кадр. Але з іншого боку це частина сучасного футбольного шоу. Головне, щоб біля цього шоу було поменше малих дітей.
Бачив багато різних футболістів і тренерів, але ніколи нічого не підписував і не брав автографів
До речі, прошу режисерів, щоб вони по можливості мене не ловили в кадрі. Є основні дійові особи, а я там ні до чого. Хоча, коли тренери тиснуть один одному руку, то це часто відбувається у моїй зоні, і тоді потрапляю в кадр. Виглядає так, ніби я якийсь охоронець з гарнітурою у вусі.
Бачив багато різних футболістів і тренерів, але ніколи нічого не підписував і не брав автографів. Майже ні з ким не фотографувався. Якщо я і прошу когось про фото, то це не обов'язково має бути якась зірка».
Яким футболістом став би Олександр Сосовський, якби не травми?
«Всі переконували мене, що моє майбутнє - це футбол. Слухав я це з п´ятого класу. Та коли план А обірвався, то у мене не виявилося запасного варіанту. Я не знаю, де б я грав — у першій, другій, восьмій лігах, на область чи на район. Але у мене була хороша швидкість. Теоретично, міг би стати непоганим правим півзахисником. Зараз граю за команду каналу. Але кондиції залишають бажати кращого (сміється).
Раніше дуже шкодував, що не став гравцем. Але все одно вийшло так, що зараз знаходжусь дуже близько до футболу і проводжу набагато більше матчів, ніж середньостатистичний футболіст».
Ірина КОЗЮПА
Коментарі