Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Перший заступник Луцького міського голови, рожищанин Григорій Недопад 
Перший заступник Луцького міського голови, рожищанин Григорій Недопад 

Посадовець родом із Рожища розповів, за що і як його карали вчителі

10:30 08.10.2018
2275

Шкільні роки – мабуть, найщасливіші для будь-якої людини, саме в цей період кожен відчуває безтурботність, не думає про буденність і має вдосталь часу для розваг.

Кожному школа запам’ятовується по-своєму: комусь через першу любов, хтось пригадує поїздки на екскурсії усім класом та смішні історії, а дехто пам’ятає розіграші й пакості вчителям, жарти над однокласниками, виклики батьків до директора та бійки, – пише ІА «Волинські новини».

Напевно, в шкільні роки учні не так цінують вчителів, як вже в період дорослого життя. Саме тоді вже екс-школярі усвідомлюють, що вчитель вкладав в них свої душу та знання.

Перший заступник Луцького міського голови, рожищанин Григорій Недопад відзначив, що, на його думку, кожен учень хоча би раз тікав з уроків.

«Я вчився добре. Закінчив загальноосвітню школу І–ІІІ ступенів № 4 у місті Рожище зі срібною медаллю. Звичайно, було багато смішних для нас і не зовсім смішних для вчителів моментів, після яких доводилося кликати маму з татом до школи, аби вони провели вдома роз’яснювальну роботу. Бувало таке, що ми зривали уроки, але зараз не хотілося би про це згадувати, аби мої діти не брали з мене приклад (сміється, – авт).

Зрештою, зі школою в мене пов’язані тільки позитивні емоції. Ми досить добре товаришували зі всіма вчителями, директорами, ні з ким не мали якихось складнощів. Пам’ятаю, що в 11 класі в нашій школі розлили трилітрову банку ртуті, і у зв’язку з профілактичними роботами всі наші учні вчилися в інших школах міста у другу зміну.

Фактично весь 11 клас ми провчилися в другу зміну в чужих школах. Я особисто ходив у школу № 3, аби дістатися до якої потрібно було переходити річку Стир. Поверталися додому вже пізно, ходили великими компаніями, було цікаво, весело, шумно», – розповів Григорій Недопад.

Він пригадав, що за першою освітою сам є викладачем географії і саме цей предмет любив у школі найбільше. «Я проходив практику в школі, там теж є, що згадати, і досить приємні є спогади, але після того, як пройшов практику, я зрозумів, що школа – це не моє (сміється, – авт)», – сказав посадовець.

«У нас усі вчителі були хороші, й до того, хто старався вчитися, ніколи ніяких особливих зауважень не було. Звичайно, дуже нас «любила» вчителька зарубіжної літератури Валентина Владиславівна Степанюк. Вона мене разом із однокласником Артуром Скочерясом завжди змушувала вчити на трошки більше віршів, ніж інших, бо ми спробували одного разу зірвати урок.

Після того до нас було особливе ставлення. Але я не бачу в цьому нічого поганого, адже віршів, уривків із творів зарубіжної літератури досі знаю напам’ять досить багато. І у своїй роботі, і так у житті часто використовую цитати та пригадую історії з творів, які вивчав додатково», – поділився Григорій Недопад.

Коментарі
19 жовтня
Сьогодні
Вчора
17.10.2018
16.10.2018
15.10.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин