Є у світі Україна: рожищанка закликає шанобливо ставитись до прапора нашої держави

23 серпня Україна відзначає День Прапора.

Кожен народ, маючи свою історію, має свої історичні святині: Гімн, Герб, Прапор. Вони не виготовляються на замовлення, а приходять до сердець людей тернистим шляхом буття рідного народу.

Державний Прапор - одна з офіційних емблем держави, яка символізує її суверенітет. Український Державний Прапор являє собою синьо-жовте полотнище з двох рівних горизонтальних смуг - синього та жовтого.

Поєднання кольорів синього та жовтого може трактуватися по-різному: це і чисте безхмарне небо, що простяглось над жовтим кольором хлібного лану, - символом миру і достатку; це поєднання символів життя золотого сонця у синьому Космосі. Однак головна ідея поєднання синьо-жовтого кольорів - це велика гармонія Космосу, Сонця, Землі і всього сущого на Землі.

Ось як образно пишуть про це поети:

Небеса блакиті сяють з глибини,

Образ цей не зблідне, хоч минуть жнива,

Це знамено рідне - злото й синява,

Прапор наш, як літо, в сонці майорить.

По долині жито, на горі блакить.

22 березня 1918 року Законом про Державний прапор УНР було затверджено форму і кольори прапора. Ініціатором цього Закону був М.С.Грушевський. Після перевороту гетьмана Павла Скоропадського жовто-синій прапор було замінено на синьо-жовтий.

Уперше синьо-жовту стрічку, прикріплену на одяг, використали львів’яни під час мітингу 12 березня 1989 року. У цей період символами боротьби за незалежність України стали національні святині: синьо-жовтий прапор, тризуб. Національна символіка тоді асоціювалася з Народним Рухом.

Для комуністичної та радянської влади ці національні символи були ворожими, а їх носії - ворогами народу. Адже десятиліттями комуністичною пропагандою витравлялось зі свідомості людей все національне, зокрема українська національна символіка визнавалася “буржуазно-націоналістичною”, за її пропаганду жорстоко карали.

Таким чином тоталітарна держава спотворювала українську історію, замінивши історією СРСР. Тому відродження української історії, національної символіки було першочерговим завданням Народного Руху у Рожищенському районі.

Так сталося, що серед районних центрів Волині перший національний прапор з’явився саме у Рожищі. У день проведення установчої конференції Волинської регіональної організації НРУ за перебудову 19 серпня 1989 року, у день Преображення Господнього, на самій верхівці громовідводу Рожищенського сирзаводу замайорів синьо-жовтий прапор.

Напередодні два сміливці - працівники цього заводу Віктор Боднар і Анатолій Наумкін зварили тримач та встановили його в найвищій точці міста. Така неочікувана ситуація викликала паніку серед керівництва району і сирзаводу.

Також читайте, Вперше синьо-жовтий прапор замайорів над Рожищем у 1989 році.

Вони вдалися до демократичного методу вирішення цього питання: два дні просили працівників заводу зняти прапор, було запропоновано навіть 250 карбованців за це, але не знайшлося людини, яка б зняла прапор. Зараз перший Український Національний Прапор, піднятий у Рожищі, зберігається в історико-краєзнавчому музеї.

Згодом маленькі синьо-жовті прапорці затріпотіли у руках учасників “Людського ланцюга” 22.01.1990 року, тобто на День Соборності України.

У березні-квітні 1990 року в Галичині, Закарпатті проходили вибори під синьо-жовтими прапорами. У Львові Національний Прапор урочисто був піднятий над ратушею 3 квітня 1990 року під звуки Духовного Гімну. Зараз національний прапор, який був піднятий у Львові, передано у Комітет захисту національних символів України на збереження.

Львів’янка Наталія Кареліна-Лучко пошила для будинку Верховної Ради України прапор, який був освячений у соборі Святої Софії і урочисто піднятий над будинком українського парламенту 4 вересня 1991 року.

28 січня 1992 року Верховна Рада України прийняла постанову “Про Державний Прапор України”, а в 1996 році синьо-жовтий прапор затверджено Державним Прапором України. У 1996 році Конституцією України синьо-жовтий прапор затверджено Державним Прапором України, ст.20.

А потім були довгі десятиліття боротьби українського народу за те, щоб український стяг зайняв належне місце: замайорів над усією Україною...

Національний Прапор України - символ незалежності та суверенітету нашої держави. Він сьогодні майорить на всіх державних установах України. Синьо-жовтий прапор здіймається над посольствами нашої держави в багатьох країнах світу, під ним ходять у морях і океанах українські кораблі.

Він стрімко злітає на різних спортивних змаганнях, коли на п’єдесталі пошани піднімаються українські спортсмени. Гордо розвивається синьо-жовте знамено, промовляючи всьому світу: “Є у світі Україна”.

Шановні громадяни України, рожищани! Ми повинні шанобливо ставитись до прапора нашої держави, бо в ньому дух боїв і гостре слово лез, освячений він стражданням, біллю людських сердець, страченим життям, в ньому шумлять козацькі хоругви, що в бій несли Пречисту Покрову, у лопоті шовковім - таємні шелести вогню, а скільки страждань і горя блищать слізьми в його полиску...

Це зобов’язує нас, щоб у кожній родині українців повинен бути український Національний Прапор. Під час державних свят ми повинні засвідчувати, що ми українці: вивішувати його на своїх домівках, виховувати в дітей, внуків і правнуків шану до національної святині.

На превеликий жаль, наші краяни, зокрема рожищани, не усвідомлюють цього. Доказом є те, що під час державних свят не на всіх домівках висить прапор. А окремі громадяни України, серед них і парламентарії, використовують Прапор Національний як власний плащ-намет, обвиваючи ним свою постать. Нещодавно під час відпустки один з членів парламенту, пропливши Босфор, обмотався Національним Прапором. Так він ходив на блокаду в Донецьк, допомагав М.Саакашвілі незаконно перетнути кордон.

Я звертаюся до таких патріотів словами поета-патріота: «Можна жити хохлом - і не згіркне від того хлібина, тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил, як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна?..».

Шановні краяни, вітаю вас з Днем Національного Прапора України і Днем Незалежності Держави!

Марія Рейкіна