«Землю свою захищати треба»: боєць із Ясенівки вдруге став до оборони держави
-
-
>
-
>
-
>
1962
Андрію 43 роки. Він із невеликого села Ясенівка Доросинівської громади, що в Луцькому районі.
Історію захисника розповіли 9 січня у 152 окремій єгерській бригаді імені Симона Петлюри.
На захист держави боєць став вже не вперше.
«Землю свою захищати треба», – розповідає він і зауважує, що вже доводилося боронити країну у 2015-2016 роках.
«Дуже тяжко втрачати побратимів. Все інше, мов пилюка», – це все, що каже Андрій, коли розпитуєш про службу в АТО.
До того, як доєднатися до 152 окремої єгерської бригади чоловік вів активне життя. Відпочивати чи, тим паче ледарювати – точно не про нього.
«Свині, кури, качки, ну і кролі – щоб на продаж було. А ще вирощували сою і ріпак. Їх ми здавали на олійний завод, який був у селі. Шкода, що нині завод перенесли в інший район», – із сумом у голосі підсумовує чоловік.
А от про що Андрій розповідає з блиском в очах – це про свій трактор, на купівлю якого відкладав кожну можливу гривню. А як заробляти гроші, Андрій знає. Без роботи сидіти не доводилося: шукав заробітки натхненно. Взимку їздив за кордон. Влітку займався господарством.
«Землю в оренду не здавав, бо самому обробляти вигідніше, заробити значно більше можна», – каже він.
А коли посівної та жнив не було, то їздив на підробітки: будівництво, ремонти.
«А що, хочеш жити – умій крутитися. Дітей треба вдягати, вивчити, а воно ж усе зараз не копійки коштує», – каже захисник.
Розмовляючи про сім’ю, чоловік з усмішкою розповідає про красуню-дружину та двох дітей: сину 18 років, дочці 23. А найбільш тепло згадує про онучку, якій лише один рочок. Каже, що не натішиться маленькою і зізнається: мріє, аби не лише донька, а й син подарував онуків.
Про службу в нашій бригаді розповідає із задоволенням.
«Дуже подобаються люди, що оточують, з багатьма здружився. Гарні командири, людяні сержанти та дуже віддані своїй справі інструктори – вчать добротно», – ділиться Андрій.
