У Рудці-Козинській столичні високопосадовці вшановували пам’ять жертв польсько-українського конфлікту
Липень 1943 року має закарбуватися в пам’яті кожного рожищанина, волинянина як велика трагедія, Волинська трагедія.
75 років тому пролилася безневинна кров сотні волинян. У сусідній Польщі 11 липня визнано геноцидом польського населення. З боку Польщі з року в рік лунають закиди на адресу українців, звинувачення у вбивствах земляків. Але скільки пролилося української крові? Крові маленьких дітей, крові стареньких та немічних. І натомість, щоб крізь роки у спільній українсько-польській молитві пом'янути вбитих, навіки винести урок, як не можна робити, прийнято шукати винних…
У Рудці-Козинській 9 липня 1943 року понад двадцять безневинних мешканців села були по-звірячому закатовані. Протягом років руденці з покоління в покоління переказують своїм нащадкам події тих кровавих днів.
Згідно з архівними документами (ЦДАВО України, ф. 3833, оп. 1, спр. 124, арк.15) та свідченнями очевидців 9 липня 1943 року cело Рудка-Козинська першим згоріло у Рожищенському районі.
Об 11 год ранку на близько 70-ти кінних підводах понад 300 озброєних бандитів з боку села Козин вдерлися у село. Банда складалася в основному з поляків, які служили в нацистській поліції. Цей відділ поліції підпорядковувався нацистській військовій частині, що складалася з мадяр (угорців).
Одразу по в’їзді в село бандити почали вбивати людей, що траплялися на шляху, і грабувати сільські оселі. Пограбоване майно складали на підводи, а будинки підпалювали.
Селяни почали тікати з села, хто куди міг – ховалися у ярах і кущах на околиці. За кілька годин згоріло 70 господарств із понад 200 будинками. Спалили і розстріляли 17 людей: 11 чоловіків, 4 жінок, 2 дітей.
Одразу після Рудки-Козинської було цілком спалено село Сокіл, потім частково знищено села Доросині, Залісці, Любче, Тихотин, Башова.
У п’ятницю, 6 липня, в Рудці-Козинській відбулося вшанування пам’яті українців, що загинули 75 років тому в часі Волинської трагедії. У пам’ятних заходах взяли участь Віце-прем’єр-міністр України Павло Розенко, очільник Українського інституту пам’яті Володимир В’ятрович, представники обласної, районної, місцевої влади та мешканці Рудки-Козинської, навколишніх сіл.
Панахиду за загиблими відправив протоієрей, настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці Василь Шняк.
Володимир В’ятрович – директор Інституту національної пам’яті наголосив, що Волинська трагедія – це трагедія обох народів, і нам потрібно шукати спільні погляди на ті історичні події.
Змістовна доповідь про часи українсько-польського протистояння, яку підготувала краєзнавець, директор Рудко-Козинської ЗОШ Лариса Остапчук, розкрила усю повноту трагедії, з якою зіштовхнулися прості, звичайні жителі села.
А вірш Надії Галковської «Найдорожче», який прочитала Аня Яніцька – учениця Рожищенського НВК №4, читець РД «Просвіта» (кер. Наталія Марценюк), вселяв віру, що згинуть, врешті, всі незгоди, і український народ таки буде щасливим.
Завершили мітинг спільним виконанням Гімну України та покладанням квітів.
БІЛЬШЕ ФОТО: Як в Рудці-Козинській вшановували пам’ять жертв польсько-українського конфлікту
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром