Навіки 19: у Рожищенській громаді попрощалися з Валентином Антонюком
-
-
>
-
>
-
>
1982
На портреті з чорною стрічкою – усміхнене і зовсім юне обличчя. Валентин Антонюк став лицарем Небесного війська у дев'ятнадцять.
На громадську панахиду у Рожищі 23 серпня біля пам'ятного знака Борцям за волю та незалежність України зійшлися жителі громади, повідомили на сайті міської ради.
Біля домовини, вкритої синьо-жовтим стягом, невтішна у горі матір, якій Валентин став рідним сином, у розпачі невимовної втрати сестра та брат, уся велика родина.
Валентин Антонюк став воїном-контрактником у вісімнадцять. Мав гарний приклад брата, котрий донині захищає країну. Не відмовився від свого рішення і після того, як родина тяжко переживала загибель чоловіка сестри, котрий загинув 25-річним.
Понад рік стрілець стрілецького батальйону 100 окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України Валентин Антонюк нищив ворога разом з побратимами на Донеччині.
Молодий, але з виваженою чоловічою позицією: кожен має захищати рідну землю.
Побратими приїхали провести Валентина в його останню земну дорогу, навколішки схилялися перед домовиною.
Після панахиди траурний кортеж прямував вулицями міста до Свято-Володимирського храму у Дубищі, де відспівали загиблого. Після спільної молитви захисника України велелюдною процесією провадили до місця його останнього спочинку. Поховали Валентина Антонюка з усіма військовими почестями на кладовищі селища Дубище.
За традицією, на кладовищі розділили коровай, який мав би бути весільним.
