Зуб мамонта та дерев'яна казка: що можна побачити у Ворончинській школі
-
-
>
-
>
-
>
8646
Школа села Ворончин, Рожищенського району, завдяки педагогам та учням перетворилася на справжню казку.
За часів наших бабусь-дідусів, можливо й прадідусів, вміння господаря облаштувати оселю власними руками не надто здивувало б оточуючих. Але ми давно звикли купувати у магазинах «заводські» речі.
І чим далі крокуємо у майбутнє, тим ціннішими та ексклюзивними стають речі з-під руки майстра-умільця. А що коли майстрами є цілий колектив школи?
Переступити подвір’я школи у селі Ворончин змусила проста людська цікавість. Бо не звично бачити на шкільному подвір’ї змайстрованого журавля.
Подивувавшись такому витвору та пишності осінніх квітів, вирішили зазирнути і в сам Храм Знань. А тут – просто очей не відвести…
У фойє розставленні кімнатні квіти у чудових, різьблених підвазонниках. Якраз було по обіді і в школі панувала тиша та спокій. Дітки порозходилися по домівках, а нас зустріли усміхнені та привітні техпрацівниці.
Запитуємо, хто автор краси: «А це наш вчитель трудового навчання Олександр Іванович, - з гордістю каже жіночка. – Це ви ще не бачила, яка у нас краса на другому поверсі».
І таки правда, ми такого ще не бачили, тим більше в школі! Вздовж коридору вишикувались різноманітні дерев’яні вироби. Все композиційно розставлено, продумано до елементарного.
Тут нас зустрічає господиня – директорка школи Катерина Демчук. Пані Катерина зізнається, що колектив у школі дружній, молодий та ініціативний. У їхньому закладі будь-яка нова ідея на вагу золота. Бо ж де творити, як не у школі!
«Вчителі задумають якусь композицію, а наш дизайнер, вчитель трудового навчання Олександр Демчук, робить креслення, замальовки, тоді всі разом з дітками беремось втілювати задум в життя», - зізнається Катерина Миколаївна.
Як то кажуть, немає меж для самовдосконалення. І рукам майстра немає спокою у розвитку нових талантів. А коли талановиті люди ще й педагоги, то можна тільки позаздрити учням, які навчаються у них.
«Знаєте, люди їдуть на природу й просто відпочивають, то наші вчителі намагаються ще звідти щось привезти для майбутніх поробок: то кумедне гілляччя, коріння, мох, все, що згодом можна використати», - посміхаючись розповідає директорка.
Та не тільки до майстрування привчають своїх вихованців педагоги школи у Ворончині. Тут є музейна кімната, де чимало історичних експонатів. Інколи і в райцентрі стільки не побачиш. Тут є навіть зуб мамонта!
Є у школі й куточок історичної пам’яті, де зі світлин на кожного дивляться очі тих, хто ціною власного життя виборював для України світле майбутнє. Ті очі, наче промінь сонця зазирають у душу та змушують задуматися над тим, чи недарма вони загинули за тебе.
Словом, Ворончинська школа є прикладом для наслідування. Бо тут не тільки сіють зерна мудрості та знання, а й залучають дітей до цікавої праці, передають свої вміння та прищеплюють любов до прекрасного.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
Коментарі