Юний бандурист із Вічинь став лауреатом Міжнародного конкурсу «Волинський кобзарик»

06 Листопада 2017, 17:56

8794

9-річний Василь Юркевич виборов третє призове місце серед багатьох учасників.

З 27 по 29 жовтня в м. Луцьку проходив Восьмий Міжнародний дитячий конкурс юних бандуристів «Волинський кобзарик», який проводився з ініціативи Національної спілки кобзарів України, Луцького педагогічного коледжу, Волинського обласного осередку Національної спілки кобзарів України.

Участь у конкурсі взяли діти з усіх регіонів України, а також з-за кордону. Свої таланти демонстрували спеціалізовані кобзарські та музичні школи, не винятком стала й Рожищенська музична школа для дітей, яку гідно представив бандурист-другокласник Василь Юркевич.

Хлопець виконав на конкурсі варіації на українську народну пісню «Ой під вишнею» (аранжування В. Автодійчук), «Менует» №2 (В. Таловиря) та «Сніг іде» (М. Дремлюга). Гарне виконання вразило поважне журі (членами якого були викладачі престижних вузів України та бандурист з США Юліян Китастий, - авт.) й в результаті Василько отримав Диплом лауреата міжнародного конкурсу бандуристів «Волинський кобзарик» та здобув почесне ІІІ місце у номінації бандурист-інструменталіст.

Наставниця та велика патріотка України Марія Сова зауважує, що мистецтву гри на бандурі навчала й старших братів Василька, Михайла та Дмитра. Нині хлопці вже студенти Волинського коледжу культури і мистецтв імені І.Ф Стравінського, що у Луцьку. Ще один брат Микола оволодіває навичкам гри на баяні в музичній школі Рожища.

Словом, вся велика сім’я Юркевичів – поціновувачі музики і намагаються прищепити дітям любов до прекрасного. Не стає на заваді й чимала відстань до музшколи. Погодьтеся, дістатися з Вічинь до райцентру, особливо взимку, не так вже й просто.

Сам Василько небагатослівний. Але зізнається, що не дуже хвилювався на конкурсі, адже мав чималу команду підтримки: Марію Іванівну, маму та брата. А гру на бандурі вважає найкращим мистецтвом, тому що в ній живе душа українського народу.

І нічого дивуватися, що зовсім юний хлопчик так розповідає про улюблений інструмент. Це закономірно, адже Марія Іванівна не просто педагог від Бога, вона щира українка в якої болить душа за безцінну, але, на жаль, забуту національну спадщину.

Марія Сова 33 роки викладає у Рожищенській музичній школі для дітей, прищеплюючи кожному вихованцю любов до бандури. 73 дитини випустила у світ. Багато з них обрали музичну стезю: стали музикантами, педагогами, викладачами у вишах.

«Бандурне мистецтво – це особлива місія розповісти світові про Україну, адже українська душа лежить на струнах бандури, - каже Марія Іванівна. - Зараз живемо в XXI столітті, українській незалежності 26 років, але держава мінімально підтримує кобзарське мистецтво. Тому й немає в нас гідного ставлення до унікального національного інструмента. А бандуру можна сміливо назвати четвертим символом України після Гімну, прапора та герба. Це генетичний код нашого народу. Бандурне мистецтво в Україні має глибоке коріння й потребує розвитку й підтримки. Популяризувати народні традиції варто змалку, і це стане запорукою того, що ці юні кобзарі передаватимуть свою майстерність, своє захоплення народними традиціями з покоління в покоління».

Варто зазначити, що Марію Іванівну також нагородили Подякою за педагогічну майстерність у підготовці до конкурсу юних бандуристів «Волинський кобзарик».

Приємно, що вихованці Рожищенської музшколи часто займають призові місця. Це говорить про те, що робота в школі проводиться правильно, з особливим підходом до учнів та добросовісним ставленням до навчального процесу.

Добрий результат на таких конкурсах — це, перш за все, робота викладачів з учнями не тільки за розкладом, але й праця з ними в позаурочний час. В цьому також потрібно віддати належне дітям, які хочуть займатися музикою і в чомусь навіть жертвують заради цього своїм вільним часом.

Щиро віримо, що перший конкурс і перший високий результат Василька – це перші сходинки до вершини слави!