«Операція «Burza», або Ми їх спільно винищимо»: сувора правда про «Волинську трагедію»
«Операція «Burza», або Ми їх спільно винищимо» - так називається роман видатного письменника-волинянина Йосипа Струцюка.
Ця книга побачила світ у київському видавництві «Український пріоритет», – повідомляє «Волинська правда».
Це художньо-документальне прозове полотні відомого майстра слова, заслуженого діяча мистецтв України, Почесного громадянина Луцька, – не тільки сувора правда про «Волинську трагедію».
Йосип Струцюк осмислює причини та наслідки українсько-польського протистояння у ХХ сторіччі. Він показує справжнє обличчя польського шовінізму, який в українофобському пориві єднається з російсько-більшовицьким імперіалізмом. Письменник акцентує увагу недопустимості історичної сліпоти у сучасному суспільстві.
Як наголошує доктор історичних наук Юрій Крамар, завідувач кафедри всесвітньої історії Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, у своєму романі:
«Йосип Струцюк ставить під сумнів ще один методологічний підхід польської історіографії про те, що польсько-український конфлікт мав місце лише в 1943 р. і лише на Волині. Звужена часова й просторова перспектива вириває окремі події із загального контексту, не сприяє розумінню його суті.
Автор показує, що початком війни стали акції польських націоналістичних боївок на Холмщині у 1941-1942 рр., які згодом перекинулися на Волинь». На його переконання, «нова книга Й. Струцюка заповнить чимало прогалин в складних взаємостосунках поляків і українців у ХХ ст., розвінчуючи міфи (по обидві сторони), які шкодили й шкодять порозумінню наших народів».
Високо оцінили роман Йосипа Струцюка «Операція «Burza», або Ми їх спільно винищимо» і відомі сучасні українські письменники, зокрема – Володимир Шовкошитний. Очікується, що незабаром презентація цієї книги (за участі автора і видавців) відбудеться у Луцьку, про що завчасно повідомить «ВП».
Нагадаємо, Йосип Струцюк народився 17 липня 1934 року в українському селі Стрільці на Холмщині.
1 листопада 1944 року разом із батьками депортований у село Новослобідка Верхнє-Хортицького району Запорізької області.
У червні 1946 року, рятуючись від голоду, разом із батьками переїхав на Волинь у село Глинище (нині Ужова) Рожищенського району. Навчався у Глинищенській початковій, Копачівській семирічній школах. Працюючи в тракторній бригаді, відвідував Рожищенську вечірню середню школу робітничої молоді. У 1958 році закінчив Луцький державний педагогічний інститут імені Лесі Українки, після чого вчителював у середній школі в Білостоці, що поблизу Торчина, був науковим співробітником Колодяжненського музею-садиби Лесі Українки та Волинського краєзнавчого музею. Працював у місцевих газетах. Обіймав посаду старшого редактора Волинського обласного Будинку народної творчості, режисера народної самодіяльної кіностудії «Джерела» Ківерцівського РБК, очолював обласну молодіжну літературну студію «Лесин кадуб»[1].
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
Коментарі