Успіння Пресвятої Богородиці: що треба знати про це свято

Рубрика «Духовні бесіди» на Район.Рожище продовжує висвітлювати проблемні питання, пояснювати релігійні поняття, розповідати про свята та інше.

Мабуть, у кожного з нас є багато запитань до священиків, але далеко не завжди трапляється нагода знайти на них відповіді! Нині кожен з вас може запитати у священнослужителя все, що стосується релігії, свят, Біблії, Законів та іншого.

При формулюванні запитань просимо дотримуватися норм християнської етики.

Слід коротко та чітко сформувати своє питання та вказати його тематику – в такому разі ви отримаєте вичерпну та швидку відповідь. У випадку, якщо питання має великий обсяг або є дуже особистим – надсилайте повний текст на електронну пошту: [email protected] з поміткою «Духовні бесіди».

Дуже сподіваємось, що рубрика допоможе знайти відповіді на важливі для вас запитання, які виникають у кожного читача.

Сьогодні прес-секретар Рожищенського благочиння, священик Дмитрій Теравський розповість читачам Район.Рожище про величне свято – Успіння Пресвятої Богородиці.

*************************

28 серпня по новому стилю і 15 серпня за старим стилем Православна Церква відзначає свято Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії.

Успіння Богородиці – свято, присвячене події, яка не описується в Біблії, але про яку відомо завдяки Переданню Церкви. Саме слово «успіння» на сучасну мову можна перевести як «смерть».

Пресвята Матір Божа після Вознесіння Ісуса, залишилася під опікою апостола Іоанна Богослова. Коли цар Ірод піддав гонінню християн, Богородиця пішла разом з Іоанном в Ефес і жила там в будинку його батьків.

Там вона постійно молилася про те, щоб Господь скоріше взяв її до себе. Під час однієї з таких молитов, яку Богородиця здійснювала на місці вознесіння  Ісуса Христа, їй явився архангел Гавриїл і сповістив, що через три дні закінчиться її земне життя і Господь візьме її до себе.

Перед кончиною Пресвята Богородиця хотіла побачити всіх апостолів, які на той час розійшлися по різних місцях проповідувати християнську віру.

Не дивлячись на це, бажання Богоматері виповнилося: Святий Дух чудесним чином зібрав апостолів біля смертного ложа Пресвятої Богородиці, на якому вона молилася і чекала своєї кончини.

Раптом засяяло  неймовірне яскраве світло, покрівля світлиці відкрилася, і зійшов Сам Христос з безліччю ангелів. Пресвята Богородиця звернулася до Господа з молитвою подяки і просила благословити всіх шанувати Її пам'ять.

Вона також молила Сина Свого захистити Її від темної сатанинської сили, від повітряних митарств. Потім Богоматір радісно віддала Свою душу в руки Господа, і відразу ж пролунав ангельський спів.

Від Її пахучого тіла  хворі  стали отримувати зцілення. Почалося урочисте перенесення Пречистого Тіла з Єрусалиму до Гефсиманії. Апостоли Петро, ​​Павло і Яків разом з іншими апостолами понесли на плечах труну  Божої Матері.

Апостол Петро розпочав спів урочистих псалмів. Над труною з'явилася хмара у вигляді вінця, осяяна неймовірним світлом. Цей вінець плив над процесією до самого місця поховання.

За процесією йшли й іудеї, які не вірили  в  Ісуса Христа. А первосвященики послали своїх служників, щоб ті розігнали процесію, вбили апостолів і спалили тіло Богоматері.  Проте це зробити їм не вдалося. Ангели вразили всіх їх сліпотою.

Юдейський священик Афонія, який спробував перекинути одр Богородиці, був покараний ангелом, який відсік йому руки, і отримав зцілення лише після щирого каяття.

Труну з тілом Пречистої Діви було віднесено апостолами в Гефсиманію і там поховано в печері, вхід якої завалили каменем. Після похорону апостоли ще три дні залишалися у печери і молилися.  

З усіх апостолів лише апостол Фома запізнився на похорон і був дуже засмучений тим, що не встиг поклонитися праху Богородиці.  Апостоли дозволили відкрити вхід до печери і могилу, щоб він міг вклонитися святим останкам.

Відкривши труну, вони виявили, що там немає тіла Богородиці і, таким чином, переконалися в її чудесному вознесінні на Небо. Увечері того ж дня присутнім за вечерею апостолам з'явилася Сама Матір Божа і сказала: «Радійте! Я з вами - в усі дні».

Кончину Богородиці Церква називає Успіням, а не смертю, тому що смерть як повернення землі її пороху, а душі - Богу, не торкнулася Благодатної Заступниці нашої.

«Переможені закони природи в Тобі, Діва Чиста, - оспівує Свята Церква в тропарі свята, - в народженні зберігається дівоцтво, і зі смертю поєднується життя: перебуваючи у народженні Дівою і по смерті Живою, Ти рятуєш завжди, Богородице, спадок Твій».

Вона лише заснула, щоб в ту ж мить прокинутися для життя вічно блаженного і після трьох днів з нетлінним тілом вселитися в небесне нетлінне життя.

Марія спочила солодким сном після важкого страждального життя. І відійшла до  Джерела Життя, як Матір Життя, позбавляючи молитвами Своїми від смерті душі земнородних, вселяючи в них Своїм  Успіням передчуття життя вічного.