Ясенівка: спадкоємцем тещі суд визнав зятя

Село Ясенівка Рожищенського району – далеко від автошляху з Луцька на Ковель. Аби дістатися туди, треба проїхати чимало кілометрів. І, до речі, доволі неякісною дорогою.

Як розповідає тамтешній сільський голова Петро Поліщук, живуть вони далеченько і тихенько. Тому в їхніх краях і немає проблем із виділенням земельних ділянок під забудову. Було б лишень бажання, то й клаптик земельки обов’язково знайдеться.

Проте місцевий житель Василь Оніщук чомусь не пішов до місцевого органу влади, а зажадав отримати готову садибу... у спадок. Вирішив чоловік, що має право на майно батьків і брата своєї померлої дружини й пішов до суду.

Звісно, претендувати на спадок має право будь-хто. Однак спочатку те майно мала б отримати його покійна дружина Василина, йдеться у матеріалі газети Волинські Новини №29 (77), - йдеться на ІА Волинські новини.

Жила колись у тому селі теща Василя Оніщука Олександра Лукава. Щойно Василь Кіндратович одружився з її донькою, то й відразу ж оселився у їхній хаті. Як кажуть у народі, пішов чоловік у зяті. Проте прожили вони там недовго. Бо вже через кілька років перебралися у новозбудований дім, який звели для них батьки. Там і мешкали Оніщуки усе життя.

Та й іншій доньці Софії (померла у 1982 році, – авт.) родина Лукавих допомагала будувати власне обійстя у сусідньому селі. Врешті-решт біля батьків залишилася наймолодша донька Євгенія зі своєю родиною. Ця сім’я і доглядала за матір’ю та батьком. Доглядали вони і за будинком, зведеним ще у 1931 році.

До речі, згідно із законом, з пунктом 1 частини 1 статті 549 ЦК України (1963 року) визнається, що «спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном».

Тож Євгенія Кирилівна Андросюк вступила в управління і господарювала разом з чоловіком у тій оселі. Жила родина і гляділа батьків до самої смерті. Та й потихеньку розбудовували і покращували умови проживання.

Так сталося, що Євгенія Кирилівна пережила свого чоловіка Феодосія і сина Миколу, якому вони ще й збудували дім навпроти. Проте Микола довго в тій оселі не прожив. Розлучився з дружиною, яка з донькою Наталею поїхала жити до міста. А Микола знову повернувся в обійстя своєї матері Євгенії Кирилівни. Чотири роки тому чоловік помер. Тож хата, зведена для його родини, так і залишилася пусткою.

На території тієї садиби донедавна стояв ще й трактор, що належав чоловікові Євгенії Кирилівни. Доля цього транспортного засобу наразі залишилася невирішеною, позаяк щезли документи на залізного коня. Воно й не дивно, бо останні роки був вільним доступ до оселі сліпої та безпомічної Євгенії Кирилівни.

Але найцікавішим у цій історії є нинішнє рішення Рожищенського районного суду, який раптом взяв і визнав Василя Оніщука спадкоємцем померлої у 1981 році Олександри Лукавої. Тобто спадкоємцем тещі суд визнав зятя.

І мотивував представник Феміди своє рішення тим, що пан Оніщук разом із дружиною колись жив у тій садибі, а тому й набув право на частку в спірній оселі нібито через те, що на спадок могла претендувати його нині покійна дружина Василина. Це, певне, дрібниці, що сама Василина навіть не встиг¬ла прийняти спадщину після Євгенії Кирилівни, бо померла раніше?

Нагадаю, що на час смерті тестя і тещі у їхній хаті ані Василь Оніщук, ані його нині покійна дружина Василина не проживали.

Натомість ще й згаданий трактор та причіп суд раптом передав на відповідальне зберігання Василю Оніщуку. І це тоді, як розповідає онука померлої Євгенії Кирилівни Наталія Філон, коли той транспортний засіб купував її покійний дідусь Феодосій Андрійович. Тобто інший зять покійної Олександри Лукавої.

Олена МОРОЗ