Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Лешно 1947-го: як уродженець Рожища рятував українку ціною власного життя

10:23 19.02.2021
1559

Краєзнавець Віктор Літевчук на власній сторінці у фейсбуці поділився історією польського підпоручика родом із Рожища, який намагався врятувати українку.

«Відносно недавно стала відомою одна давня локальна історія, в якій польський солдат став на захист українки, за що поплатився власним життям… Ця історія в Вікіпедії називається як «Сутичка польських і радянських солдат в м. Лешно в 1947 р». Зі зрозумілих причин про цю історію в радянські часи десятиріччями замовчувалося...

Отже, колись давно я придбав на одному інтернет-аукціоні кілька довоєнних шкільних свідоцтв про закінчення різних луцьких шкіл. Випадково серед них також був атестат про закінчення першого класу семикласної школи ім. Адама Міцкевича у м. Рожищах, виданий 22 грудня 1932 року. Це свідоцтво було видане по закінченню першого півріччя першого класу учневі Єжи Пшерва, який народився у Рожищах 25 квітня 1925 року...» – йдеться у дописі Віктора Літевчука.

Читайте також: Фото рожищенської інтелігенції XX століття

Про документ «нагадав» польський журналіст Кшиштоф Казьмєрчак із міста Лешно, який звернувся з проханням про копію свідоцтва.

Він займався розслідуванням повоєнної історії, головним героєм якої був уродженець Рожища – Єжи Пшерва. Завдяки свідоцтву встановили волинське походження підпоручика.

На території західної частини Польщі у післявоєнний період перебувала велика кількість радянський військ, які не підпорядковувалися польській владі.

З проханням про допомогу 27 травня 1947 року до пасажира поїзда Познань-Лешно звернулася молода українка Софія Роюк. Після війни жінку виселили з білоруських Барановичів.

«Її викрали радянські солдати і везли до своєї військової частини, а дитину залишили на вокзалі. Чоловік до якого звернулася Софія Роюк, повідомив про це черговому по вокзалу, а потім залізничну охорону. На їхні прохання про звільнення жінки, військові ніяк не реагували, після чого було повідомлено на залізничну станцію Лєшно. На прохання міліції совєти теж ніяк не реагували, після чого було викликано на підмогу військових, а саме взвод під керівництвом підпоручика Єжи Пшерви. Підпоручик Пшерва, мав бойовий досвід, брав участь у взятті Берліну. Він наказав звільнити приміщення вокзалу від цивільних, а потім пішов на перемовини до радянських солдат, після чого розпочалася стрілянина, внаслідок чого загинуло троє радянських солдат. З польської сторони втрат не було. На справедливість суду в країнах майбутнього комунізму можна було не розраховувати, суд навіть не брав до уваги покази свідків і речові докази і звичайно став на сторону радянських солдат», – йдеться у дописі.

Читайте також: Закатовані в Биківні: сумна доля минулих поколінь. #ЦінаІсторії

Після суду, підпоручика Пшерву та двох його підопічних засудили до смертної кари. Згодом, Софію Роюк вивезли в Росію.

Через багато років жінці вдалося повернутися до України, де вона працювала вчителькою. Виїзд за кордон був категорично заборонений. Софії Роюк вдалося налагодити листування з дочкою, яка проживала у Польщі.

Читайте також: Від польського Сейму до катівні НКВС: як праонук відшукав інформацію про прадіда волинянина

Загрузка...
Коментарі
Загрузка...
28 лютого
Сьогодні
Вчора
26.02.2021
25.02.2021
24.02.2021
23.02.2021