Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

«Обирають не пана, а менеджера, який організує громаду», – кандидат на голову Доросинівської ОТГ Василь Карпюк

13:35 18.10.2020
2932

Василь Віталійович Карпюк – голова Щуринської сільської ради.

Народився 9 березня 1968 року у селі Тристень Рожищенського району Волинську області. Мешкає у селі Щурин Доросинівської ОТГ

– Розкажіть про свій досвід у місцевому самоврядуванні.

– 1998-го я вперше був обраний депутатом сільської ради. На наступних місцевих виборах люди знову мене підтримали, тобто, був депутатом 2 скликання. 2006-го вперше був обраний на посаду сільського голови. Після того ще двічі обіймав цю посаду.

– Що спонукало стати сільським головою?

– Я був головою кооперативу із газифікації сіл, він був створений 2002-го чи 2003-го року. Тоді мало хто вірив, що в нашому селі може бути газ, оскільки мережі були прокладені від нас за 17 кілометрів. Наш кооператив почав робити проектну документацію.

У сусідніх селах Доросині й Березолуки теж створили кооперативи. Ми разом робили цю справу і так вдало склалося, що після того був газифікований цілий район. Тому що прийшли інвестори. Вони побачили: є кооперативи, які хочуть провести газ, підключилася районна адміністрація і 2010-го в нас з’явилося «блакитне» паливо.

Завдяки цьому я зрозумів, що спільно можна вирішити багато питань. Потрібно проявляти ініціативу, брати на себе відповідальність і йти вперед.

– Окрім газифікації села, що ще вдалося зробити на посаді сільського голови?

– Основне те, що громада стала самостійною, самодостатньою. Коли я прийшов на посаду сільського голови, бюджет сільської ради був 30 тисяч гривень власного доходу. Зараз ми маємо 1 млн 300 тис грн.

Коли ми прийшли працювати у сільську раду, громада була залежна від влади вищого рівня, від району. Треба було просити гроші на зарплати. З 2010 року ми вийшли на такий рівень, що могли забезпечити працівників сільської ради заробітною платою (від надходжень із податків), навели лад із землею, підключили підприємців, пішли інвестиції. Люди повірили, що можна розпочинати бізнес у селі.

Було зареєстровано 2 сільськогосподарські підприємства, які сплачують податки. Також почали укладати договори між пайовиками і великими орендаторами. Завдяки цьому вдалося наповнити бюджет сільської ради.

Таким чином, своєрідний процес децентралізації ми пройшли набагато раніше, наша громада стала незалежною та самодостатньою. Мешканці села і депутати зрозуміли, що в бюджеті є гроші, це наші податки і ми маємо їх раціонально витрачати. Ми маємо вплив на кожну копійку.

– Що зроблено на гроші з сільського бюджету?

– Це допомога школам, розбудова дитячого садочка, це щоденні витрати на громаду. Вуличне освітлення, ремонт доріг, соціальний захист. Ми виділяємо гроші на поховання. Хоч і невеликі суми, але в тяжку хвилину це допомога. Стараємося допомогти фінансово на лікування важких хворих. Окрім того, потрібно утримувати апарат сільської ради.

Всі кошти розподіляємо прозоро на сесії сільради. Щороку плануємо бюджет: скільки маємо заробити і можемо витратити. Кожного року виділяємо кошти на ремонт школи, також допомагали в ремонті спортзалу, у встановленні вікон.

Спільно з громадською організацією написали і виграли проекти ПРООН, завдяки чому були залучені додаткові кошти. Перший проект від сільської ради був написаний ще 2009-го. Він був успішний і ми зробили вуличне освітлення на сонячних батареях.

– Що дає задоволення у роботі сільського голови?

– Все починається з якоїсь думки чи плану щось зробити. Спочатку обмірковую це, потім ділюся з депутатами, обговорюємо з ними і реалізуємо. Велике задоволення отримую тоді, коли робота виконана, як наприклад, із газифікацією. Коли мрія стала реальністю.

– Раніше ви були головою Щуринської сільської ради. Зараз громада включає більше населених пунктів. Чи знаєте про проблеми всіх сіл, які увійшли в громаду?

– Я керував однією з найбільших сільських рад у районі. Проблеми інших знаю, бо спілкуюся з колегами. У всіх, в основному, невирішені питання однакові. Ми, як самодостатня сільська рада, частково ці проблеми вирішили. Іншим, меншим сільрадам, забракло грошей.

Нині основні проблеми – транспортне сполучення і дороги. Буде дорога – село буде жити. Не буде дороги – воно занепаде. Ці питання особливо важливі для віддалених сіл. Тому перший пріоритет – це ремонт доріг і їх обслуговування. У нас дороги місцевого значення, які десятки років не те що не бачили ремонту, їх навіть ніхто не обслуговує.

Бюджету громади на ремонт доріг не вистачить. Це повинна зробити держава. Сільська рада може надати гроші на умовах спів фінансування, ми ж сплачуємо податки.

У громаді не повинно бути кращих і гірших, мають бути всі рівні. Важливо зрозуміти, що громада - це одна сім’я і вирішувати питання треба спільно, домовлятися. Бюджет повинен бути пропорційно розділений на всі населенні пункти. Дороги потрібно робити у кожному селі.

Важлива також інфраструктура. А ще треба обов’язково зберегти медичні заклади, ФАПи.

– Чому вирішили балотуватися від «Європейської Солідарності»?

– Партію «Європейська Солідарність» я підтримував на минулих виборах, тому що вболіваю за долю України. Вважаю, що саме ця політична сила розбудовувала і продовжує розбудовувати державу. В Україні пріоритетними мають бути армія, мова, культура, національні традиції – це фундамент, на якому будується держава.

Мені важливо, що ця партія підтримує європейський вектор розвитку країни. Це означає повагу до української національної ідеї в системі європейських цінностей, запровадження європейських стандартів в Україні.

– Вас підтримує сім’я?

– Якби мене не підтримували близькі, я б і не балотувався. Бо без тилу не може бути успіху. Вони бачать, що я цим живу. В мене такий принцип: якщо починаю щось робити, то це треба зробити до кінця і якісно.

Громада в селі мене також підтримує. Люди знають наші спільні справи. Я не кажу, що це я зробив. Це зробила громада. Різні питання вирішували за гроші громади, за податки громади.

Я хотів би, щоб усі виборці усвідомили: вони обирають не пана, не князя, не чарівника, який завтра всі їхні забаганки виконає. Вони обирають менеджера, керівника, організатора, беруть на роботу людину, яка буде управляти їхнім майном, їхніми фінансами, яка організовуватиме громаду.

У нас ще не настільки розвинуте громадянське суспільство, щоб зрозуміти, яка це потужна сила. Хотілося б, щоб люди усвідомили: як ми житимемо – залежить від кожного, чи ми зорганізуємось, чи сплатимо податки. І поки люди до кінця не зрозуміли цього, голова громади грає важливу роль. Це локомотив, який має зрушити громаду і потягнути за собою, поки вона не набере обертів.

– Як люди зараз ставляться до децентралізації та виборів у громадах?

– Можливо, ще не всі громадяни усвідомили, що ці вибори дуже важливі. Просто вони звикли, що місцева влада мало що вирішує. Але внаслідок децентралізації ситуація дуже змінилася. Фактично, місцеве самоврядування – це основа влади в країні. А основа місцевого самоврядування – це люди, яким довірилися виборці, – голови громад і депутати.

Вони розпоряджаються фінансами, у них тепер більше повноважень, але і більше відповідальності: школи, сільська медицина, дитячі садки, культура. Це все «лягає» на органи місцевого самоврядування. Тому 25 жовтня потрібно зробити виважений вибір.

Спілкувалася Оксана ПРИВІТНА

Загрузка...
Загрузка...
25 жовтня
Сьогодні
Вчора
23.10.2020
22.10.2020
21.10.2020