18 травня: гортаючи рожищенський календар

18 травня на ювілейну сходинку свого життя ступила начальник відділу бухгалтерського обліку і звітності Рожищенської міської ради – Попова Ірина Степанівна. Кажуть, хороший бухгалтер – як гвинт на кораблі, приводить в рух всю організацію і рухає її вірним курсом! Тож нехай цей корабель пливе ще довго-довго і ніколи не псується. Бажаємо іменинниці, щоб щастям і любов’ю наповнюється кожен  день, а праця на благо людей приносила задоволення і радість. Бажаємо золотій ювілярці, міцного здоров’я, щастя й натхнення в роботі на многії і благії літа!

День Ангела святкують: Ірина, Ярина, Яків, Адріан.

Район.Рожище вітає іменинників та бажає мирного неба і здійснення мрій.

Церковні православні свята, пости, дні пам’ятні святих: Великомучениці Ірини, Ікони Божої Матері «Невипивана Чаша».

18 травня в Україні святкують: День вишиванки, Міжнародний день музеїв.

Погода: Сьогодні очікується плюс 13—20 °C, без опадів, легкий вітер.

Народний прогноз погоди: 18 травня відзначається день пам'яті мучениці Ірини. У народі цей день називався «Ірина Розсадниця», оскільки у період з 18 по 25 травня прийнято висаджувати розсаду капусти. Займатися цим за звичаєм можуть лише жінки. "Якщо посадить овочі чоловік, то вони зацвітуть, але не дадуть плоду". У цей час починає зеленіти липа, зацвітає чорниця.

18 травня у вічність відійшли відомі люди: Тимофій Тимофійович Чорнобабенко та Богачук Олександр Теофілович.

Богачук Олександр Теофілович український поет, журналіст. В антологію української поезії Олександр Богачук увійшов разом з іменами Дмитра Павличка, Бориса Олійника, Миколи Негоди, Леоніда Куліша, Павла Глазового, Ліни Костенко, Миколи Сингаївського. Народився в селі Сокіл Рожищенського району на Волині. Дід і батько його були сільськими ковалями. Дідусь був справжній маестро молота і смичка. Вдень він працював важким ковальським інструментом, а ввечері брав до рук тонкостанну скрипку. 

Після війни, закінчивши Луцьку середню школу робітничої молоді, О. Богачук вступив на історико-філологічний факультет до Луцького педагогічного інституту імені Лесі Українки. 

Олександр Теофілович залишив багату літературну спадщину з широким жанрово-тематичним діапазоном: вірші-роздуми, вірші-спогади, філософські мініатюри, вірші-реквієми, публіцистичні поезії, пісні-думи, ніжні ліричні акварелі, бризки-імпровізації, вірші-перестороги, гумористичні вірші, вірші-заповіти, поеми.

Життєвий і творчий шлях поета бере початок із цілющих джерел поліської землі. Він справжній син Волині.  

18 травня 1994 року Олександр Теофілович помер у Луцьку, залишивши нам велику поетичну спадщину. Похований на місцевому кладовищі у Луцьку.

Пам'ятник Олександру Богачуку в селі Сокіл

Незабутній вчитель, легенда Рожищенської школи №1 Тимофій Тимофійович Чорнобабенко, помер 18 травня 1995, м. Афула, Ізраїль. 

Його називали «…легендою першої Рожищенської школи — вчитель за покликанням, ерудований, талановитий педагог і вихователь, майстер педагогічної справи з широким діапазоном знань, безмежно відданий справі навчання і виховання школярів»[1].

Сотні його учнів стали науковцями, відомими військовими, вчителями та викладачами ВНЗ України, керівниками різних закладів і організацій. Серед них — Г. Корчагін, Л. Процюк, І. Карбовська, Л. Маруженко, Л. Присяжнюк, П. Ткачук, В. Пустовий, І. Олексеюк, Н. Бойко, В. Яцків, С. Масалов, А. Федоренко, В. Сацюк, Й. Коновал, В. Ніколайчук, М.Ващук, Н.Подупейко, М.Павлюк, Л.Калапуша, Г. Давидюк, З. Бортнік, О. Киричок, М. Багнюк, С. Левченко, В. Ковальчук та багато інших.

Т. Т. Чорнобабенко був постійним керівником Рожищенського районного методичного об'єднання вчителів фізики, наставником молодих вчителів.

Всі роки роботи в школі вів школу передового педагогічного досвіду вчителів фізики і астрономії. Тримав зв'язок із педагогами найвіддаленіших шкіл району. Організовував виїзні засідання, допомагав сільським вчителям у забезпеченні приладами і матеріалами для проведення лабораторних робіт, демонстраційних експериментів та фізичного практикуму.

За участь в Другій світовій війні, багаторічну педагогічну роботу, Т. Т. Чорнобабенка було нагороджено орденами і медалями.

У 1968 році він обирався делегатом II Всесоюзного з'їзду вчителів СРСР.

Етнічний українець Тимофій Чорнобабенко був одружений на Ользі Яківні, етнічній єврейці, і пережив її — вона похована на цвинтарі в Рожищі.

В 1988 році, по наполегливому проханню своїх трьох дітей, разом із їх родинами, Тимофій Тимофійович виїхав на постійне проживання в Ізраїль.

Помер в Ізраїлі 18 травня 1995 року, похований на місцевому цвинтарі міста Афула.