Сержанту Івану Сотнику могло б виповнитись 33 роки
-
-
>
-
>
-
>
3662
18 серпня міг би відсвяткувати 33 день народження волинянин, військовослужбовець Збройних Сил України, молодший сержант Іван Сотник.
Боєць батальйону НГУ «Донбас» з козацьким прізвищем Сотник, позивний «Чекіст», помер після поранення в голову російським снайпером. Йому зробили дві операції, але поранення виявилося занадто серйозним.
Народився 18 серпня 1987 року в селі Грудки Камінь-Каширського району Волинської області. Закінчив 9 класів загальноосвітньої школи, військовий ліцей, в 2009 році – Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого.
Мешкав в місті Луцьк Волинської області. До травня 2014 року працював в органах державної виконавчої служби Волинської області: у відділі державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції, остання посада – начальник відділу державної виконавчої служби Рожищенського районного управління юстиції.
У травні 2014 року добровольцем вступив в добровольчий батальйон територіальної оборони «Донбас». Пройшов підготовку в учбовому центрі Національної гвардії України в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області.
З 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Служив командиром 3-го відділення 1-го взводу спеціального призначення 2-ї роти спеціального призначення батальйону спеціального призначення (резервного батальйону) «Донбас» Східного оперативного об’єднання Національної гвардії України (військова частина 3057). Позивний «Чекіст». Брав участь в боях за місто Дебальцеве, за село Широкине Новоазовського (нині – Волноваського) району Донецької області.
2 травня 2015 року під час виконання службово-бойового завдання в районі ротного опорного пункту № 4017, який заходився на південно-західній околиці села Широкине, унаслідок пострілу зі снайперської гвинтівки сепаратистів молодший сержант Сотник отримав вогнепальне кульове сліпе проникаюче поранення лобно-тім’яної області з ударом, розтрощенням лобно-вискової тім’яної області та стовбура головного мозку.
Його доставили до лікарні швидкої медичної допомоги міста Маріуполь Донецької області, де він від отриманого поранення помер під час другої операції.
В одному з останніх постів у фейсбук, який уже назвали «Заповітом патріота», Іван написав:
«Якщо ти думаєш, що в твоєму містечку тихо, а значить, у твоєму світі немає війни, то ти свідомо помиляєшся. Якщо ти сидиш у костюмі хіпі-пацифіста, й проблеми тебе не турбують – це до першого вбитого друга, до першої жалоби у твоїх знайомих, до першої повістки, першого вибуху на зупинці ТВОГО міста…» «Війна – це жінка, яка вийшла по хліб і загинула від розриву снаряда на зупинці. Цей снаряд міг бути провокацією для «лайфньюз», міг бути бракованим снарядом, який просто не долетів до цілі, міг бути невдалим влучанням української армії або вдалим актом залякування від російських терористів. Жінка вийшла по хліб, і жінки не стало. «УРА!» ніхто не кричав. Літаки не летіли. Місто не згоріло. Це і є ВІЙНА».
6 травня 2015 року похований на кладовищі рідного села Грудки. Без Івана залишилися батьки та сестра.
