Сільськими дорогами: «фруктове» село на півночі району

Шановні читачі, ми продовжуємо розпочату рубрику «Сільськими дорогами».
Нагадаємо, що її веде історик та краєзнавець, вчитель історії ЗОШ І-ІІІ ступенів села Копачівка, Сергій Янішевський.
На нас чекає нова подорож, гарні краєвиди та найпотаємніша історія про яку розповість нам автор.
Памʼятайте, хто не любить свою малу Батьківщину, неспроможний любити Україну. Тож, відкривайте для себе рідний край по-новому та любіть його всім серцем!
Ми вже побували в Іванівці, Соколі, Линівці, Немирі, Доросинях, Копачівці, Залісцях, Рудці-Козинській, Любчі, Козині, Пожарках, Єлизаветині, Олешковичах, Тростянці, Іванчицях та Озденіжі.
*****************************
Разом із довгоочікуваним теплом, весняним сонцем та лелеками, що вже злітаються до наших країв, повертається рубрика «Сільськими дорогами», в якій ми продовжуємо знайомити вас з історією і буденністю сіл Рожищенського району. Цього разу ми прямуємо дещо на північ і зупинимось в мальовничому селі, з не менш мальовничою назвою – Яблунівка.
Село розташоване одразу за лісом і річкою Фосою. Колись це були німецькі колонії, що мали назви Станіславівка, Цицелівка, Лібенштадт та інші, а згодом об’єднанні в одне поселення, що у післявоєнний час отримало назву Яблунівка. Місцеві пов’язують назву із великою кількістю фруктових дерев в селі. Кажуть, що колись було дуже багато яблунь та груш повз дорогу і весняної пори село було вквітчане неймовірними кольорами.
Найбільша кількість інформації про колишні німецькі колонії на цих теренах є у дослідника Михайла Костюка, але й у нього саме ці поселення описані дуже скупо, лише невелика статистика, а про Цицелівку і Лібенштадт – немає інформації зовсім.
Німецька колонія Станіславівка (на території якої сьогодні і розташовується Яблунівка) з’явилася однією з перших в районі – в 30-х роках XIX ст. Тут була німецька школа, що відкрилася з дозволу Брест-Литовського пастора у 1880-х роках.
Була збудована також кірха, на місці розташування якої тепер фельдшерський пункт. У часи Другої світової в селі був німецький фільварок, куди місцевий люд ходив на роботи.
Слід сказати, що в цій місцевості німецьких колоній було багато. Окрім вищеназваних, поруч розташувались такі з них, як Глинче, Уцекайка (можливо, неточна назва колонії, - Авт.), Осека, а в лісі, що тепер називають Моневським, було декілька хатин колонії Монева.
Сьогодні про ці поселення свідчать лише зарослі бур’янами колишні лютеранські кладовища, які були окремими для кожного з них. А вся територія вважається селом під назвою Яблунівка.
Після переселень в роки Другої світової війни в колишніх поселеннях не залишилось корінних мешканців, а оселились тут переселенці з Холмщини, нащадки яких проживають тут і до сьогодні.
«Колись тут було дві школи, а тепер немає жодної» - бідкаються місцеві.
Один дідусь розповідав про залізницю в лісі поблизу села. Зараз в це повірити досить важко, але у міжвоєнний період невеликі вузькоколійки, що з’єднували станції широкої колії і лісові масиви, були популярним явищем. Це був зручний спосіб для транспортування деревини. Чи були такі вузькоколійки у цих краях – зараз це лише здогадка, бо жодних свідчень, окрім спогадів цього дідуся, немає.
Незважаючи на певну віддаленість Яблунівка залишила враження позитивного села з привітними людьми і неабиякими природними ландшафтами.
Далі буде...
Сергій Янішевський
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
Коментарі