Прогулянка Вишеньками: роздуми про стихію та дім
Як ви думаєте, чому діти не зважають на брудну воду в калюжі, так скачуть, сміються і насолоджуються ? Чому поняття зливи й те, що після неї залишається, так лякає людей і несе лише негативний зміст?
Відповідь проста. Це стихія та простота. Єдине що людині не підвладне. Вона відчуває комплекс, щось або хтось сильніший за неї.
Коли я їздила до села Вишеньки, відчула стихію на собі. Хто попав під воду, а хто спостерігав зі своїх домівок, визнають, що ніби з фільму дивишся картинку.
Сиділа з велосипедом на зупинці. Я дивилася на політ води із градом під силою вітру. Корови з пасовища, яких заганяли люди, добряче помилися.
Щодо стихії та позитивного або негативного. Кожен з нас сприймає інформацію, світ суб’єктивно. Має свої інтереси та переваги. Коли різні люди розглядають картину: один звертає увагу на сюжет, інший на техніку виконання. Моє власне.
За кілька місяців карантину я почала тренувати та виховувати себе в тому, що я особистість. Я ЗРОЗУМІЛА, яке прекрасне місце, де я живу, яка чудова Волинь та яке класне місто, з якого так колись хотіла виїхати. Найбільше подобається природа, пейзажі, тематичні будинки та звичайні люди у своїх будинках.
Тому за стихію, з якої починалися мої роздуми. Негатив відкидаємо на задній план, і навчаємось мислити позитивно. Стихія – це поля, водойми та калюжі, в яких скачуть діти.
Хто читав Коельо «Алхіміка», той знає, що скарб знаходиться там де ти є ЗАРАЗ; і що завжди все обертається там, звідки розпочинався шлях.
Село Вишеньки. 10 кілометрів від міста. Хороша дорога в селі. Погана дорога до села. Люди відпочивають після роботи. Волинь. Україна. Що може бути краще?
Віка ШВАРЦКОП
Читайте також:
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
Коментарі