Знайомтеся: любченська поетка Юлія Нікітюк

21 Березня 2017, 10:11
5989

21 березня - Всесвітній день поезії.

Район.Рожище радий познайомити вас з поетичним відкриттям нашого краю – студенткою факультету філології та журналістики СНУ імені Лесі Українки Юлією Нікітюк.

Про рідне село

«Я народилася й усе життя проживаю в селі Любче. Для мене воно було, є і буде найкращим. Любче – це особливе місце з мальовничою природою та теплою атмосферою».


Про навчання

«Як і всі хороші сільські дітки я ходила у садочок, дев’ять років старанно навчалася у ЗОШ І-ІІ ст. с. Любче. 10-11 клас здобувала знання у ЗОШ №1 м.Рожище. Це був насичений і надзвичайно цікавий час. Школа дала мені багато нових знайомств, багаж знань та безцінний життєвий досвід. Саме тоді я відчула потяг до слова і зрозуміла, що мені подобається писати.

Приємно, що мене там завжди тепло зустрічають. По суті, рідними вважаю обидві школи. Згодом я вступила у СНУ імені Лесі Українки, на факультет філології та журналістики. За чотири роки навчання ні разу не пошкодувала про свій вибір. Вірю у те, що коли у людини є мета, то всі дороги вестимуть її до тієї мети».

3

Вплив навчання на творчість

«Звісно, навчання суттєво впливає на творчість. Іноді воно до неї спонукає, а іноді навпаки. В силу обраного фаху доводиться багато читати. Зазвичай, після читання певного твору, намагаюсь відкласти у таку собі шухляду найяскравіші враження, найточніші слова та найживіші образи. А потім у потрібний час їх звідти дістаю».

Про життєвих і творчих наставників

«Тішусь, що завжди знаходяться люди, які знають як мені допомогти і роблять це без шкоди моїй індивідуальності. Життєвій мудрості, чуйності, вмінню у будь-якій ситуації залишатися людиною я вчуся у своєї прабабусі. Першим моїм творчим наставником була Лариса Йосипівна (вчитель української мови ЗОШ №1 м. Рожище). Вона редагувала мої перші поетичні спроби, розповіла про деякі тонкощі віршування.

Коли я навчалась на 2 курсі, то великий вплив на мене справила поетична збірка «Три_літ_ри». До того часу я писала більш класичні вірші, а побачивши і почитавши цю збірку відчула, що хочу і повинна писати по-іншому. Ще одним творчим наставником вважаю бібліотекарку с. Любче Аллу Зіновіївну.

Пригадую, що у шкільні роки дуже часто відвідувала бібліотеку, брала поетичні збірки. Пам’ятаю коричневу обкладинку збірки О. Олеся «Все навколо зеленіє». Алла Зіновіївна вміє зацікавити книгою, до неї хочеться приходити знову й знову».


Про перші поетичні спроби

«Я колисала меншу сестру і вирішила скласти вірш. Він був про зиму. То й віршем, по правді, не назвеш. Складанка така собі. У Алли Зіновіївни в бібліотеці колись був зошит, де усі охочі могли записувати свої вірші. Цікаво, чи він у неї зберігся.

Думаю там є що почитати. «Їжачок» - це один з моїх перших віршиків, який я й досі пам’ятаю. Більш свідомо я почала писати в 11 класі. На уроці мови написала вірші «Коли гірка печаль...» та «Дарує доля різні подарунки». Згодом, вони були надруковані у районній газеті «Наш край».

Про процес написання віршів

«Писати спонукає внутрішня потреба і бажання сказати щось іншим людям. Якщо хоча б одній людині мій текст стане близьки, то вважай він недаремне написаний. Я не завжди задоволена результатом творчості. Вважаю, що це добре. Адже завжди варто об’єктично себе оцінювати. Та й коли дивишся на давно написаний текст і бачиш у ньому недоліки, то це, безумовно, ознака розвитку.

Щоправда, як Гоголь не роблю – віршів своїх не спалюю. В процесі написання виправлень роблю дуже багато. Буває, що починаю вірш з певною думкою, а потім приходжу до іншої. Опісля виправлень не роблю, хіба через власну неуважність. Намагаюся ділитися усім написаним. Навіть більше: відчуваю потребу це робити».


Про творчість і графоманство

«Межа між творчістю і графоманством дуже тонка. Творчість – це процес, яким важко керувати. Спонтанність, на мою думку, -  одна з найголовніших прикмет творчості. А якщо в людини є нав’язливу ідею писати і  вона вимірює творчість у кількісних, а не в якісних параметрах, то це вже графомантво.»

Про щирість

«Люди завжди відчувають, коли ти щирий, а коли ти нахабно брешеш. Якщо ти робиш якусь справу щиро – тобі вірять і хочуть слухати. А, отже є надія, що таки почують. Бо для поета дуже важливо, аби його чули. Поезія без щирості – це лише набір вдало зримованих слів».

Про вірші і музику

 «Нове життя вірша починається тоді, коли він стає піснею. Мабуть, не кожен текст можна подружити з музикою. Хоча... Загалом усе залежить від відповідальності автора. На мою думку, пісня повинна мати потужний текст. Тільки тоді вона не набридне слухачу навіть після двадцятого прослуховування».


Про джерело творчості

«Раніше писала, коли було сумно. Тепер помічаю, що це натхнення не залежить від мого настрою. Конкретного джерела творчості не маю. Або ж ще не зрозуміла де воно».

Про поетичний взірець

«Взірців не маю, ідолопоклонством не займаюсь. Оцінюю поезію на рівні подобається / не подобається. Мабуть, доки у текстах є індивідуальність, доти ти цікавий читачу».


Твій вибір:

Український літератор чи закордонний?

– Український

Класик чи сучасник

  • Класик.

Столиця чи провінція?

– Столиця з можливістю час від часу втекти у провінцію

Побажання читачам

«Читати побільше хороших книг, працювати над собою, слухати якісну музику, знизити до мінімуму час перегляду телевізора і казати близьким людям, що любиш їх». 

*****

Пропонуємо читачам кілька віршів написаних Юлією Нікітюк. Деякі з них, покладені на музику.

Вицвіло листя в парку
впала на землю мла.
Важко тримати марку
і не тримати зла.

Коле холодна постіль,
вабить в пітьмі маяк.
Там десь комусь самотньо,
там десь комусь ніяк.

Спрага - симптом застуди
в схові води катма.
Знаєш, любов - Бермуди
влип - і тебе нема.

*******

В дорослих свої ігри.
Найстрашніша з них — війна.
Вона покликана відбирати:
у дітей дитинство,
у матерів синів,
у жінок коханих чоловіків,
у людей почуття людяності. 
Мало про неї говорити.
Мало на щось сподіватись.
Марно покладатись на когось.
Там, з лівого боку, щемить.
Діагноз — війна.
Потрібні ліки. Негайно.
Внутрішньовенно.

******

Як же я тепер без тебе?
Навіть зорі мають небо,
Навіть сонце має хмари,
Навіть туфлі ходять в парі.

Хто ж бо я тепер без тебе?
В бочці дьогтю ложка меду,
З книжки вирвана сторінка,
У журналі 'два' оцінка.

Як мені тепер без тебе
Вправити шнурки у кеди,
Випрати костюм й сорочку,
Віднайти кипіння точку?

Та ніяк. Піду поплачу.
Може, киця дасть калачик,
Може, ти все ж схаменешся
І до мене повернешся?
******
Під грудьми щемить.
Залишись на мить...
Я,неначе безлюдний острів.
Відчуваю біль,
Відчуваю ніж,
Відчуваю занадто гостро.

Дай зроблю ковток.
Я до нитки змок:
Не укритий плащем-брехнею. 
Мозок міні-архів
Замість фільмів-снів
Демонструє твої трофеї.

Знаю,не моя, 
Та твоє ім'я
Проросте на вустах любистком.
Заварю нам чай.
Не прийдеш? Нехай...
Небо вже наді мною,близько.

Я б віддав усе,
Течія несе:
Не вернутися, не спинити.
Забери навік
У свій дивний світ,
Бо без тебе мені не жити.

*****

Б р и с е ї д а

Білий, блідий, безборонний місяць 
босоніж бреде багровим небом. 
Будять на бій барабани, 
брязкіт зброї. 
Буде буря, 
буде під ребром багнет. 

– Будеш бургундське? Бери, впивайся, 
бо більше не побачиш 
бронзового тіла, 
брунатних губ, 
блиску в очах безборонної бранки. 

Збентежений, обеззброєний, розбитий. 
Бути чи не бути? 
Вбити чи... 
Безлад, бедлам, бунт! 
Берег берегу більше не брат. 

Базальтові сповпи боронять обрій. 
– Брисеїдо, люба, 
пообіцяй, що більше 
не будеш любити. 
Береженого Бог береже.
*********
Взимку хочеться літа,
Яблук рум'яних, квітів.
Зорі щоб прямо в долоні.
Плечі, від сонця червоні.

Влітку (хоч на хвилинку!)
Хочеться пишну ялинку.
Сніг щоб, кожух і санки,
Кутя, пироги, Маланки.

Така вже людська природа:
Яка б не була погода,
Печаль буде вершити 
Свої дереворити...
******
Знову вечір. Дорога кличе
Швидкість в вени. Вітер в обличчя
Ніч скрегоче в лещатах міста.
Бак голодний - дай йому їсти.

На узбіччі, мов вовк поранений
Смак бензину. Одурманений:
Гальма-газ. Зелене-червоне.
Авто стоп. Хай двигун холоне
Коментарі
21 Березня 2017, 12:19
<p>Чудова дівчина, прекрасна співрозмовниця, ніжна та витончена особистість. Дай Бог Тобі, Юліє, гарної долі та невтримного бажання творити. Впевнена, що на Любченській землі, кілька років тому народилася нова зірка, поетична зірка. Яка, безумовно, стане символом віри для багатьох поколінь. Безмежно щаслива, що Рожищенська земля має таких талановитих людей. Горда за землячку! Як то кажуть - дорогу молодим! Вони у серці мають те, що не вмирає. </p>
21 Березня 2017, 21:13
Вірші Юлі - то птахи. відчайдушно дзвінкі і впокорено лагідні, щемно-журливі і ніжні, відверті і таємничі, приборкані і нестримні, як і її душа. хай міцніють крила і летить уява у нові світи, хай не зникне бажання повертатися до рідного гнізда - в ньому натхнення і зцілення. Лети, Юлечко. Літай. Прилітай.
21 Березня 2017, 22:13
Юлічка! Я тобою горджуся ! Адже з кожним днем ти стаєш людиною з ВЕЛИКОЇ літери. Успіху і ще більших злетів у твоїй неперевершеній творчості!
21 Березня 2017, 22:17
Надзвичайно дякую за теплі коментарі!<br/>Мені дууууже приємно:)
21 Березня 2017, 23:36
А чому немає жодного вірша? Хотілось би познайомитись з поезією землячки...
22 Березня 2017, 01:20
Юлі дуже обдарована, талановита, а ще відкрита, щира і привітна. Нехай тобі щастить, диво-дівчинко!
Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
28.03.2024