Міський голова відвідав ветеранів Рожища

10 Травня 2020, 16:04

4528

Рожищенський міський голова В'ячеслав Поліщук відвідав ветеранів війни з Рожища та привітав з Днем пам’яті та примирення і 75-річчям Перемоги над нацизмом у Європі.

Про це повідомили на сайті міської ради.

Нині у Рожищі проживає лише троє ветеранів: 97-річний Григорій Давидович та 93-річні Павло Портянко й Михайло Приймаченко.

Міський голова вручив ветеранам продуктові набори та щиро подякував за те, що вони віддали молоді роки, аби втримати мирне небо над Україною.

На жаль, не всі ветерани змогли пригадати молодість обпалену війною. Павло Портянко ще не так давно плів кошики, а нині плутається в словах. Щоправда, вірш Шевченка для міського голови таки прочитав та дякував, що про нього не забувають.

93-річний Павло Портянко

Ветеран війни Михайло Приймаченко був солдатом останнього призову. Пам’ятає, як нацисти ввійшли в його рідне село на Черкащині. Сказати, що в ті роки було важко – нічого не сказати. Але, як зауважує ветеран, час гоїть усякі рани. Тоді він був ще дитиною, найменшою у багатодітній сім’ї. Виховували Михайла батько та мачуха. Матір померла в голодному 1933 році.

Михайло Приймаченко розповів, що в армію його забрали, коли мав 17 літ.

«Служити потрапив у запасний піхотний полк, що дислокувався в місті Львові. Мали відразу відправити на фронт, але в Раві-Руській наздогнала нас радісна звістка – перемога! Після того, як полк розформували, потрапив в артилерійську частину, що стояла на Львівщині. Довелося служити сім років», – розповідав сивочолий чоловік міському голові про свої солдатські будні.

Під час навчань він побував і в Луцьку, і в Володимирі-Волинському, а дослужував у Ковелі. Саме тут й зустрів свою долю, нашу землячку з Переспи, Василину. Так його доля закинула з Черкащини на Волинь, у місто Рожище, де оселився та пропрацював майже 50 років на залізниці.

93-річний Михайло Приймаченко з міський головою Рожища В'ячеславом Поліщуком

Як завжди радісно зустрів цього дня гостей рожищанин Григорій Давидович – воїн-артилерист, учасник визволення Прибалтики та Польщі, людина, яка не зі слів знає, як штурмували Берлін.

Григорія Давидовича забрали на фронт в зовсім юні роки, бо, як каже, «не було вже кого брати». Воював у складі Червонопрапорної Гатчинської дивізії. Цілий рік молодий юнак перебував під дощем з куль.

«Після звільнення прибалтійських країн, де загинуло дуже багато вихідців із Західної України, нашу дивізію ввели до складу 1-го Білоруського фронту під командуванням маршала Жукова. Разом з ним звільняли Польщу та йшли до Берліну», – розповів ветеран.

97-річний Григорій Давидович

Важкою була ця дорога. Коли ж перейшли польсько-німецький кордон, звільняючи мирне населення від нацистського ярма, під Берліном німці зажадали перемир’я.

«Гітлер капут!» – викрикували вони. Але командування відповідало коротко: «Ніякого перемир’я не буде. Тільки капітуляція». Тоді було страшно, як пішли літаки штурмити Берлін», – пригадує Давидович.