Сьогодні Україна відзначає 146 років від дня народження Лесі Українки

25 Лютого 2017, 10:50
2258

Долі великих ваблять здатністю вбирати прагнення, радощі й болі поколінь, одержимістю служити народові. Простежуємо їх шляхи, переймаємо досвід, щоб якнайповніше віддати себе справі, до якої покликані.

25 лютого цього року Україна відзначає 146 років від дня народження Лесі Українки, яка постає перед нами все в більшій славі й величі.

Її  ім’я яскраво світить на осяйнім видноколі української літератури і культури взагалі. Особливість життєвого шляху письменниці, трагічність, що важкою печаттю з дитинства лягла на її особистість, а найбільше – геніальність писань, подарованих у спадок людству, глибоко хвилюють.

Коріння Лесиної творчості лежить в народі. Народ, його історія, його неповторна, всім світом уподобана художня творчість, його мелодійна мова – це джерела, що постійно живили цілющою водою талант поетеси.

Вона збагатила українську літературу новими темами, сюжетами, образами, жанрами. Разом із своїми великими сучасниками Іваном Франком, Михайлом Коцюбинським, продовжуючи традиції Тараса Шевченка, Леся Українка виводила рідне письменництво на світові простори.

Ім’я Лесі Українки – то гордість України. Український народ завжди пишатиметься своєю чудовою донькою. Її творче життя – найкращий приклад для сучасних і майбутніх поколінь.

Ще зовсім молодою дівчиною вона вже знала: як Леся гартується вогнем, так людина боротьбою та працею для загального добра. Знала це і прагнула загартуватись на вогні життя у тверду крицю. А від людей бажала справедливого чулу для себе: «Коли я крицею зроблюсь на тім вогні, скажіть тоді: - Нова людина народилась; А як зломлюсь, - не плачте по мені! Пожалуйте, чому відразу не зломилась!».

Наш народ пройнятий гордістю, що в його середовищі на грані двох століть, коли ледь-ледь починало світати, досвітні вогні ще не прорізали темряву ночі в темному царстві, «Нова людина народилась!», попередник вільної, зовсім вільної людини.

Здійснилось геніальне пророкування поетеси: «Як я умру, на світі запалає покинутий вогонь моїх пісень, і стримуваний пломінь засіяє, вночі запалений, горітиме у день». Як Шевченко і інші поетичні генії світу велика поетеса висловила незламну віру у своє духовне безсмертя: «Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!».

Марія Рейкіна, голова Рожищенської районної громадської організації Союзу українок.

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024