«Захистимо українську державну мову – збережемо Україну!», - Марія Рейкіна

21 лютого – Міжнародний день рідної мови.

Який проголошений генеральною конференцією ЮНЕСКО 17 листопада 1999 року, резолюцією Генеральної асамблеї ООН і відзначається з лютого 2000 року.

Чималі проблеми зустрічаються у розвитку мов, саме тому поважні світові організації приділили таку увагу рідній мові. Бо рідна мова – це серце нації, це невичерпна скарбниця, в яку кожен народ вносить досвід, всю силу розуму і почуттів. Піднято голос проти насильства над найвищим скарбом народу – його рідною мовою.

Українська мова – мова української нації. У ній тисячоліття історія нашого народу – історія тяжка, кривава, із злетами і падіннями, осяяна духом свободи.

Українська мова – цементуюча сила нації, її духовність, вона рідна мова українців: рідна мова, то матері слово. Воно, як неопалима купина, ніколи не згорить, ніколи не зів’яне, бо в ній народу серце полум’яне. Тому ні з ким так люто не боролись і не борються вороги українства, як з нашою рідною українською мовою.

Відразу після Переяславської ради (1654 р.) царський уряд розпочав наполегливий наступ на українську мову : петровські укази, валуєвські циркуляри, емські акти, сталінські заборони, сусловські постанови довели нашу мову-страдницю до повільного вмирання. Антинаукова, глибоко антинародна сталінсько-сусловська теорія про злиття націй, а, точніше, денаціоналізація всього національного українського завершила свою чорну справу русифікації значної частини України. Якщо не цілої.

У результаті такої політики зникли українські школи, театри, дошкільні заклади, переходили на російську мову викладання технікуми, вузи, велась пропаганда про безперспективність української мови. Тому батьки з заявами звертались до адміністрації шкіл про відмову їх дітей відвідувати уроки української мови. Це було масовим явищем у Східній ,Центральній, Південній частинах України.

Не в однакових умовах працювали вчителі української і російської мов. Вчителі російської мови отримували на 15% більшу зарплату, крім того, якщо в класі було більше 25 учнів, то клас ділився на дві групи. Цього всього був позбавлений вчитель української мови, хоч у класі нараховувалась така ж кількість учнів.

У Незалежній Україні з прийняттям Конституції України, у 10 статті якої сказано: «Державною мовою в Україні є українська мова». Згідно з цим законом створені умови для того, щоб українська мова перестала бути служницею у власному домі, а стала повноправною господинею. Але не так сталося, як гадалося: напруга ніби була знята, але українська мова не стала повноцінною державною в коридорах влади, в парламенті Верховної Ради України, радіо, телебаченні, ЗМІ, кіно.

У Незалежній Україні українська мова не стала предметом державної опіки, а  - брудних політичних торгів. Про це засвідчили усі президентські та парламентські вибори, за винятком останніх. До 2003 року не було спроби прийняти закон про мови в Україні.

Лише протягом 2003-2005 років в парламент було подано 10 законопроектів, які передбачали надати російській мові статус другої державної. Ці політичні спекуляції мали намір розколоти Україну за мовною ознакою. Ще не скасовано «Про мови в Українській РСР»., який був прийнятий 1989 році. У 2012 році появився зловісний закон Сергія Ківалова, Володимира Колісніченка «Про засади державної мовної політики», який завдав страшного удару не тільки українській мові ,але й Консттитуції України, волі й Незалежності держави.

Минуло 4 роки, творці одіозного Закону опинились в обіймах «братського народу»,  а в Україні закон їх діє. Недавно повідомлено, що в парламенті Верховної Ради України поступило  три законопроекти про мови в Україні.

Які вони? Надіємось, що нарешті в цьому році з’явиться Закон про мови в Україні.

Міжнародний день рідної мови приверне увагу української спільноти до мови нації, яка вимагає державного захисту. Захистимо українську державну мову – збережемо Україну, бо в ній голос Тараса, Лесині срії і скарби віків.

Марія Рейкіна, голова Роджищенської громадської організації Союзу українок