15 лютого християни відзначають Стрітення Господнє

У середу, 15 лютого, християни східного обряду цього дня відзначають Стрітення Господнє.

Стрітення Господнє, належить до дванадцяти великих свят у році (завжди в числі), встановлено майже через 500 років після Різдва Христового. Безпосереднім приводом для цього стали такі події. 

За царювання імператора Юстиніана в Константинополі й околицях лютувала чума, і лютувала так сильно, що помирало до 10 тисяч людей щодня. Подекуди вже не було кому ховати померлих. Йдеться на сторінці Волинської єпархії Київського Патріархату.

А в Антіохії ще й тривали жахливі землетруси: руйнувалися будинки і церкви, багато гинуло під їх руїнами. І от одному побожному чоловікові сталось одкровення, що необхідно правити Служби на честь принесення Богонемовляти Ісуса до Єрусалимського храму.

Церква прислухалась до слів цього угодника і щойно на другий день лютого (за старим стилем) почалися повсюди служити Всенічні з хресними ходами і запаленими свічками, землетрус припинився та відступила моровиця.

Стрітення належить до числа Господських свят, адже присвячене безпосередньо Христові, але за богослужбовим змістом близьке до свят Богородичних і в давнину розглядалося як торжество, присвячене Матері Божій.

На іконі свята зображення Христа і Богородиці немовби рівні за значущістю: Богонемовля сидить на руках Богоприїмця Симеона, а той приймає Спасителя, уособлюючи виконаний Старий Завіт. Матір Божа, Яка вийшла на хресний шлях, віддає Свого Сина на порятунок світу. Тож ікона висловлює цю подвійну природу свята – радість Стрітення і страсну скорботу.

Про подію Стрітення відомо з Євангелія від Луки (2:25–39). На сороковий день після народження Христа, після належного строку очищення, Богородиця з Йосифом Обручником та Немовлям прийшла з Вифлеєма до єрусалимського храму.

За законом Мойсея, батьки повинні були приносити у храм для посвячення Богу своїх первістків на сороковий день після народження. При цьому належало в подяку Всевишньому принести жертву. На виконання Закону Матір Божа з Йосифом і принесли Ісуса до храму, а для жертви – двох голубенят.

Слово «Стрітення» означає «стріча, зустріч». Стрітення – це зустріч людства в особі старця Симеона з Богом, зустріч Старого та Нового Завітів. Симеон був чоловік праведний і благочестивий.

За переказами, це один із перекладачів Святого Письма з єврейської на грецьку мову. Він засумнівався було в словах із книги пророка Ісаї, що Спаситель народиться від Діви. Тоді з’явився йому ангел і сказав, що він не помре, поки на свої очі не побачить сповнення цього пророцтва.

Симеон довго чекав виконання обіцянки Творця, був довгожителем. І ось у цей день за натхненням Духа Святого прийшов у храм. І коли Марія з Йосифом принесли маленького Христа, Симеон узяв Його на руки і, славлячи Бога, сказав: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед усіма народами, світло на просвіту язичникам і на славу народу Твого Ізраїля».

Йосиф і Діва Марія дивувалися цим словам. Симеон благословив їх і, звернувшись до Божої Матері, пророчив Їй: «Ось через Нього будуть сперечатися в народі: одні спасуться, інші загинуть. А Тобі Самій меч пройде душу».

Тут же, у храмі, була й благочестива Анна-пророчиця, вісімдесяти чотирьох років, яка служила Богу постом і молитвою день і ніч усі довгі роки свого вдівства. Вона теж упізнала Спасителя і, підійшовши, славила Господа й розповідала про Нього всім у Єрусалимі.

На свято Стрітення існує традиція освячувати у храмах великі свічки, так звані громниці. Це тому, що в молитві праведного Симеона «Нині відпускаєш» Господь названий «Світлом на просвітлення язичників».

Тож у пам’ять про ці слова пророка в давній Церкві на Стрітення відбувалися масові процесії зі свічками. У наші часи символічне вшанування Христа-Просвітителя втілено в тому, що цього дня здійснюється чин благословення свічок. Ми молимось, аби Господь уподібнив наші серця світильникам та запалив їх «невидимим вогнем», або «світлістю Святого Духа».

Однак дуже часто від людей у відповідь на запитання, як вони розуміють свято Стрітення, доводиться чути, що це нібито зустрічається весна із зимою. Насправді ж є біблійна подія – зустріч Спаса (тобто епохи Нового Завіту) зі старцем Симеоном, який уособлює Старий Завіт. 

Ми, православні, правильно говоримо, що день Стрітення – це свято зустрічі людини з Богом. Повинні зустрітися з Ним у нашому серці.

Маємо зустріти Бога в тій людині, яка поруч із нами, допомогти їй і так зробити щось для власного вічного життя.

Якщо вже це й зустріч зими з весною, то весни віри, яка має розтопити лід наших гріхів. Весна для нашого серця – то наша зустріч із Богом, Стрітення Господнє.