Топільно: що насправді сталося з дівчинкою, яка написала «Жити не хочу»

Нещодавно Рожищинський район сколихнула страшна новина – 13-літня дівчинка з Топільного хотіла вкоротити собі віку.  

В матеріалі «Мамо, я вас люблю, але жити не хочу» авторства журналістки Ірини Бурої з видання «Волинська служба новин» йшлося, що дитина написала «передсмертну» записку, а тепер за її життя боряться лікарі», мама дівчинки звинувачує у тому що сталося педагогів, працівників притулку та лікарів.  Нібито, саме через побої однокласників, дитина вирішила покінчити життя самогубством.

Нині дівчинка перебуває у реанімаційному відділенні Волинської обласної дитячої клінічної лікарні в тяжкому стані.

Щоб прояснити ситуацію, що сталося в селі та які причини спонукали ученицю зробити такий крок, кореспондент Район.Рожище вирішив опитати всіх причетних до резонансної події людей.

Їдемо в село Топільно, де зустрічаємося з класним керівником Раїсою Сущик та директором школи Валентином Глушко.

«В той день, 18 листопада, між дітьми виникла словесна перепалка. Бійки ніякої не було, що встановило слідство, яке провів того ж дня дільничний, - розповідає Валентин Глушко. - До слова, мама дівчинки, постійно конфліктує з усіма батьками, можливо тому й між дітьми виникають такі перепалки».

«Словом, дві перерви підряд вони сперечалися, а два хлопчики, про яких згадує в записці дівчина, стояли й сміялися. Згодом, один з них, кинув на дівчинку портфель, попав-не-попав – є дослідження. В нас все на контролі є відповідні записи в журналі, який я веду вже 10 років», - додає директор.

За його ж словами, діти разом граються, йдуть додому, десять раз сваряться та миряться. Так, як і у будь-якому шкільному середовищі.

Як стверджує класний керівник Раїса Михайлівна, в дитячому листі не йшлося про смерть, лише прохання пробачення в мами і баби та небажання йти до школи, поки там будуть хлопчики, з якими виник конфлікт. Саме такого змісту записку передала Раїсі Михайлівні подруга учениці.  

Далі, каже Валентин Петрович, вирішили діяти швидко. Спочатку разом з класним керівником вирушили до бабусі, яка на той час доглядала за трьома дітьми, дізнатися чи не повернулася дитина додому: «Вона ще в школі», - почули у відповідь від 81-річної жінки.

Заручившись підтримкою поліції та служби у справах дітей, шукали чотири години поспіль. Обійшли навіть територію Рожища. Лише під вечір вдалося виявити дитину біля бабусиного будинку.

«Лишати дівчинку в бабусі, зважаючи на її вік та ситуацію було нерозумно. Тому вирішили помістити неповнолітню в притулок. Там є відповідні фахівці, вихователі, психологи. Треба було дослідити, що насправді сталося з дитиною», - зауважує Валентин Петрович.

«Наступного дня ми поїхали подивитися, як у неї справи. Разом з однокласниками приїжджали і на її день народження, і як тільки знаходили слушну нагоду. Два місяці в притулку вона почувала себе добре, ніяких скарг не було», - говорить директор.

Класний керівник зауважує, що її учениця більш-менш спокійна, хоча, коли зачеплять, може сказати нецензурне словечко.

Також Раїса Сущик розповіла про те, що дівчинка часто жалілася, що у неї болить живіт. Коли ж педагог повідомила про це маму, та відповіла: «У неї гастрит». Але кілька раз дитина говорила й про операцію, яку їй нібито мають робити.

Попри вкрай проблемну ситуацію, мати не приїхала додому. Повідомлення на мобільний до директора, за його словами, посипалися від мами лише тоді, коли заблокували картку на яку надходили виплати і яку вона «прихопила» з собою в Польщу.

Що сталося в притулку?

Аби прослідкувати подальші події, їдемо до притулку для дітей служби у справах дітей Волинської ОДА, що в Рожищі.

У директора Леоніда Матвійчука з’ясовуємо, що дівчинку привезли 18 листопада ввечері. З дитиною всю ніч працював психолог. Вона кілька днів перебувала у важкому психологічному стані, попервах навіть не посміхалася, була замкнутою. Під час медогляду в лікарні фізичних травм  не виявили.

Через кілька тижнів дівчинка «ожила». Новорічно-різдвяні свята та їх святковий характер внесли зміни в настрій. Єдиним негативним впливом на дитину були відвідини бабусі.

Директор каже, що баба хотіла забрати дитину, а коли почула відмову, то стала намовляти, щоб та нічого не розказувала, що робиться вдома. Такі відвідини родички викликали у дівчинки істерику та сльози. Саме стан дитини змусив керівництво притулку заборонити відвідування бабусі на тиждень.

«Ситуація з нею складна. Про текст записки не будемо говорити, бо це стосується педагогіки, але не стосується журналістики. Стосовно неналежного догляду, про який йдеться у статті, то до неї увага була більша, ніж до усіх 4 тисяч дітей, які побували в цьому закладі», - каже Леонід Романович.

Каже Леонід Матвійчук, що не тільки переймалися здоров’ям дівчинки, а й передали зібрані серед персоналу кошти у сумі 450 грн.

Такої ситуації, що дитина кілька днів лежала потерпаючи від болю, за словами директора закладу, «не було й бути не могло».

«В нас є штат медичних працівників, які працюють цілодобово. Це тільки в сні можна придумати такі речі про, які говориться, що дитині погано, а її в лікарню не везуть. Медсестра кожного ранку приходить до дітей та запитує чи щось турбує. Якщо турбує – забирає до себе в кабінет та з’ясовує причину», - додає директор.  

Медична сестра з притулку розповідає, що 3 січня у дівчинки піднялася температура, був грипозний стан.

«Я проконсультувалася з лікарем Рожищенської лікарні й він порадив дати дитині Парацетамол, бо висока температура та Гропринозин, щоб не було ускладнень. В обід їй дала пігулки, а під вечір вона вже нормально себе почувала, температури не було», - відповіла медсестра.

6 січня, за словами медика, дівчинка з’їла цілий новорічний подарунок цукерок і їй стало зле. Знову ж таки проконсультувавшись з лікарем, бо всі моменти на рівні лікарського призначення в притулку вирішує лікарня, дівчинці давали багато пити та Біонорм.

«Ні про яку но-шпу й мова не йшла, бо такого препарату вже півтора року в закладі просто-на-просто немає», - підкреслює медик.

З 7 на 8 січня, дівчинка почала жалітися на біль «під грудьми»,  піднялася температура. Відразу викликали швидку та відвезли в районну лікарню.

Лікарня та «непотрібна» операція

«Мою дитину привезли в лікарню у Рожище. Її прооперували – вирізали апендицит. Як виявилося потім, цього не треба було робити …», - на ці слова мами, які записала авторка статті «Мамо, я вас люблю, але жити не хочу», ми не могли не відреагувати. Тож йдемо в Рожищенську ЦРЛ до Миколи Солодухи, лікаря, який проводив операцію.

Окрім апендициту, за словами Миколи Васильовича, під час операції виявили об’ємний процес в черевній порожнині. Тому сконтактувавши з обласними спеціалістами, вирішили, переправити дитину до Луцька. Лікар запевняє, що дитина була належно одягнена і доглянута. Транспортували пацієнтку під контролем хірурга.

«Дитина поступила до нас 8 січня о 15:05 я діагностував клініку гострого апендициту і відразу прооперував, а 12 січня її перевели в хірургічне відділення Волинської обласної клінічної лікарні. Ліки, які були необхідні, давала лікарня, а яких не було, я купував за власні гроші. Ніхто дівчинку, поки вона перебувала в нашій лікарні не навідував, ні сестра, ні бабуся», - зауважує Микола Васильович.

Завідуючий реанімаційним відділенням Сергій Дейна підтвердив, що ліки для юної пацієнтки виділяли державні, які було потрібно придбати – купував лікуючий лікар та інші працівники лікарні, які не могли стояти осторонь біди, що спіткала дівчинку. Її станом у медсестри напряму цікавилися тільки вихователі та медсестра з притулку.

Про те, що операція, яку зробив Микола Солодуха, була необхідною, адже нелікування флегмонозного апендициту загрожувало їй перитонітом, вже підтвердив заступник генерального директора Волинського обласного дитячого територіального медичного об’єднання з хірургічної роботи Ігор Дородних.

Саме він зауважив, що в обласній лікарні дитині провели ще три операції. Під час наступних оперативних втручань лікарі виявили перекрут кишківника з некрозом і пухлиною брижі кишки. На останній операції дівчинці вивели стому кишківника.

На думку Ігоря Дородних, причин для таких проблем зі здоров’ям може бути багато, однак найвірогідніше хворобу спричинила доброякісна пухлина.

Як йшлося у публікації інтернет-видання Волинь24, медики не знайшли ознак побиття.

«Наразі не можна сказати, чи була б ситуація іншою, якби дитину раніше забрали з притулку до лікарні. Я не слідчий і не можу цього знати, ми лікарі і наше завдання – рятувати життя», - прокоментував Ігор Дородних інформацію, оприлюднену інтернет-виданням Волинь24, про ймовірне побиття дівчинки.

«Я не судмедексперт, але те, що ми бачили, на наслідки побиття не схоже», - додав Ігор Дородних.

З його слів, давати будь-які прогнози поки зарано, мовляв, стан дитини може погіршитись у будь-який момент.

«Сподіваємось на краще, а як воно буде – побачимо», - підсумував Ігор Дородних.

Село і люди

Про маму Ларису почули чомусь мало хорошого в Топільному. Точніше – нічого. Казали таке, яке сторонній людині здавалися фантастичними.

Пригадали випадок, як кілька років тому назад, один з чергових співмешканців Лариси зґвалтував її малолітню доньку. А мама, за словами людей, довгий час захищала ґвалтівника. Факт був встановлений внаслідок експертизи. Співмешканця заґратували, а жінка, як кажуть люди, ще довго навідувала його в тюрмі.

Окрім складного конфліктного характеру мами, топільненці розповідають про знущання жінки та вітчима над дітьми й старенькою матір’ю.

В селі побутує думка про те, що жінка не була ні на яких заробітках, а спокійно собі жила в Голобах сусіднього Ковельського району, звідки родом її співмешканець Андрій. Так чи ні, з’ясує слідство.

Також, багато людей говорить про те, що діти жінці потрібні тільки для того, аби отримувати чималу виплату від держави, яка за їхніми словами, перевищує дохід сім’ї, в якій працюють обоє батьків.

Люди сумніваються чи варто було кидати п’ятеро дітей на 81-річну матір та їхати за кордон в пошуках «більших грошей».

Нам вдалося порозмовляти з жінкою, яка знає Ларису з іншої сторони. Це рожищанка, християнка віри Євангельської (П’ятидесятники, - авт.) Олександра Шавук. До цієї релігійної громади свого часу належала і Лариса.

Жінка розповіла, що знає цю сім’ю вже понад 30 років. Запевняє, що Лариса хороша мати, не п’яниця, навчила дітей працювати і сама все вміє робити. Тримає господарство, обробляє город.

Єдина проблема Лариси, за словами Олександри Миколаївни це те, що після смерті законного чоловіка на її шляху з’являлися не ті чоловіки, не хазяїни. А в Польщу поїхала, бо має кредити та й планувала зробити вдома ремонт.

«В неї тяжке життя, понівечене людьми. Люди її потоптали, поставили клеймо блудниці. Скільки вона виплакала через тих людей. Я знаю й про те, що в школі дітей зневажали, а Лариса завжди стояла за них. Я християнка з дитинства і я не боюся це сказати, хай би всі люди проти мене були. Щось говорити про Ларису, то треба боятися Бога. Перед Ним все буде вияснено, а не людським осудженням», - підкреслює Олександра Миколаївна.

На обліку в службі у справах дітей сім’я не перебувала

Батьки дітей, з якими в дівчинки виник конфлікт, розповідають, що бійки ніякої не було. Діти посварилися, на тому все й закінчилося.  До речі, за цей випадок батьки школярів понесли адміністративну відповідальність: заплатили штраф за те, що діти посеред уроку лаялися.

Слухаючи розповіді односельчан, аналізуючи сказане, виникає логічне запитання: чому, коли в сім’ї наявні такі проблеми, маму не позбавили материнських прав, або не забрали дітей?

За словами начальника служби у справах дітей Рожищенської РДА Жанни Дубчук, сім’я не була в цей період на контролі, бо звернень стосовно проблем з боку ні сільського голови, ні школи, ні поліції не було.

«Щоб сказати, що вона така погана мама, не скажеш. В хаті три кімнати, дві з євроремонтом, прибрано. В одній мають ще зробити. Це хата батьків першого чоловіка, який помер. Я була в них восени, реагуючи на звернення з училища, в якому навчається одна з доньок, стосовно того, що дівчина не відвідує навчальний заклад. До речі, дівчинка стоїть на обліку в поліції», - каже Жанна Володимирівна.

«Коли ми приїздили, була найстарша, яка готувала їсти, а мами не було вдома. Мама досить часто дітей залишає. Ми попросили повідомити маму, щоб вона прийшла. Крайня кімната, яка належить мамі, була зачинена. Діти не призналися, що є співмешканець, ми й не знали. Служба у справах дітей з чотирьох людей не може бути в кожній сільській раді. В нас діє механізм взаємоінформування, якщо десь якісь нюанси, то нас мусить сільський голова чи директор школи повідомити», - зауважує начальник..

Також пригадує, що як тільки спеціалісти служби дізналися про ситуацію, негайно поїхали в Топільно. Разом шукали дитину.

«Коли вже знайшли дівчинку, приїхали до їхнього дому – баба сама, їй 81 рік. Голосила, щоб внучка залишалася, а дитина постійно казала, що вона боїться мами, щоб тільки мама не знала. Говорила, що боїться вертатися додому, коли буде дядя Андрій (вітчим, - авт). Тому ми доставили її в притулок», - пояснює Жанна Володимирівна.  

Там за словами керівника, з дитиною всю ніч працювали психологи. За вихідні дитина помітно змінилася, стала веселішою. Згодом службі у справах дітей довелося займатися ще й 15-літною сестрою, яку через прогули в училищі на час канікул втрапила до притулку.

Материнське серце завжди чує біду?

З мамою Ларисою та її 15-річною донькою зустрілися в притулку.  Свою розповідь жінка розпочинає з того, що ніде не може добитися правди.

Запитуємо, що змусило жінку їхати за кордон.

- Моя мама ще міцна жінка, може доглянути за дітьми. Якби мені тут платили так як треба, то б не їхала. А так необхідно робити ремонт в хаті, веранду розібрати та по-новому змурувати, бо тріщина пішла і фундамент дав осадок, - пояснює жінка.

Донька розповідає, що сестричка жалілася, на образи та побої однокласників. Навіть телефонувала та просила сестру приїхати з Луцька та розібратися з кривдниками. Мама з донькою зауважують, що неодноразово просила вчительку, аби вона звернула на це увагу, але на їх слова не зважали: «То діти, посваряться і помиряться», - чули у відповідь.

Пригадали, як в третьому класі однокласники побили так, що в дитини піднялася температура, почала рвати. Проте до лікарні жінка не поїхала, бо на прийомі був лікар, до якого не мала віри. Просила, аби віруючі, до яких тоді ходила в церкву, вимолили в Бога здоров’я доньці. Тоді все закінчилося благополучно, тому й не заявляла в поліцію.

«Цей раз, як я поїхала в Польщу з чоловіком, 11 листопада, то через тиждень мені зателефонувала донька та повідомила, що меншу директор відвіз в притулок, бо учні її побили і вона написала записку, що жити не хоче», - розповідає мама.

15-річна сестра, яка з 25 грудня теж потрапила в притулук через невідвідування занять в училищі стверджує, що бачила, як хворій сестрі було погано, але вести в лікарню її не поспішали. Медсестра дала пігулку. Яку? Дівчинка не знає.

Підліток нарікає, що в притулку погане відношення, їжа не така, як вдома, погуляти на двір не випускають, цілий день немає чим зайнятися. А згодом зауважує: «Нам кажуть, щоб говорити, що тут все добре. Особливо, коли хтось приїжджає».

На наше запитання, чому ж таки не приїхала. Якщо знала про таку жахливу записку доньки? Лариса каже, що не могла, бо попервах роботи не було. Сяк-так перебивалася. Їхати додому не заробивши – теж не варіант. Спілкувалася з доньками по Вайберу. Але коли від директора прийшло повідомлення про те, що Надійка в лікарні у важкому стані, відразу вирушила додому. 

На запитання чи бив вітчим дітей, жінка запевняє, що такого ніколи не було. «Та я б сама не дозволила», - каже жінка.

****

Проблеми в школі, проблеми вдома, суспільне осудження дій матері, безумовно, вплинуло на психологічний стан дітей: хтось відстоює своє місце на землі, застосовуючи кулаки, хтось словесно, хтось пише листа…

Чи можна розглядати цей лист, як конкретну погрозу суїциду, чи, як крик про допомогу, мають розібратися фахівці.

Нині, як постійно наголошує директор Топільненської школи Валентин Глушко, у всіх односельчан має бути спільна мета – допомогти дівчинці.

Тим часом поліція веде слідство...

Ірина Зенц