Лось у Рожищенському районі помер від стресу?
-
-
>
-
>
-
>
7784
Лось Європейський занесений до Червоної книги України з грудня 2017 року. Полювання на тварину заборонили ще раніше через перебування виду на межі зникнення. Але хіба зарадять закони волинським лосям, якщо вони гинуть від стресів?
Про проблему розмірковує журналістка Центру журналістських розслідувань «Сила правди» Оксана Петрук у своєму блозі.
17 грудня 2019 року новина про те, що тварина занесена до Червоної книги України померла не своєю смертю, облетіли більшість місцевих видань і теленовин. У цих публікаціях посилалися на інформацію від Держекоінспекції Волині. Окрім того, завершувалось повідомлення-блискавка фразою: «Наразі тривають слідчо-оперативні дії з виявлення винних осіб».
Наступного дня ЗМІ написали, що винних немає. Експертиза, нібито, встановила, що лось поліг від «гіповолемічного шоку викликаного різкою втратою великої кількості крові при розриві аорти. У тілі тварини не виявили жодних сторонніх предметів, зокрема, куль, шроту, чи дробу», – повідомляли ЗМІ.
То вмер чи вбили? Співробітник Держекоінспекції у Волинській області Сергій Михальчук, який власне і здійснював рейд, під час якого нібито виявили тварину без ознак життя, відмовився коментувати ситуацію.
Тож, довелося звернутися до паперів. Складений ним акт на місці знахідки і протокол розтину трупа тварини, здійсненого завідувачем Носачевичівської державної дільниці ветеринарної медицини Олександром Оніщуком, хоч і описують ту саму подію, та все ж суттєво різняться.
Наприклад, в акті вказано, що в рамках рейдової перевірки, здійсненої держекоінспектором спільно з представниками користувача угідь і поліції, виявлено труп самця лося орієнтовною вагою 300 кілограмів. Після цього викликали ветеринарів. У їхній присутності в тілі тварини виявили проникаючий отвір діаметром приблизно 2 сантиметри.
Натомість в протоколі розтину зазначено, що на тілі тварини травматичних пошкоджень чи кулевих отворів не було.
Та найбільш вражає заключення ветеринарів. «Тварина захворіла внаслідок можливого стресового фактору», – пишуть експерти. У цьому ж документі вони одразу дають відповідь на питання, хто в цьому винен: «Ніхто».
Цікава деталь – підпису ветеринара під актом еколога нема і навпаки, результати розтину не підписані держекоінспектором. Однак, обидва документи, що до слова датовані 15 грудня, засвідчив старший єгер районного осередку ГО УТМР Іван Лукасевич.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
Коментарі